В Обухові Київської області в п’ятницю, 14 березня, провели в останню путь захисника України, лейтенанта Сергія Пагаса. У мужнього воїна залишилась 16-річна донька.
Про це повідомили в пресслужбі Обухівської міської ради. Вічна пам’ять і слава Герою!
"Громада навіки попрощалася зі своїм земляком, вірним сином України Пагасом Сергієм Вікторовичем, лейтенантом 71-ї окремої єгерської десантно-штурмової бригади", – зазначається в повідомленні.
Захисник України народився 24 жовтня 1984 року в Обухові. Сергій добре розбирався в техніці, але справжнім його захопленням став футбол. Він, тихий, сором’язливий і небагатослівний у повсякденному житті, на футбольному полі ставав справжнім віртуозом. Закінчивши школу, Сергій продовжив навчання в Київському національному університеті технологій та дизайну, а потім працював на різних підприємствах.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій намагався піти воювати добровольцем, але спочатку не вдалося. Тільки отримавши повістку, без вагань пішов до ТЦК, не розповівши про це рідним.
"Мама дізналася про бажання сина піти на фронт лише після проходження ним військово-лікарської комісії. Сергій понад усе любив маму Ольгу Іванівну, завжди намагаючись захистити її від сумних думок та новин, просив не плакати за ним. А ще він любив безмежною батьківською любов’ю свою Дарусю – так пестливо називав донечку, 16-річну Дар’ю", – додали в міськраді.
З липня по жовтень 2023 року Сергій пройшов підготовку в центрі Львівської академії сухопутних військ, а потім був розподілений до 71-ї єгерської десантно-штурмової бригади. Оскільки мав навчання на військовій кафедрі та звання лейтенанта, його призначили командиром розвідницької групи спеціального призначення з позивним "Фаза".
Герой воював на Запорізькому напрямку, і зв’язок з воїном обірвався 25 листопада 2023 року біля населеного пункту Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області під час бою з ворогом. Довгий час він вважався безвісти зниклим.
"Довгі та тривожні 16 місяців – такий шлях повернення додому подолав Пагас Сергій Вікторович. Майже 16 місяців родина жила в невідомості… Майже 16 місяців надії, віри, очікування та пошуку. Але, на жаль, дива не сталося. Війна забирає найкращих. Низький доземний уклін матері Ользі Іванівні, батькові Віктору Казимировичу, щирі співчуття доньці Дар’ї, бабусі Надії Порфирівні, брату Володимиру та його дружині Альоні, племінниці Лізі, дядькам, тіткам, двоюрідним братам і сестрам, усій численній родині. Також близьким, друзям та побратимам", – зазначили в міськраді.