Нацрада до «Антикору» претензій не має, але видання, тим не менш, було заблоковано: розбір законодавчої бази

Блокування видання «Антикор» за рішенням СБУ отримало несподіване продовження: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення повідомила, що претензій до видання не має.

Нагадаємо, розпорядженням Держспецзв’язку від 13 травня 2025 року нібито «в інтересах оборони та безпеки» країни був заблокований сайт «Антикору». Підставою послугував лист за підписом голови Служби безпеки України Василя Малюка, в якому «Антикор» безпідставно й бездоказово звинувачувався у «поширенні проросійських» наративів.

«Антикор» намагається оскаржити незаконне рішення Держспецзв’язку, в зв’язку з чим звернувся до низки державних органів з відповідними запитами. Один із таких органів – Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, у чиї обов’язки, згідно з Законом України «Про медіа», входить контроль за діяльністю, в тому числі, й онлайн-медіа, - надіслав відповідь, з якої випливає, що претензій до діяльності «Антикору» немає і не було, а якихось рішень про його блокування цей орган не ухвалював.

З цієї ж відповіді випливає, що «правові підстави» для блокування «Антикору» викладені в преамбулі розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України №281/3082 від 13.05.2025 «Про обмеження доступу до ресурсів Інтернет», згідно з яким і був заблокований «Антикор». Однак із цієї преамбули насправді зрозуміло лише те, що блокування було запроваджено на підставі листа СБУ.

Хоча сам по собі лист СБУ є досить примітним документом, наповненим фейками та неперевіреними даними, які до «Антикору» стосунку не мають, у цьому випадку все ж слід зосередитися на законодавчій складовій.

Тому що, як випливає з ЗУ «Про медіа», блокування онлайн-видань може здійснювати лише один орган - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Причому цьому рішенню передує сувора процедура. Цей орган щодо зареєстрованого онлайн-медіа (а таким є «Антикор»), може вжити наступних заходів: видати припис; штраф; штраф у подвійній розмірі; скасування реєстрації; заборона поширення онлайн-медіа за рішенням суду.

Ці норми чітко прописані в статті 116 зазначеного закону. Приписів, штрафів і штрафів у подвійному розмірі, як це визнає сама Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, щодо «Антикору» не було. Тим більше не було судового рішення про заборону поширення онлайн-медіа «Антикор». Оскільки причин звертатися до суду у Нацради не було.

Можна було б послатися на те, що блокування сайту «Антикор» відбулося в умовах особливого періоду, коли багато правил спрощується. Але розділ IX ЗУ «Про медіа», який носить назву «Особливості правового регулювання діяльності медіа в умовах збройної агресії», не містить жодних вказівок на зміни правил блокувань онлайн-медіа. Справедливості заради слід зазначити, що прописаний цей розділ вкрай нечітко і розмито, проте навіть ця розмитість дає однозначну вказівку – будь-яка ініціатива щодо блокувань або скасування реєстрації може виходити виключно від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Ба більше, розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про медіа» містить відсилання до ЗУ «Про електронні комунікації», оскільки в цей закон вносились зміни, що стосуються процедури блокування онлайн-медіа. Йдеться про статтю 115-1 зазначеного закону «Порядок обмеження доступу до вебсайтів, які використовуються для надання сервісів онлайн-медіа», яка регламентує у цьому разі порядок блокування.

У ній чітко викладено, що «Регуляторний орган протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про тимчасову заборону поширення онлайн-медіа, заборону поширення онлайн-медіа в порядку, передбаченому Законом України "Про медіа", інформує постачальників електронних комунікаційних послуг через електронну регуляторну платформу про обов’язок обмеження доступу до вебсайтів, визначених у повідомленні Національної ради України з телебачення і радіомовлення».

Тобто підставою для блокування провайдером онлайн-медіа може бути виключно розпорядження Національної ради України з телебачення і радіомовлення, а використовується воно тільки в поєднанні з порушеннями Закону «Про медіа», який для такого рішення передбачає судову процедуру.

У випадку ж з «Антикором» підставою став лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, який ніяк не може слугувати підставою для блокування будь-якого онлайн-видання, оскільки, як випливає з ЗУ «Про медіа», подібні заходи можуть здійснюватися виключно на підставі рішення суду, а органом, який уповноважений звертатися до суду, є Національна рада України з телебачення і радіомовлення. Остання, нагадаємо ще раз, не лише не зверталася до суду, вона навіть не видала щодо «Антикору» жодного припису.

Звідси, на жаль, випливає сумний висновок: ті, хто заявляє, що в Україні відбувається узурпація влади і застосовуються позасудові методи переслідування до неугодних, мають вагомі підстави для таких заяв. Кейс «Антикору» - тому яскраве підтвердження. Видання було заблоковано лише тому, що висвітлює корупційну діяльність представників вищої влади та СБУ, зокрема.

Оскільки в законному порядку заблокувати «Антикор» не вдавалося – а такі спроби відбуваються з моменту появи видання, і робили це всі влади, а не тільки нинішня – у хід пішли незаконні методи. Те, що не вдалося Януковичу й Порошенку, вдалося Зеленському – з його СБУ ніхто сперечатися не наважився, тому Держспецзв’язку слухняно виконала волю Офісу президента, оформлену в листі Департаменту захисту національної державності, підписаному Василем Малюком.