Криптогуру з портфелем з минулого: навіщо Олександру Орловському страхові брокери та фондові компанії?

Олександр Орловський продає себе як успішного криптовалютного мультимільйонера. Його Financial Freedom Academy обіцяє навчити заробляти на крипторинку, а сам Орловський розповідає про мільйони, Дубай, дорогі автомобілі та успішну торгівлю криптовалютами.

Це – парадний фасад. Але є й інша сторона Олександра Орловського, про яку він чомусь мовчить. Якщо прибрати рекламну оболонку і подивитися не на соцмережі, а в український реєстр компаній, виявляється досить несподівана деталь.

Орловський є співвласником одразу кількох компаній, які до криптовалюти мають дуже віддалене відношення: страхового посередника «Старлайф №2», фондової компанії «Таврійські цінні папери» і депозитарно-брокерської компанії «Інвінтум».

пошта_Орловський dxzzyqzdhyextyhzzzyeqzzyzzqzyzhzhyzzqzant

І тут виникає просте питання: навіщо людині, яка позиціює себе як успішного криптомільйонера, знадобилися частки в старих українських структурах страхового та фондового ринку? Причому аж ніяк не найуспішніших: чистий дохід цих компаній у масштабах Орловського (принаймні, тих, про які він заявляє) – сущі копійки.

Наприклад, «Інвінтум» у 2025 році отримав усього 311 тисяч гривень чистого прибутку. Небагато більш як сім тисяч доларів. Частка Орловського в компанії – 8,1%. ТОВ «Таврійські цінні папери» взагалі заробило три тисячі гривень. Частка Олександра Орловського в компанії – 5%. Скільки він заробив – рахуйте самі, калькулятор не може оперувати настільки малими цифрами.

Це, звісно, жарт. Але якщо серйозно, то виходить досить дивна конструкція: публічно Олександр Орловський криптовалютний мільйонер з усіма атрибутами – Дубай, бізнес-джети, суперкари, яхти та інше «лакшері-життя», водночас усередині українського бізнесу Орловський – співвласник невеликих часток у практично збитковому страховому та фондовому бізнесі.

Але чим глибше дивишся на історію цих компаній, тим більше питань виникає не до їхнього прибутку, а до того, яку функцію вони можуть виконувати в загальній бізнес-конструкції Олександра Орловського.

FFA: основний бізнес Орловського

Financial Freedom Academy є головним публічним проєктом Орловського: FFA продає навчання криптовалюті, закриті спільноти, програми з трейдингу та інвестиційні продукти. На сайті зараз заявлені десятки тисяч учнів і великі обсяги торгівлі учасників. Сайт Financial Freedom Academy виглядає дуже солідно, він повідомляє про десятки тисяч успішних кейсів, сотні тисяч задоволених учнів і мільярди доларів зароблених ними грошей.

Але водночас офіційна звітність різко дисонує із сайтом: один працівник, 2 800 гривень активів і рівно стільки ж прибутку. Одне з двох: або повне фуфло (вибачте) – сайт Financial Freedom Academy, або повне фуфло (вибачте ще раз) – звітність ТОВ «ФФА Академія».

На цьому тлі слід пам’ятати, що ще 2024 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України включила пов’язані з FFA проєкти FFA Crypto, FFA Crypto RISE і FFA Crypto CAPITALIST до переліку сумнівних інвестиційних проєктів. Паралельно в ЗМІ фігурують судові спори, оплата освітніх продуктів через сторонніх ФОП і кримінальне провадження №120232110400002635, у якому Орловський згадується у зв’язку із заявою про інвестиційне шахрайство.

Але тепер до цієї картини додається ще один пласт: чому молодий криптобізнесмен взагалі починає набувати частки в компаніях, що працюють на зовсім іншому фінансовому ринку, з криптовалютами не мають нічого спільного?

«СТАРЛАЙФ №2»: страховий бізнес за тисячу гривень

Перша дивність — ТОВ «Старлайф №2» (код 40281843). Компанію зареєстровано в Чернівцях у лютому 2016 року. Основний КВЕД — діяльність страхових агентів і брокерів. Статутний капітал зараз становить 74 тисячі гривень.

Олександр Орловський справді присутній серед учасників. Таких налічується загалом 74 особи. Усі вони, зокрема й Олександр Орловський, мають частки по 1,35%. Це вже саме по собі цікаво. Перед нами не компанія, яку Орловський придбав для контролю. Це масова структура з великою кількістю дрібних учасників.

При цьому компанія пов’язана з окремою юридичною особою — «Старлайф №1», яка на 100% належить «Старлайф №2». Тобто формально Орловський отримує невелику частку в структурі, яка сама володіє іншою компанією.

Якщо копнути минуле «Старлайф», то тут виявляється вельми неприємний фон. У 2016–2017 роках ТОВ «Старлайф №2» фігурувало в кримінальному провадженні про схему з десятками ФОП, через яких страхова компанія оформляла витрати, зменшуючи оподатковуваний прибуток. Слідство також перевіряло версії про перерахування коштів пов’язаним особам і подальше обготівковування.

Таким чином, «Старлайф №2» — не просто маленька страхова компанія з копійчаним прибутком. Це частина структури, навколо якої вже існували податкові, кримінально-процесуальні та корпоративні конфлікти.

Саме тут виникає питання до Орловського: що змусило його увійти в цю структуру? За даними реєстрів частку було придбано 12 травня 2023 року. Чому саме тоді? Навіщо йому копійчана частка в відверто мутній конторі?

«Таврійські цінні папери»: фондовий ринок, Крим і ВАКС

Друга компанія значно цікавіша. ТОВ «Таврійські цінні папери» (код 32695089) працює на ринку цінних паперів. Компанію зареєстровано ще 2003 року, а НКЦПФР видавала їй ліцензію на депозитарну діяльність.

Свою частку в 5% Олександр Орловський придбав у травні 2026 року. Також серед власників фігурують Сергій Голубицький, Олексій Амфітеатров та інші особи; кінцевим бенефіціаром у відкритому агрегованому реєстрі вказано Амфітеатрова.

А за рік до цього, у січні 2025 року, Вищий антикорупційний суд забезпечив позов Міністерства юстиції про конфіскацію активів російського «Морського регістру судноплавства». Суд заборонив проводити операції з відповідними цінними паперами, а як депозитарні установи в рішенні прямо вказані «Таврійські цінні папери» і «ПРДТ Фондовий центр».

Тобто компанія, в якій Орловський придбав частку, опинилася всередині надзвичайно чутливої для української держави інфраструктури — операцій з активами російського державного підприємства. Причому в момент придбання частки Орловський про цей факт знав. І тут ідеться вже не про криптовалютні курси, а про професійного учасника українського ринку капіталу, який працює з великими пакетами акцій та активами, що потрапляють у санкційні та конфіскаційні процеси. У чому був інтерес Орловського, коли він придбав частку в цій компанії?

«ІНВІНТУМ»: найцікавіший актив

А от «Інвінтум» — мабуть, найважливіша компанія в цьому портфелі. Компанія займається брокерською та депозитарною діяльністю. І, на відміну від «Старлайф №2», тут можна побачити реальні фінансові показники.

У 2025 році: дохід — 9,468 млн грн; чистий прибуток — 311 тис. грн; активи — 14,589 млн грн; 10 співробітників. У 2024 році дохід був суттєво вищим — 15,873 млн грн, а прибуток становив 2,068 млн грн. Тобто бізнес справді існує і працює, хоча це не золота жила. Ба більше, у 2025 році основний дохід надійшов від депозитарних послуг — 9,443 млн грн. Брокерські доходи становили всього 25 тис. грн проти 13,635 млн грн роком раніше.

Але й тут є цікаві нюанси. Так, компанію було засновано Каневською Ольгою Єфимівною, на момент заснування 2013 року мала статутний капітал у 707 гривень. Але 2024 року Каневська виходить із переліку засновників і бенефіціарів, статутний капітал збільшується до 7 770 000, а серед бенефіціарів з’являється така собі Орловська Оксана Вікторівна, яка стає водночас керівником фірми. У цьому статусі Оксана Орловська пробуде недовго – до січня 2025 року, коли її змінить Орловський Олександр Олександрович.

І ось тут виникає дуже цікава деталь. Орловський отримав частку в «Інвінтум» 30 січня 2025 року за договором дарування. Спочатку йшлося про частку 9,97%. Після зміни капіталу вона зросла до 10,04%, а потім 27 червня 2025 року Орловський продав частину частки Сергію Голубицькому.

У підсумку на кінець 2025 року в Орловського залишилося 9,002%, а у квітні 2026 року — уже 8,1%. З часткою відбувалися корпоративні операції, але мета їх незрозуміла.

Історія «Інвінтума» має ще один дуже специфічний шлейф: компанія багато років брала участь у судових спорах навколо акцій «Промінвестбанку», що належали російській державній ВЕБ.РФ.

У матеріалах Верховного Суду зазначено, що на рахунку ВЕБ.РФ у депозитарній системі «Інвінтум» обліковувалося понад 5 млрд акцій «Промінвестбанку», тобто близько 99,77% його капіталу. Ці папери були заблоковані за судовими рішеннями.

ВЕБ.РФ потім судився з «Інвінтум», вимагаючи зняти обмеження. Підкреслимо ще раз: «Інвінтум» у цих справах виступав як депозитарна організація, а не як власник російських активів чи обвинувачений у їхньому незаконному виведенні. Але сам факт того, що сьогодні співвласником цього депозитарію є Орловський, додає ще одне питання до його корпоративного портфеля.

А навіщо це все Орловському?

Якщо дивитися лише на прибуток, придбання таких часток справді виглядає дивно.

Наприклад, 8,1% «Інвінтума» за прибутку компанії 311 тис. грн у 2025 році — це економічно нікчемне джерело доходу. Навіть якщо весь прибуток розподілявся б між учасниками, частка Орловського дала б йому близько 25 тис. грн на рік.

Для людини, яка публічно заявляє про доходи в десятки тисяч доларів на місяць, це практично нічого. Тому версія «Орловський купив ці компанії, щоб заробити на дивідендах» виглядає вкрай слабкою.

Гадати, навіщо Олександру Орловському частка в цих компаніях, можна нескінченно. Але є одна деталь: Сергій Голубицький є найбільшим власником «Інвінтума» — близько 47,9%, а в «Таврійських цінних паперах» також фігурує серед учасників.І тут же виникає Орловський.

У всьому цьому є ще одна дивність: вік Орловського. Орловському 28 років. При цьому він опиняється співвласником компаній, історія яких сягає десятиліть тому: «Таврійські цінні папери» існує з 2003 року; «Інвінтум» — з 2013 року; «Старлайф №2» — з 2016 року. Тобто це бізнеси, створені задовго до того, як Орловський став публічним криптопідприємцем.

Тому питання вже не лише в тому, скільки коштують його частки. Питання — хто запропонував йому ці частки та навіщо. Бо в підсумку Олександр Орловський опинився вбудованим у сектор, який працює зі страхуванням, брокерськими послугами, депозитарним обліком і цінними паперами.

І тут і виникає найголовніше питання: навіщо криптогуру Олександру Орловському доступ до старої української фінансової інфраструктури, якщо гроші ці компанії практично не приносять? Або ж навпаки: навіщо власникам цих компаній криптовалютний мільйонер Олександр Орловський, мільйони якого до того ж викликають сумніви?