Поки обласний центр стає точкою опори тисяч вимушених переселенців, позиція деяких чиновників викликає дедалі більше питань.
Після повномасштабного вторгнення РФ у Запорізькій області окуповано вже 4/5 її територій. На сьогоднішній день супротивник ґрунтовно зав’яз, похвалитися темпами просування він міг лише в перший тиждень війни, коли в таких стратегічних пунктах, як, наприклад, 150-тисячний Мелітополь або 110-тисячний Бердянськ, російські війська не зустріли жодного опору.
У ті дні мешканці області не побачили жодної виразної реакції топ-чиновників. Мовчав губернатор Олександр Старух, його заступник Злата Некрасова, за словами працівників ЗОДА, взагалі 24 лютого зібрала речі з кабінету, ноутбук, і зникла у невідомому напрямку, як потім стало відомо – виїхала за межі країни, як і її коханий, депутат облради Віктор Щербина , через кишеню якого 2 роки вона проганяла усі бюджетні гроші Запорізької області. На зв’язок керівники області вийшли лише тоді, коли стало зрозуміло – лідер держави Володимир Зеленський, а з ним і українські воїни не здадуть агресорові жодної п’яді рідної землі.
Ні для кого не секрет, і ми раніше повідомляли про це неодноразово, що часом відверто слабкі проукраїнські та сильні корупційні позиції керівництво Запорізької області сміливо займає завдяки впливовому покровителю – бізнесмену Веміру Давітяну, який набув популярності завдяки спілкуванню в ресторанах та в Офісі президента зі своїм другом – Давидом Арахамією.
Незважаючи на бекграунд «смотрящого» за Запоріжжям, як він сам себе називає, у воєнний час Вемір Суренович явно не дивиться за обласним центром. Прості запорожці запитують – чому молодий і на вигляд міцний чоловік все ще якщо і не на передовій, то хоча б не в лавах тероборони? Чи він проміняв таке дороге ще нещодавно для нього Запоріжжя на Лазурний берег? А якщо так, то як він перетнув кордон? Адже дуже схожу на Веміра Давітяна людину нещодавно бачили закордоном.
Після нашої перемоги такі Давітяни, які зараз ховаються по закордонних готелях, знову повернуться в Україну, щоб повернути собі статус "смотрящих" за бюджетними потоками.
Якщо ми не змінимо ставлення до них, то авторитетом на місцях користуватимуться «смотрящі» за розкраданням бюджетних потоків, а не справжні патріоти, які робили все для перемоги – проливали кров на передовій і фінансово підтримували воїнів.