Дмитро Іванович Попов — впливовий гравець українського ринку ломбардів та ювелірних виробів.
Він є бенефіціаром одразу кількох масштабних бізнес-структур, серед яких мережі ломбардів «Партнер», «Капітал» та ювелірна група «Золотий вік», яка входить до складу мультибрендової корпорації Union Group.
Ломбарди з багатьма обличчями
Найбільша в країні ломбардна мережа — «Партнер» — нараховує понад 400 відділень. Проте за цією назвою ховаються різні юридичні особи:
«Партнер» Мокієнко та компанія — 17 років на ринку, бенефіціари — Наталія Мокієнко та Артур Попов;
«Партнер» Єгорова та компанія — майже 4 роки, власниці — Олена Єгорова та Наталія Попова;
«Партнер» Попов та компанія — наймолодше підприємство, 96% у Дмитра Попова, 4% — у його батька Івана Попова.
Окрім цього, Попов пов’язаний із мережею ломбардів «Капітал», яка юридично успадковує активи компанії «Клімчук та компанія» — ще однієї старої структури з 16-річною історією.
Ювелірний бізнес: гучні бренди та непрозора структура
До групи Union Group, яку контролює Попов, входять великі торгові мережі:
«Золоте століття» — 90 магазинів,
«Срібна країна» — 145 точок,
«Золота країна» — близько 30 точок,
«Срібний вік» і «DOMINANT» у ТЦ Ocean Plaza в Києві.
Втім, за блиском вітрин ховається складна структура з десятків компаній. Багато з них мають мізерний статутний капітал і ознаки фіктивності, серед них:
ТОВ «Ювелір груп» — 690 млн грн статутного капіталу, серед власників – Дмитро Попов, його родичі та партнер Леонід Погребняк;
ТОВ «Ювелірна група» — створена у 2017 році зі скромними 18,6 тис. грн статутного капіталу;
ПП «Ювелірний завод «Золотий вік» — 100 грн статутного фонду, зареєстроване ще у 2005 році;
ТОВ «Ювелірна фабрика «Золотий вік» — виробник з капіталом у 10 тис. грн, 100% належить Дмитру Попову;
ТОВ «Золотий вік №1» — компанія-посередник;
ТОВ «Срібна країна» та «Золота країна» — мають по 21 вид діяльності, що вважається ознакою фіктивності, а статутний капітал не перевищує 3 тис. грн;
ТОВ «Кайрос ХХІ» — зареєстроване з капіталом у 1 тис. грн.
Бізнес-модель
Попов збудував складну бізнес-модель, у якій десятки підприємств взаємодіють між собою як ланки однієї системи. Частина компаній використовуються для торгівлі, інші — для виробництва, а деякі — для оптимізації податків чи уникнення контролю. Більшість структур пов’язані через родичів, партнерів і старі компанії, які переоформлюються або створюються під нові потреби.