Михайло Воєводін із російського ОЗУ «Лужниковська» продовжує заробляти в Україні мільйони доларів

Після початку повномасштабного вторгнення з рук президента і РНБО, як з рогу достатку, посипалися санкції. Під них потрапив і бізнес російського ОЗУ «Лужниковська», одним із найвідоміших представників якої є Михайло Васильович Воєводін, він же Міша Лужнецький, який має статус так званого злодія в законі.

В Україні бізнес цього угруповання представлений, зокрема, в енергетиці: "Кіровоградобленерго", "Рівнеобленерго" , "Херсонобленерго" , "Чернівціобленерго" , "Житомиробленерго", "Енергетична компанія "Севастопольобленерго", "Хмельницькобленерго" і "Миколаївобленерго". Ці обленерго розподіляли до повномасштабної війни 10% електроенергії України. Управляє всім цим ТОВ "ВС Енерджі Інтернешнл Україна", більш відоме як VS Energy. Окрім того, група володіє кількома металургійними підприємствами та мережею готелів і торгових центрів у великих містах України, зокрема Львові, Києві, Одесі та Дніпрі.

11.11.2024 - Воеводин dxzzyqzdhyextyhzzzyxeeeyzurryzuuzyuztuant

Зрозуміло, що все це заховано за прокладками та номіналами, а в самій VS Energy заперечують зв’язок із російськими злочинцями та державними діячами (окрім Михайла Воєводіна в ОЗУ «Лужниковська» входять також Євген Гінер і Олександр Бабаков). Негайно після того, як стало зрозуміло, що «спецоперація з визволення» провалилася і Росія глухо загрузла в Україні, на сайті VS Energy з’явилося суперпатріотичне повідомлення про те, що вони, мовляв, «завжди» і, відповідно, «ніколи». Заодно там вивісили список номіналів, на яких записано бізнес угруповання.

Держава Україна в особі Мін’юсту після того, як проти Михайла Воєводіна та його спільників були введені санкції, пообіцяла націоналізувати підприємства, які належать ОЗУ «Лужниковська». І навіть направила відповідні позови до судів. Суд навіть наклав арешти на майно цілої низки підприємств, у цьому можна переконатися, переглянувши судові реєстри. Перелік підприємств, що належать ОЗУ «Лужниковська» і, у тому числі, Михайлу Воєводіну, просто вражає уяву. Ось скриншот із судового рішення, який містить цей перелік:

Десятки підприємств, які приносять власникам десятки мільйонів доларів. Мін’юст заявив про наміри націоналізувати їх ще в листопаді 2022 року, тоді же звернувся до суду з відповідним позовом. Але справа там і застрягла, причому глухо. Активи, власне, арештовано. Але аж ніяк не конфісковано, а всі компанії, що входять до переліку на скрині вище, потихеньку подають зустрічні позови – з вимогою зняти арешти. Суд поки ці вимоги відхиляє, але розгляду справи по суті – тобто про конфіскацію активів і їхню націоналізацію – не відбувається. До того ж справа загальмувала, і про це свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень – останнє засідання суду відбулося ще в червні 2024 року, це був розгляд позову ТОВ «Ековторресурс» про зняття арешту з його активів. Решта засідань суду, які ви бачите на скрині нижче, - теж позови від фігурантів про зняття арештів. Суд поки що відмовляє. Але те, що не відбуваються засідання по суті, – насторожує.

Особливо на тлі того, що сам Михайло Васильович Воєводін теж судиться. Він судиться з президентом України, вимагаючи скасувати Указ від 19 жовтня 2022 р. № 727/2022 в частині введення санкцій відносно Воєводіна Михайла Васильовича. У своєму позові Воєводін посилається на попередні успішні звернення до українського суду, який скасовував рішення СБУ, ГПСУ та ОГПУ про заборону йому на в’їзд до країни. Насторожує в цьому позові той факт, що останнє рішення, яке вдалося відшукати в реєстрах по справі № 990/11/23 – це рішення ВСУ від 24 січня 2023 року про відкриття провадження за позовом Михайла Воєводіна до президента України і призначення слухання справи на 21 лютого 2023 року.

Далі – все, реєстри порожні. Чим закінчилася справа, чи закінчилася вона взагалі і що відбувалося на слуханні 21 лютого 2023 року і наступних (якщо вони були) – невідомо. Виникає питання – чому?

Поки що, судячи з того, що санкції з Михайла Воєводіна не зняті, принаймні, його прізвище досі присутнє у санкційних списках, суди успіхом не увінчалися. Але відсутність інформації про їх перебіг і майже піврічна пауза в розгляді позову Мін’юсту про конфіскацію активів, що належать ОЗУ «Лужниковська», одним із лідерів якої є Михайло Воєводін, викликає великі питання.

Особливо на тлі того, що активи інших росіян, пов’язаних із режимом Путіна, потихеньку виводяться з-під санкцій. І – на тлі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, яке зняло заборону на в’їзд в Україну громадянину Ізраїлю Михайлу Васильовичу Воєводіну.

На це рішення, зокрема, і посилаються адвокати Воєводіна, вимагаючи зняти з нього санкції. Поки що справи в судах. Але, судячи з тенденцій, Воєводін цілком може домогтися свого. І тоді виявиться, що всі прибутки підприємств із того величезного списку, який ми наводили вище, потраплять у його розпорядження. Адже арешт майна – це не заборона на діяльність. Заборонено відчужувати та виводити прибуток. А працювати можна, скільки завгодно. І підприємства Воєводіна цілком успішно працюють. Ті, звичайно, які не зруйновані внаслідок бойових дій. А вціліло майже все.

Ось, наприклад, дані по «Рівнеобленерго». Яке як працювало, так і працює. І, до того ж, активно виграє тендери у держави. У 2022 році воно продало державі послуг на 120 663 351 гривень; у 2023-му – на 83 871 093 гривень; а в 2024-му, який ще не закінчився, встигло заробити понад півмільярда - 518 296 377 гривень.

Або, наприклад, «Житомироблэнерго»: 2022 рік - 200 975 427 гривень; 2023-й - 370 765 437 гривень; 2024-й - 696 373 353 гривень.

Список можна продовжувати. Якісь підприємства, звичайно, збиткові, якісь припинили діяльність. Але більшість – успішно працює. І приносить прибуток. І не факт, що всі ці гроші не виводяться Михайлом Воєводіним і його компаньйонами в РФ. І це ще занадто оптимістичне припущення – гроші активно йдуть, можливостей для цього достатньо, хоча б через ті ж закупівлі.

Але й це ще не все – Михайло Воєводін домагається, і, здається, таки доб’ється зняття санкцій. Куди тоді підуть мільярди гривень, викачані з напівзруйнованої стараннями, в тому числі, і Воєводіна, країни? І – навіщо взагалі тоді весь цей цирк з санкціями і обіцянками націоналізувати? Із часу їх введення минуло понад два роки. Результат – негативний: Міша Лужнецький, один із лідерів російського ОЗУ «Лужниковська», продовжує заробляти в Україні мільйони доларів, як і заробляв раніше.