Суд Черкаського району Черкаської області визнав колишню суддю Світлану Федорець винною у виправданні військової агресії РФ.
Про це стало відомо із вироку від 4 квітня.
Федорець була суддею Якимівського районного суду Запорізької області та відряджена до Звенигородського районного суду Черкаської області.
16 травня 2023 року в салоні автомобіля дорогою з Черкас до Звенигородки під час розмови з головою Звенигородського районного суду Дар’єю Сакун обвинувачена виправдовувала окупацію частини території України. Зокрема, пояснювала окупацію Автономної Республіки Крим необхідністю відновлення інфраструктури півострова, зруйнованої діями української влади. Також визнала правомірною окупацію Мелітополя Запорізької області, виявляючи небажання його звільнення від РФ, наводячи як приклад деокупацію Херсона.
Через два дні в салоні авто в розмові з суддею Сакун та її чоловіком Федорець знову виправдовувала збройну агресію Росії, заявляючи про масове вбивство військовослужбовцями Збройних Сил України мирних громадян і порушення саме українськими військовими законів та звичаїв війни, пояснюючи причини виїзду мешканців Маріуполя на тимчасово окуповану територію. При цьому Федорець називала Мелітополь і Крим територією Російської Федерації.
30 травня 2023 року в приміщенні Звенигородського районного суду Федорець визнала правомірним запровадження законодавства Російської Федерації на тимчасово окупованій території України, назвавши його «нашим».
Того ж дня в салоні авто під час розмови з колегою Федорець повторно заперечувала збройну агресію Росії проти України, стверджуючи, що це наслідок небажання влади України надати окремим частинам держави автономний статус. Заявляла, що Україна спровокувала збройний конфлікт, обстрілюючи окремі території Донецької та Луганської областей з метою їх деокупації.
У судовому засіданні Федорець спочатку визнавала частково вину, вважаючи помилковою кваліфікацію злочину. Згодом визнала вину повністю, щиро розкаялась і зазначила, що її заперечення є професійною деформацією, оскільки сторона обвинувачення має довести вину належними і допустимими доказами. Вона не пам’ятає суті розмов із головою суду Сакун. Можливо, вона казала те, що зафіксовано в матеріалах, але не пам’ятає деталей. Обговорення відбувалися в салоні автомобіля та квартирі судді Сакун. Вважає, що її висловлювання не становлять великої суспільної небезпеки, адже вони не призвели до реальних наслідків. На її думку, це були особисті розмови з подругою про події в країні. Її слова мотивовані складним емоційним станом, адже вона переселенка. Федорець визнає, що зробила помилку, бо не повинна була висловлювати такі думки публічно. Вона жалкує про свої висловлювання, вважаючи їх помилковими. Це була її особиста думка, не для загалу. На питання головуючого судді зазначила, що вона не виправдовує збройну агресію РФ проти України, не підтримує окупацію Росією частини України, а засуджує ці дії. Просила не карати її суворо.
Суддя Сакун пояснила в суді, що її стосунки з Федорець були дружніми, вони часто їздили разом на роботу і спілкувались. На її думку, висловлювання Федорець не виправдовували агресію РФ, а це було її особисте бачення ситуації. Вони обговорювали новини і речі, які Федорець чула від знайомих. Сакун не пам’ятає багатьох фраз точно, оскільки минуло багато часу. Вона вважає, що це були оціночні судження.
Чоловік судді Сакун розповів, що Федорець деякий час жила в їхній квартирі в Черкасах. Він стверджує, що не чув від неї виправдовування агресії РФ. Федорець ділилась тим, що чула від родичів та знайомих з окупованих територій. Він підтверджує загальну інформацію про розмови щодо війни, окупації, переселенців, але не пам’ятає конкретних висловлювань, які б виправдовували агресію РФ.
Розмови судді Федорець були негласно записані. Лінгвістична експертиза показала, що у висловлюваннях міститься виправдання збройної агресії РФ проти України, інформація негативного характеру щодо України та Сил оборони.
Були зафіксовані різноманітні розмови по мобільному телефону Федорець із чоловіком, матір’ю та іншими особами, спілкування в суді з адвокатом-переселенцем. На записах видно, що Федорець висловлює позитивне ставлення до окупаційної влади та відсутність правосуддя в Україні, стверджує, що перебуває в Черкасах проти своєї волі і бажає якнайшвидше поїхати звідти, навіть контрабандою через кордон.
Спеціаліст Звенигородського районного суду познайомився із Федорець влітку 2022 року. У нього склалося враження, що вона виправдовувала агресію РФ, казала, що після окупації в Якимівці стало краще жити, що Росія змушена була напасти на Україну, а Україна спровокувала напад. Свідок вважав такі висловлювання неприпустимими, але не звертався до правоохоронних органів.
За матеріалами справи, чоловік, син, донька, мати і брат Федорець проживали на окупованій Росією території. У 2022-2023 роках Федорець виїжджала на тимчасово окуповану територію через польську ділянку кордону, перетинала кордони з Литвою, Білоруссю, Росією і через Крим заїжджала до Мелітополя.
На початку березня 2025 року Вища рада правосуддя остаточно звільнила Федорець з посади судді. За її колишнім місцем роботи в Звенигородському районному суді Черкаської області її характеризують позитивно.
Прокурор у дебатах просив призначити колишній судді пом’якшене покарання - 1 рік позбавлення волі без конфіскації майна і заборону обіймати посади у державних органах та органах місцевого самоврядування на 3 роки.
Федорець визнала вину повністю, щиро розкаялась. До кримінальної відповідальності притягається вперше, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Суд врахував, що для неї вже сталися суттєві наслідки - перебування під судом і слідством протягом двох років. Федорець майже рік провела в СІЗО, була звільнена з посади судді. Перед винесенням вироку 26 березня вона пожертвувала 500 тисяч гривень на оборону України.
Суд дійшов висновку, що обвинувачену можна перевиховати без ізоляції від суспільства. Її засудили до 5 років позбавлення волі, звільнивши від відбуття покарання з випробувальним строком на 1 рік. Додатково їй заборонили обіймати посади в органах державної влади України та органах місцевого самоврядування на 3 роки.
Обвинуваченій повертають раніше вилучену у неї готівку, в тому числі 7303 російських рублів.