
Данное обращение экс-президента Грузии, главы исполнительного комитета Национального совета реформ Михеила Саакашвили обнародовано накануне поздно вечером на его странице в Фейсбуке.
Пишу вам з одиночної камери заміської в’язниці, поряд з аеропортом Тбілісі на 32-у дні голодування. Я втратив майже 20 кг.
Вважаю себе особистим в’язнем Путіна, оскільки він усі ці роки багато разів говорив про мене; дав грузинській владі найбільшого приватного акціонера російського «Газпрому» – Іванішвілі, публічні вказівки порушити проти мене кримінальні справи та винести вироки.
Із цими вироками ознайомилася Людмила Денісова, яка відвідала мене у в’язниці та в розмові зі мною назвала їх «несерйозними», а ставлення до мене грузинської олігархічної влади — «тортурами»; мене позбавили права на телефонні дзвінки вже на 32 дні з моменту мого затримання; мені відмовляють від можливості приїхати до суду і навіть не говорять, коли це буде можливо.
Вони смертельно бояться будь-якого мого публічного слова.
Також вони відмовляються виконувати термінову рекомендацію створеного ними ж медичного консиліуму лікарів – перевести мене до багатопрофільної лікарні.
Напевно, у вас головне питання – чому я поїхав до Грузії?
Я вважав, що моя батьківщина остаточно потрапила під вплив Москви. Ті реформи, які свого часу я провів – зійшли нанівець.
Нині у Грузії проводилися місцеві вибори, які на відміну від України тут завжди дуже легко вигравала влада. Але після моєї появи навіть у в’язниці ситуація радикально змінилася. У всьому.
У великих містах кандидати партії «Єдиний національний рух» вийшли до другого туру. І разом із цим, майже, скрізь на перше місце. Після мого арешту у Тбілісі прийшов найбільший мітинг-протест.
А зараз після грубих фальсифікацій у другому турі, які чітко зафіксовано у висновках спостерігачів ОБСЄ та Європарламенту, зараз розгортається безпрецедентно широкий фронт масових протестів з урахуванням усіх сил опозиції; такої єдності опозиції в історії Грузії не було ніколи!
І я пишаюся, що якусь роль у цьому об’єднанні за прозахідний курс зіграв я.
При цьому я залишаюся лояльним та патріотичним громадянином України.
Я пишаюся тим, що Президент Зеленський повернув мені паспорт. Я дуже вдячний вам за дуже багато революційних законопроектів, які ви підтримали; у тому числі підготовлені за нашої скромної участі.
Вдячний членам різних фракцій, які виявляли солідарність.
Я прожив в Україні 8 років свого життя. У мене в Києві є будинок та сім’я і я дуже вдячний за Заяву Президента, що Україна не залишить свого громадянина.
Грузія не має більш улюбленої нації і вірнішого союзника, ніж Україна; і я все зроблю, щоб не було розбрату і ці відносини зміцнювалися.