Політичне замовлення чи політична безвідповідальність?

Політичне замовлення чи політична безвідповідальність?

Арешт Геннадія Корбана викликав у ЗМІ та соціальних мережах бурю емоцій, коментарів і обговорень. Найбільше сперечаються про те, чи є справа проти нього політичним замовленням. Більшість коментаторів сходиться на тому, що в Україні продовжує працювати вибіркове правосуддя.

Звичайно, якби події такого порядку ставалися більш регулярно і у відповідний час, а не зі значним зволіканням, то й цей арешт виглядав би більш буденно. Але спробуймо глянути на цю подію з різних точок зору.

По-перше, чи є Геннадій Корбан політиком? Навряд, чи справді хтось його таким вважає, незважаючи на те, що він балотувався і до Верховної Ради, й на посаду міського голови Києва. Чи є УКРОП партією в строгому розумінні? Звичайно ж ні, як і більшість інших українських партій. З цим також мало хто сперечатиметься.

Чи справедливі кримінальні звинувачення, висунуті Геннадію Корбану? Очевидно, це вирішуватиме суд. Але мало хто сумнівається, що вони таки справедливі. Тоді питання до тих, хто так завзято захищає цю людину. А якби ви були серед тих, хто, відповідно до заяв слідчих,  постраждав від його дій? Чи може політична доцільність, або висока мета виправдовувати засоби? Вже стільки разів ми наступали на ці граблі…

Далі. Чому в інших країнах арешти навіть високопосадовців не викликають подібних реакцій? Не будемо далеко ходити. На початку вересня в Румунії за підозрою в отриманні хабарів  був арештований мер Бухареста. А трохи згодом прокуратура Румунії  звинуватила в корупції прем’єр-міністра країни Віктора Понту. Крім Понти звинувачення торкнулося ще чотирьох високопоставлених чиновників.

Ми знаємо, що в демократичних країнах політичні фігури йдуть у відставку за найменшу підозру в правопорушеннях, бо це може дискредитувати їхню політичну силу. Так, місяць тому мер Рима Ігнасіо Маріно  подав у відставку через скандал довкола витрат з його кредитної картки.

Чому ж у нас практично відсутня політична відповідальність? Адже навіть партії, які насправді є додатками до фінансово-промислових груп, мають бути зацікавлені у своїй репутації і чистоті рядів. Видно, враховується вплив цих ФПГ на людей через власні ЗМІ, а також невибагливість українських споживачів чи виборців.

І що в результаті? Так просто за інерцією звинувачувати владу в тому, що нічого не змінилось, і що вона діє ідентично до попередньої, яка арештовувала і карала своїх політичних опонентів. Але задумаймось, навіщо нас підводять до такої думки? Кому це вигідно? Кому вигідно сьогодні викликати народний гнів проти існуючої влади і спровокувати сутички і хаос в країні? Не треба бути аналітиком, щоб відповісти на це питання.

Тож наберімося терпіння, спокою і будьмо мудрими. Наступні етапи нашого шляху також будуть нелегкими, але відчуття того, що йдемо у правильному напрямі додасть нам сили.

Богдан Олексюк