ЯК МЕНЕДЖЕРИ АХМЕТОВА ВБИВАЮТЬ НЕЗАЛЕЖНІ ПРОФСПІЛКИ КРИВБАСУ

ЯК МЕНЕДЖЕРИ АХМЕТОВА ВБИВАЮТЬ НЕЗАЛЕЖНІ ПРОФСПІЛКИ КРИВБАСУ

«…все навіть не з людей почалося, а з собак. Я побачив як на території комбінату звіряче відстрілюють собак, без жодних сантиментів, і вирішив, що таке терпіти не можна», – каже Костянтин Галамага, лідер СИЛИ ЛЮДЕЙ у Кривому Розі, а на додачу й голова осередку НПГУ – Незалежної Профспілки Гірників України – на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті (далі, для зручності – ЮГОК).

На ЮГОК працюють майже 6000 людей. З них близько половини – безпосередньо на гірничих роботах в кар’єрі, який, як Велику Китайську Стіну, видно з космосу. Це справжній гірничий монстр, один з п’яти велетенських ГЗК, що становили гордість радянської металургії, а сьогодні тримають на плаву 650-тисячне місто, побудоване на місці перших скіфських поселень на теренах України. Тримають – та от чи відчувають себе захищеними їхні працівники, чи впевнені вони у своєму «завтра»?

Ми розпитали Костянтина про сьогоднішній стан справ із профспілковим рухом на ЮГОК, а заразом і про його бачення розбудови СИЛИ ЛЮДЕЙ в Кривому Розі.

• Костя, в чому власне полягає завдання профспілкового лідера? Як тобі працюється на ЮГОКу?
• Зараз на фрілансі працюю (сміється). Тому що 22 грудня мене, попри те, що я був обраний головою профспілки на підприємстві, звільнили із нищівною статтєю в трудовій книжці. Мовляв, систематично прогулював роботу, при тому, що я був провідним спеціалістом з енергоменеджменту і повз мене не пройшло жодне питання використання електроенергії на ГЗК!
• А що ж сталося, що керівники ЮГОК вирішили тебе позбутися у такий жорсткий спосіб?
• А сталася дуже проста річ. В 2013 році комбінат отримав близько 3,3 мільярдів гривень чистого прибутку. Тобто фактично збільшивши його на 30%. А зарплатню, замість того аби підняти на 25-30%, збільшили лише на 5%. Я, тоді ще не будучи лідером осередку НПГУ на ЮГОК, пішов до осередку ПМГУ – Профспілки металургів та гірників України, яка працює на ЮГОК ще з радянських часів, постійно трансформуючись. На жаль – не на користь трудового колективу, а лише на користь нових власників. Фактично, це не орган захисту інтересів працівників, а каральна машина, яка нищить незгодних із політикою керівництва ГЗК, і замість того, аби протистояти звільненням, їх підстроює. Так вийшло і зі мною – через півгодини мій керівник отримав телефонний дзвінок із наказом мене негайно звільнити.
• І звільнили?
• Ну, тут вже і я трохи їх випередив. Пішов на лікарняний, а тим часом на підприємстві створили осередок НПГУ, який обрав мене головою. І відповідно до законодавства мене вже не можна було звільнити без згоди профспілки. Але менеджмент ЮГОК, який повністю прийшов з ахметівського Метінвесту, не звик, мабуть, діяти відповідно до букви закону. Тож я отримав розрахунок. Подав до суду – і аж ось почалися дива! Суд першої інстанції на рівні району в Кривому Розі присудив погодити моє звільнення із трудовим колективом. Звісно, ЮГОК подав апеляцію… Наступний суд буде вже в Дніпропетровську і я впевнений у перемозі, оскільки справа знаходиться на контролі в Управлінні юстиції Дніпропетровської області. Адже дуже вже кричуще ЮГОК наплював на усі трудові норми і закони!
• З судом зрозуміло. А чому ж проблема із профспілками? Чи справді незалежні профспілки НПГУ кращі за «радянський» ПМГУ, в якому більше 50 000 членів по всій Україні?
• В тому то й річ, що ахметівський ДТЕК сьогодні фактично взяв курс на розвалювання НПГУ зсередини. Голова НПГУ Михайло Волинець, який, до речі, сам з Кривого Рогу – в цілому непогана, фахова людина, яка добре знається на проблемах галузі. Але річ у тім, що на нього шалено тиснуть директори приватних ДТЕКівських шахт, які не хочуть, аби осередки НПГУ на підприємствах могли на щось реально вплинути. Шахтарів державних шахт використовують «втемну» для демонстрацій у Києві, хоча фактично вони навіть не знають за що вони там стукають касками. Завдання Ахметова дуже просте: будь-яким чином змусити державу закуповувати в нього дороге вугілля, замість того, аби закривати нерентабельні шахти та перепрофілювати шахтарські містечка. І тут НПГУ їм як кістка в горлі, тому ми й спостерігаємо весь цей «театр».
• І якими ти бачиш свої наступні кроки?
• Моє головне завдання як активіста СИЛИ ЛЮДЕЙ та профспілкового лідера – це створення дієвого механізму захисту прав працівників на ЮГОК, а згодом – і на решті промислових підприємств Криворіжжя. Сьогодні ГЗК – це надприбутковий бізнес, власники якого роблять мізерні інвестиції у покращення соціально-побутових умов трудових колективів, при цьому вирішуючи усі спірні питання в силовому порядку. Не можна звільняти батька двох дітей через те, що він отримав виробничу травму ока і не може працювати слюсарем. Його треба вилікувати, заплатити йому приписані законом кошти на реабілітацію, а потім знайти для нього робоче місце, де він зможе працювати далі. Принаймні, такий був би цивілізований шлях. І саме за це я буду боротися.

http://sylalyudey.org/