Армія країни-агресорки Росії просувається на фронті в Україні найшвидшими темпами від початку повномасштабного вторгнення. Найбільша перевага Москви у війні – це жива сила. Хоча росіяни зазнають на полі бою надзвичайно великих втрат, українські воїни іноді кажуть, що складається враження, ніби їхня чисельність необмежена.
Про це пише американська газета The Washington Post. "У міру наближення чергового президентства Трампа армія України переходить в оборону", – йдеться в заголовку статті.
У виданні стверджують, що журналісти поспілкувалися з українськими захисниками з шести різних бригад, які воюють на сході України.
Військові розповідають, що брак зброї залишається, але саме жорстокі атаки живої сили виявилися найефективнішими для сил РФ, які використовують вразливість "дедалі більш тонкої оборони України".
Втрати росіян дуже високі, проте напади, підкріплені потужними артилерійськими обстрілами та безпілотниками, продовжуються, витісняючи українців на невелику ділянку території, розповіли військові.
Окупанти просунулися на відстань близько трьох кілометрів від Покровська на Донеччині, поставивши під загрозу ключові логістичні та маршрутні шляхи постачання, які проходять через цей район до інших частин лінії фронту.
"Ви знищуєте одного росіянина, і на його місці наче з’являються двоє. Виникає відчуття, що їхня чисельність необмежена", – заявив Валентин, піхотинець 35-ї бригади морської піхоти України.
Українські війська зазвичай можуть відбити першу хвилю наступу, кажуть солдати. Але російська стратегія базується на придушенні противника великими силами, щоб прорвати оборону, як тільки їхня розвідка визначить, де Україна має прогалини.
Командир танка 68-ї бригади, "Фізик", назвав стратегію РФ "чистим божевіллям", оскільки атакуючи, росіяни, ймовірно, розуміють свої невеликі шанси на виживання, але все одно просуваються вперед.
"Можливо, одна людина з третьої групи досягає своєї цілі. Вона окопується там, встановлює зв’язок і координує інших. Вони поступово накопичують критичну масу людей в одному місці, неподалік від наших позицій. Вони витримують – проти них б’ють міномети, на них спрямоване все, що тільки можна собі уявити. Вони зазнають великих втрат, але продовжують боротися", – розповів він.
Пересування невеликими групами пішки, тактика, яка найчастіше використовується, також дозволяє росіянам потайки нарощувати сили по одній-дві людини за раз перед черговою атакою. Бронетехніка наразі рідко застосовується в наступах, кажуть солдати.
"Ви думаєте, що все гаразд, тому що не бачили багато ворогів, і раптом десять людей вибігають з одного підвалу. Це трапилося з нами нещодавно. Звідки вони взялися?" – сказав Тарас, заступник командира, який воює під Покровськом.
Водночас ряди українських військовослужбовців "все більше рідшають і не можуть відбити російський натиск"; ті, хто залишився на фронті, "описують виснаження й падіння морального духу", стверджує The Washington Post.
А військові, які казали, що вірять у боротьбу доти, доки останні окупанти не будуть витіснені з України, все частіше підтримують заклик обраного президента Дональда Трампа розпочати переговори про припинення війни, йдеться в статті.
Зниження мінімального призовного віку до 25 років відбулося занадто пізно, коли підрозділи вже відчували серйозну нестачу після місяців без поповнення, пише газета, посилаючись на слова військових.
"Коли я тільки пішов до армії, ситуація була поганою. Але зараз для нової людини ситуація настільки жахлива, що я не засуджую нікого, хто дезертирує", – сказав 27-річний піхотинець 35-ї бригади Олександр.
Хоча колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний закликав мобілізувати 500 тис. осіб у 2024 році, президент Володимир Зеленський відкинув цю цифру як надто велику.
За підрахунками українських та західних чиновників, всього було призвано близько 200 тис. новобранців.
Зеленський також відхилив пропозиції Білого дому ще більше зменшити призовний вік до 18 років, нагадує американська газета.
"Я не називаю вам цифр, але це жахливо. Людей закликають воювати, але, на жаль, у нас є втрати, і ці втрати потрібно поповнювати. І цього справді недостатньо", – сказав Тарас, заступник командира батальйону, який бореться під Покровськом.
Деякі солдати зауважили, що вони також змирилися з реальністю того, що західна підтримка озброєнь скорочується і, імовірно, продовжуватиме скорочуватися. Без потоку цієї допомоги Україна не матиме військових ресурсів, щоб відкинути росіян назад, кажуть військові на фронті.
Росія зберігає артилерійську перевагу і тепер використовує нові безпілотники, що самоліквідуються, які літають з використанням оптоволоконних кабелів, що робить їх особливо смертоносними; вони значною мірою невразливі для електронних перешкод, оскільки керуються через довгі тонкі котушки, а не радіохвилями.
Кілька українських військовослужбовців висловили побоювання, що росіяни продовжать просування лінії фронту на захід, до великого міста Дніпро, чисельність якого сягає близько 1 млн осіб.
Багато з опитаних журналістами солдатів скептично поставилися до того, що диктатор Володимир Путін піде на припинення вогню, поки його війська, схоже, мають ініціативу. Вони бояться, що Зеленському доведеться піти на болючі поступки. Інші висловлюють стурбованість тим, що навіть у разі припинення бойових дій цього року Росія може знову напасти в майбутньому.
"Давайте будемо чесні, зараз ситуація гірша, ніж на початку повномасштабного вторгнення. Яких домовленостей ми можемо досягти зараз? Ми можемо лише кивати й погоджуватися на їхні вимоги, а те, що вони будуть вимагати, ймовірно, не сподобається нам", – сказав 33-річний Тарас, капітан та командир роти 35-ї бригади.
Найгостріший брак кадрів в Україні відчувається серед піхоти – бійцям потрібно було стояти на передових позиціях. У минулому році Україна перейняла одну з найбільш ефективних рекрутингових тактик Росії: звільнили засуджених, які погодилися битися в високоризикових штурмових підрозділах. Проте це мало допомогло заткнути дірки, визнають командири.
Один офіцер, розмовляючи з журналістами, висловив жаль, що Київ так довго зволікав з набором в’язнів, як це зробила Москва в перші місяці війни.
Володимир, 33-річний чоловік, який відбував термін за побиття людини до смерті, був одним із перших, хто приєднався до батальйону засуджених 93-ї механізованої бригади. Він уже провів п’ять штурмів російських позицій.
"Нас ніхто не змушував воювати – ми пішли добровольцями – не виключено, що ми маємо більше мотивації, ніж ті, кого призвали з вулиці", – каже він.
Українські солдати зауважують, що втрати на оборонних позиціях вищі, ніж у наступах.
Спостереження за допомогою дронів дозволило обом арміям відстежувати будь-який рух на полі бою, і найбільшу небезпеку зараз становить пряме влучення на позицію.
Тарас сказав, що керування будь-яким транспортним засобом без глушника радіоелектронної боротьби для відбиття атак дронів рідко відбувається через занадто високі ризики.
"Найгірше – коли бійці навіть не встигають дістатися позиції. Коли ви на передовій і вас там ранять, це зрозуміло. Але буває так, що люди вирушають на бойове завдання вперше в житті, і таке стається", – розповів він.
Перехід росіян на дрони, керовані оптоволоконними кабелями довжиною до 19 км, означає, що глушіння не завжди є ефективним.
Олександр із 35-ї бригади сказав, що помічав кабелі на гілках дерев, але не міг ризикнути, намагаючись перерізати їх ножем. Якби його помітили, його майже напевно вбили б іншим дроном, сказав він.
"Після місії з усіма цими дронами у вас дуже сильна параноя. Кожен звук, кожен рух ви сприймаєте як дрон і намагаєтеся сховатися від нього", – каже він.
Як зазначається у статті, у своєму новорічному зверненні Володимир Зеленський зосередився на "справедливому мирі" – це "інший тон, ніж попередні заклики до повної поразки Росії та відновлення кордонів України 1991 року".
Зеленський сказав, що Україна може припинити "гарячу фазу" війни цього року, а потім спробувати повернути окуповані території дипломатичним шляхом.
"Усе вказує на припинення вогню. На багато речей вплинули вибори в США та риторика Трампа", – заявив командир батальйону "Вовки да Вінчі" Сергій Філімонов.