Тарифікатор Гройсман, або Осінь настала, холодно стало...

Тарифікатор Гройсман, або Осінь настала, холодно стало...

Поки Порошенко мужньо воює на дипломатичному фронті і узгоджує у Нью-Йорку мирний план із Аргентиною і Новою Зеландією, на господарстві залишився Гройсман. 

Як хазяїн домовитий, піднявся у повітря, щоб з висоти пташиного польоту розгледіти панораму входження народу у зиму. Скільки його, того народу, інфікованого тарифами, у зиму ввійде і скільки з неї вийде? От яку думу думає вихованець вінницьких базарних університетів, бо осінь настала, холодно стало, і ім’я тарифікатора Гройсмана нині на язиці у кожного громадянина, якому належить пережити, напевно, найважчу зиму у житті.

Олігархічні канали, а інших нема, показують, як бабці запасаються валянками і витягують зі сховків батьківські фронтові фуфайки, а також вчаться за лічені секунди зігрівати не більше, ніж 200 грам води до чаю на камфорці, яка враз стала золотою. Пенсіонери дістають із подушок заначки на похорон і перераховують у чотири рази за два роки знецінені копійки, які потягнуть тарифи, бо ця тарифна реформа за задумом повинна зжерти не лише пенсії і зарплати, а й витрусити заощадження у посполитого люду.

Українська прем’єріада знала немало героїв, які вкрили себе славою урядових подвигів. Приміром, Фокін ввійде в історію, як творець світового рекорду з інфляції, яка при ньому сягнула понад 10 000 відсотків, що перевершило попередній рекорд Веймарської республіки зі знецінення рейхсмарки, що й відкрило дорогу до влади Гітлеру. Пустовойтенко вперше у світовій практиці з часів Адама Сміта у ході ринкових реформ створив концентраційні табори для підприємців, які платять мало податків, що мало різко підняти надходження у дохідну частину бюджету, який не витримував запланованих відкатів. Отакий був екзотичний прем’єр-узурпатор. А тепер от - тарифікатор.

Гройсман - молоде обличчя, але у процесі старіння через роки і десятиліття йому судилося стати світовим лідером у справі обкладання тарифною даниною найбіднішого на континенті суспільства. У Володимира Борисовича буде, як було у Володимира Ілліча: говориш Гройсман, а розумієш - тарифи, говориш тарифи, а розумієш - Гройсман.

Чим і коли закінчиться цей тарифомор? Можливо, піднявшись у небо, тарифікатор хотів вивідати, якою буде ця зима, бо якщо лютою, то народ вимре швидше, ніж заплатить за опалення. А якщо гряде потепління, то уряд може й зиму пересидіти, дочекавшись весняного майдану.

Я запитав одного привілегійованого маркіза правлячого режиму - як ви збираєтесь вибори проводити, що насуваються на ваші холодні голови, - президентські, парламентські? Адже Петро Олексійович, у свою чергу, побив рекорд падіння рейтингу, встановленого незабутнім кумом Віктором Андрійовичем. Що ж ви народу будете розказувати, доведеному до точки кипіння вашими семиразовими тарифами? Он у Львові, який на останніх президентських виборах зайняв перше місце за кількістю голосів за Порошенка, у якому за одне лише слово проти однотурового миротворця могли очі вицарапати, тепер, за словами Тимошенко, вимагають... повернення вбивці Януковича. У який чорний кут ви загнали той народ, як ви йому допекли, щоб довести до такого божевільного відчаю.

А у нас є хід, мило посміхнувся знаний маніпулятор. Десь поближче до виборів вийде Петро Олексійович до народу і скаже: ай-я-яй, я й не знав, що ті кляті душителі із уряду обклали такими драконівськими тарифами багатостраждальну націю. Треба ж таке народоморення витворяти за спиною у президента, який безнастанно бореться за мир. І однією рукою Петро Олексійовимч враз волею лідера нації, йдучи назустріч виборам, патріотично уріже тарифи так у два рази, щонайменше, а другою, обезглавить самого тарифікатора публічною сакральною екзекуцією, зробивши його винним у всьому.

Десь там тихим надвечір’ям за чарчиною у затишній вінницькій корчмі гладитиме цю саму голівку жертвоприношення, мовляв, мусив я тебе, Володя, кінчити, щоб не кінчив народ нас разом. Он, він, народ, мені повірив, і за мене знову буде голосувати, а ти, давай, стежиною Клюєва і Онищенка, роби ноги. Батько ж чекає на березі Мертвого моря. Змиєш із себе це кляте урядове болото і підлікуєшся грязями за одно, я тобі заздрю, мені все ніколи, бо за народ і його чорноземи треба невтомно дбати.

Прецедент подібного гуманізму відомий, коли Кучма, зранку із тріском вигнавши із посади прем’єра Ющенка, вечером вхопив гітару і пошпарив до нього у Безрадичі душу розраджувати. До ранку пили і співали, плакали і нарікали.

Така доля чекає і нашого тарифікатора. Але нам від того не легше. Бо справді спливають в унісон із падінням ртуті у градуснику безсмертні рядки Єсеніна:

Осень настала, холодно стало.
Птицы едло перестали хлебать, 
Выйдешь, бывало, разинешь моргало,
Ну и тарифы,..

Василь БАЗІВ для UAINFO