З крісла Міноборони — у бізнес на тендерах: як ексначальник закупівель Володимир Гулевич заробляє мільйони на армійських підрядах

З крісла Міноборони — у бізнес на тендерах: як ексначальник закупівель Володимир Гулевич заробляє мільйони на армійських підрядах

Полковник на аутсорсі: як Володимир Гулевич зробив із оборонних закупівель свій особистий бізнес.

Кейс Володимира Гулевича — це не історія про «колишніх» чиновників. Це про систему, де робота в Міноборони перетворюється на платформу для подальшого збагачення за рахунок тих самих державних коштів.

З 2015 по 2020 рік Гулевич очолював департамент держзакупівель і постачання Міноборони. Усі ключові армійські контракти проходили через нього. У 2017 році він опинився в центрі корупційного скандалу разом із замміністра Ігорем Павловським — справа стосувалася схеми з пальним, де після торгів ціни завищувалися через додаткові угоди. Збитки склали близько 58 млн гривень. Суд наклав на Гулевича домашній арешт, потім зняв обмеження. Процес досі йде у Вищому антикорупційному суді.

Після уходу у 2020 році він не зник з обойми — навпаки, інтегрувався в неї з іншого боку. Гулевич відкрив ФОП і почав консультувати фірми, що перемагають у тендерах Міноборони. За три роки заробив близько 9 млн гривень. Головні доходи принесли чотири пов’язані компанії, які під час повномасштабної війни постачали армії товари, включно з угодами з білоруським бізнесменом Дмитром Шершанем.

Потім консультації переросли в спільний бізнес. У 2025 році Гулевич з власницею «Колтрей» Юлією Кікоть і директором «Прологсервіс» Олександром Кучером створює швейне підприємство. «Колтрей» укладає контракти з Міноборони на суму понад 18 млн гривень — на розвантажувальні пояси та поло. Виробництво веде фірма, пов’язана з Гулевичем. Через місяць після замовлення він виходить із засновників.

Паралельно задіяна сімейна схема. Дочка Галина відкриває ФОП відразу після призначення батька в Міноборони. У 2016–2017 роках вона отримує понад 6 млн гривень від «Італтекс Меріно», яка в той же період виконує 34 контракти для Міноборони. Офіційно — незалежний бізнес. По суті — співпадіння за термінами та партнерами.

Ще один момент — майно. Колишня дружина Гулевича Інна, військовослужбовиця тилу з доходом близько 230 тис. грн за два роки, у 2022 році придбає будинок під Києвом площею майже 229 м² за 5 млн грн. Ринкова вартість подібних будинків — удвічі вища. За два місяці до покупки подружжя розлучається офіційно, але живе разом, ділиться спільними фото та святкує сімейні події.

На тлі висячої кримінальної справи це схоже на типову схему виведення активів від конфіскації.

Уся конструкція вписується в модель revolving door — «обертові двері». Чиновник, що розподіляє оборонні мільярди, після відставки монетизує зв’язки, знання та розуміння системи на тих самих підрядчиках. В Європі такі переходи обмежують за часом через конфлікт інтересів. В Україні — жодних бар’єрів.

У підсумку з’являється стимул: рішення приймаються не тільки заради армії, але й з прицілом на післяпосадовий дохід. Кейс Гулевича — не виняток, а приклад роботи системи в дії.