Бензинове дежавю: чому пальне на АЗС не поспішає дешевшати

Бензинове дежавю: чому пальне на АЗС не поспішає дешевшати

Наприкінці серпня прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив про необхідність перевірити об’єктивність цін на основні види автомобільного пального в Україні. Буквально наступного дня Антимонопольний комітет видав рекомендацію «знизити ціни до рівня, який би існував в умовах конкуренції». Такий сценарій, на думку експерта Сергія Куюна, дуже нагадує манеру спілкування з паливним ринком за попередньої влади.

Останнім часом відчуття дежавю переслідує дедалі частіше. Уже дуже багато чого повертається з того, здавалося б, минулого життя. Наприклад, остання «бензинова двоходівка», яку постійно використовували за попереднього режиму.

Ну, по-перше, якою ще має бути конкуренція, якщо на українському ринку нафтопродуктів – понад десять мереж із кількістю станцій більш як 100 одиниць. А скільки малих і одиничних АЗС – не злічити. У будь-якій європейській країні навряд чи знайдеться більш ніж 6–7 торговельних марок, із яких 4–5 – транснаціональні гравці, як-от Shell, BP, Total, Statoil тощо.

По-друге, у переліку мереж, яким рекомендовано знизити ціни до «ринкового» рівня, чимало різних помилок. Юрособи, які володіють мережами, йдуть упереміш із брендами, форми власності перекручено. Серед них також згадано ТОВ «Веста-Сервіс», яке вже чотири роки не веде операційної діяльності на ринку, здаючи свою мережу в оренду операторам, котрі працюють зовсім під іншими торговельними марками.

Усе це свідчить про те, що нові чиновники АМКУ – а його склад, нагадаю, нещодавно було повністю переформатовано – наразі вирішили працювати по-старому. Очевидно, хтось просто здув пил із пожовклої сторінки, яку залишили попередники, змінив дати і видав нову-стару «рекомендацію». А можливо, хтось відкрив черговий файл «Рекомендація нафтотрейдерам.doc».

Але головна проблема не в цьому. Українські антимонополісти завжди розвивають активність лише в періоди високих цін, які терміново необхідно знижувати. У цьому основна відмінність нашої, безумовно, дуже потрібної антимонопольної служби від європейських колег. І можна з упевненістю стверджувати, що саме ця відмінність призводить до перекосів паливного ринку, який часто не виправдовує очікувань громадськості та чиновників. Зокрема, і в такий період, як сьогодні, коли ціни на українських заправках хай і повільно, але повзуть донизу слідом за здешевленою нафтою.

У цивілізованому світі прийнято стежити за справедливістю конкуренції, що призводить до процвітання. Таке гасло навіть написано великими літерами в офісі АМКУ в Києві. Але що ж відбувається у вітчизняній реальності? Від кожного нового директора місцевого відділення Shell регулярно доводиться чути, що такої різниці в цінах, як в Україні, більше немає ніде.

«У Європі всі торгують за єдиними цінами, тому що купують в одних і тих же місцях, платять однакові податки, зазнають одних і тих же витрат. В Україні все те ж саме, тільки різниця в цінах на АЗС може сягати 15%. Це неймовірно!» – приблизно так лунає праведний гнів від представників закордонного паливного ритейлу. Дивно це виглядає ще й тому, що 15% – це, як правило, недосяжний рівень торговельної націнки в цьому бізнесі. Іншими словами, якщо хтось торгує дешевше за Shell на 15%, він торгує без прибутку. Таких на українському ринку – половина заправок. Хтось вірить, що вони продають бензин і дизпальне без прибутку?

Уся річ у податках. Вони на сьогодні досягли в ціні бензину 45%, або майже 9 грн/л за ціни на колонці близько 20 грн/л. Це акциз, ПДВ і 5-відсотковий податок з роздрібного обороту підакцизних товарів. Той, хто їх не платить, – а це кустарні виробники і контрабандисти – має величезну перевагу перед тими, хто мав необережність заплатити.

Тепер зрозуміло, звідки така різниця в цінах? Не обов’язково не платити з кожного літра. Можна не платити з кожного третього, але й тоді перевага буде колосальною. І це дає змогу забирати продажі в того, хто сповна платить до скарбниці. Це називається недобросовісною конкуренцією, з якою передусім має боротися Антимонопольний комітет. Саме низькі, а не високі ціни на паливо привертають увагу європейських антимонополістів. Тому що низька ціна – це сигнал відсутності в ній податків.

За оцінками «Консалтингової групи А-95», 2015 року тіньовий ринок бензину і дизпального винесе з бюджету близько 7 млрд грн, оскільки сумарний обсяг становитиме 800 000 тонн. І цей ринок видно без жодних лабораторних аналізів та перевірок – просто за стелами АЗС із привабливо дешевим бензином, який навіть рекламують по телевізору.

Ця проблема має також ефект у вигляді загальмованості зниження цін. Великі «дорогі» мережі зі зниженням цін на паливо, яке закуповують, дістають можливість поправити своє фінансове здоров’я, що похитнулося у боротьбі з «бодяжниками» і контрабандистами. Тому знижувати ціни особливо не поспішають. Не робить цього і сторона-конкурент, утримуючи 2–3-гривневу дистанцію від «брендів».

Якби конкуренція була такою, як пише АМКУ у своїх рекомендаціях, реакція ринку на зовнішні зміни була б значно оперативнішою, адже можливість знизити ціни – це завжди шанс отримати нових споживачів. У нашій ситуації зниження нічого не дасть, адже «бодяжник» завжди має можливість піти ще нижче, притому не на копійки – на гривні.

Ключем до прогнозованішого ринку нафтопродуктів є наведення ладу в неухильній сплаті податків. Із цього має розпочати свою роботу нова команда АМКУ. Практика попередників, яку поки що використовує новий склад комітету, не працювала і раніше, а сьогодні не працюватиме тим паче.

http://forbes.net.ua/