«Слуга народу» Павло Халімон здійснює рейдерську атаку на єдиного в Україні виробника солі

Пройшло досить багато часу від початку великої війни, але українці не забули, що країна серед інших проблем отримала дефіцит солі, яка є стратегічним продуктом. Однак замість того, щоб розв’язувати проблему, деякі «слуги» вирішили на ній заробити. Йдеться про одного з чільних представників президентської партії Павла Халімона, який організував рейдерську атаку на «Катіон Інвест» - єдину нову соледобувну компанію України, яка могла частково замістити втрачений видобуток Артемсолі.

Механізм простий та відпрацьований роками – через податкові блокування, фальшиві документи, чорних нотаріусів і силові спроби захоплення народний депутат від «Слуги народу» Павло Халімон, відомий своїми корупційними скандалами та сумнівними статками, разом зі своїм наближеним соратником із Прилук Олександром Прозуром намагається підім’яти критично важливе родовище під себе.

Історія питання

Коли у 2021 році директором «Катіон Інвест» став Сергій Кондратьєв, підприємство було фактично мертве. Соляне родовище в Тереблі стояло десятиліттями, не було зовсім шахти – у компанії нічого не було окрім одного листочка паперу – ліцензії, а спецдозвіл існував лише як папірець у державному реєстрі. Кондратьєв починає з нуля: узгодження землі, знову ж таки, це було чисте поле електрифікація, закупівля техніки, проведення геологічних і підготовчих робіт. За два роки компанія почала приймати обриси гірничо-видобувного підприємства.

У липні 2023 року отримують першу сіль — подія, якої в Закарпатті не бачили десятиліттями. Перші зразки солі подарували Президентові України. Восени шахта була готова видавати до 30 тисяч тонн солі на рік. Ринок солі після втрати Артемсолі залишився фактично порожнім, і «Катіон Інвест» був одним із небагатьох шансів повернути вітчизняне виробництво. Але саме в цей момент Омельяненко представляє Кондратьєву нового співвласника. І саме завдяки цьому політику українці досі переплачують за імпортну сіль. Прізвище цього політика – Павло Віталійович Халімон, народний депутат України від партії «Слуга народу».

Співвласник Олексій Омельяненко чітко ставить умову Кондратьєву: твою частку підприємства потрібно «передати» народному депутату Павлу Халімону. Аргумент звучав прямолінійно й нахабно: «Павло зайде в будь-який кабінет. Якщо він не буде «в долі» — вам перекриють усе». Наслідки не забарились — вже за кілька тижнів почалася атака.

різне dxzzyqzdhyextyhzzzyzzzzyzuzzyezuzyuqxzant

24 листопада 2023 року Халімон приїжджає на родовище особисто. Разом з ним — Омельяненко та Олександр Прозур, давній знайомий Халімона з Прилук, людина з його близького кола. Вони спускаються в шахту, оглядають обладнання, віддають вказівки працівникам.

Халімон поводиться так, ніби він офіційний співвласник і керівник. Кульмінація — він представляє Прозура персоналу як «нового директора», хоча той не мав жодного стосунку до компанії. А сам Халімон називає себе «Я такий самий співвласник цього проєкту як Валентин та Олексій», «ідеологом проєкту» та «інвестиційною нянею». Це був відвертий сигнал всім зацікавленим сторонам: родовище відтепер розглядається не як державний актив, а як особистий трофей.

Після відмови віддати частку ситуація різко загострилася. Уже 7 грудня податкова Києва й області одночасно визнає ризиковими всі компанії Кондратьєва, які фінансували видобуток. Це одразу паралізує рух коштів і змушує підприємство зупинити технологічні процеси. За кілька місяців статус «ризиковий» навішують уже й на сам «Катіон Інвест», шість разів поспіль міняючи формальні приводи. Усі акти інвентаризації підтверджують: порушень немає. Але податкова працювала не за законом, а за політичним замовленням.

Паралельно запускається юридичний фронт. Спершу міноритарний учасник Герей за вказівкою Омельяненко подає фіктивний позов про «незаконність відчуження долі Кондратьєву», але програє всі інстанції. Тоді він викуповує сторонній борг підприємства та подає заяву про банкрутство. Це теж провалюється — борг погашається. Після цього до справи входить Прозур. Він очолює іншу спільну компанію та подає позов про банкрутство від її імені — намагаючись виштовхнути Кондратьєва як директора. Суд зупиняє схему, але атака триває.

У 2025 році підприємство оживає вдруге: ремонтується техніка, повертається персонал, готуються нові етапи видобутку. У цей момент Халімон і Омельяненко, очевидно, розуміють, що час працює проти них. І починається підготовка до найрадикальнішої стадії — рейдерського захоплення.

7 листопада 2025 року двоє сторонніх осіб приходять до приватного нотаріуса й заявляють, що вони є «наглядовою радою» компанії. Такого органу управління ніколи не існувало в статуті підприємства Катіон Інвест. Нотаріус проводить реєстраційні дії, призначаючи директором Прозура. Через кілька годин після цього банк блокує рахунки. А вночі відбувається спроба силового проникнення на об’єкт — класичний фінальний акорд рейдерської операції.

Хто такі Халімон і Прозур

У цій історії важливо зрозуміти одне: Прозур — не самостійний гравець. Він — «тінь» Халімона, людина із Прилук, місцевого політичного кола, у якому Халімон десятиліттями збирав свою приватну структуру лояльності. Саме через цей зв’язок він діє не як менеджер, а як виконавець — подає позови, підписує фейкові документи, відвідує об’єкт лише тоді, коли треба зробити щось юридично ризиковане. Він — операційна рука депутата, який не може поставити свій підпис під незаконною дією.

Якщо проаналізувати ресурс «Судова влада», то наразі від імені або за участю Олександра Прозура до ТОВ «Катіон інвест» подано принаймні вісім позовів під різноманітними приводами. Частина з них вже розглянута, частина чекає розгляду.

У суть самих позовів вникати не варто – вони є просто одним із класичних елементів будь-якої рейдерської атаки, на яких добре розуміється «інвест-няня» та «ідеолог проєкту» Павло Халімон та банкір-регіонал Омельяненко. Ім’я народного депутата від партії «Слуга народу» Павла Халімона, давно відоме країні. Його прізвище з’являлося у розслідуваннях щодо вимагання хабарів в аграрному секторі та інших корупційних скандалах. Журналісти фіксували його зустрічі з бізнесменами, де він «розв’язував питання» за оплату.

У 2022 році Халімон опинився в центрі скандалу з нерухомістю на Печерську, оформленою на третіх осіб, але явно пов’язаною з ним. НАЗК знайшло ознаки незаконного збагачення, а САП відкрила провадження. У фракції «Слуга народу» Павла Халімона зняли з керівних посад, але жодної відповідальності він так і не поніс. Усі ці історії показують одну й ту саму модель поведінки: використання мандата для доступу до грошей, впливу та бізнес-активів.

Соляне родовище лише доповнило цей список. Тут Халімон діяв максимально відкрито: приїздив на родовище без повноважень, наказував працівникам, вимагав відвантаження солі без документів, представляв Прозура як директора, погрожував блокуванням, стверджував, що «має право» на частку компанії.

Де і на чому зійшлися Олександр Прозур та Павло Халімон – окрема історія, але корені цього альянсу явно ведуть до Прилук Чернігівської області, звідки обидва вирвалися на простори великого бізнесу і політики. Саме на дочку благочинного УПЦ МП Прилуцького району Миколи Котеленця, Анастасію Котеленець, записано скандальний маєток Халімона у Києві. Саме у Прилуках Павло Халімон робив свої перші кроки у бізнесі та політиці, звідси він і досяг висот Верховної Ради, очоливши свого часу обласну організацію «Слуги народу», оскільки, за його власними словами, «грав з Володимиром Зеленським у хокей».

Саме Омельяненко більш впливовий – саме він потрапив до відео Михайла Ткача про маєток як «Невідома особа» - він тіньовий куратор Халімона та гарний товариш.

Що стосується Олександра Прозура, то після багаторічного депутатства у місцевій раді від соціалістів він встиг вчасно перефарбуватися у «зелені» кольори. Цікавим у даному контексті буде той факт, що саме місцевий осередок СПУ, де одне з чільних місць займав Прозур, привів до Прилук московського бізнесмена Юрія Коптєва, якого пов’язують з ФСБ РФ, і який досі має вплив на частину місцевих еліт, зокрема, й через УПЦ МП, до якої так трепетно ставляться Халімон і Омельяненко.

Що ще, крім проросійських настроїв пов’язує Павла Халімона та Олександра Прозура – окрема історія, але у випадку з атакою на «Катіон інвест» цей тандем діє доволі успішно. Чим закінчиться ця спроба – поки не ясно, але працівники шахти згадують, як Халімон ходив коридорами шахти під землею та поводився так, ніби це його власність. «Казав, що він тут один із керівників. Ми були в шоці», — згадує один зі співробітників. Кондратьєв підтверджує: «Омельяненко Олексій прямо дав знати – частку маєш віддати, інакше ми тебе зітремо в порошок». Після цього почалися податкові атаки. «Шість разів ми давали пояснення. Шість разів вони вигадували нові підстави. Це не інспекція — це наказ», — говорить керівництво.

Фінал цієї історії поки що невідомий. Є скарги до Мін’юсту на дії реєстратора, подано заяви до правоохоронних органів, та вже відкрито кримінальне провадження щодо незаконних реєстраційних дій і спроби рейдерства. Але родовище стоїть. Підприємство заблоковане. Видобуток знову зупинений. І поки країна імпортує сіль, українське родовище просто лежить під політичним пресом депутата.

«Катіон Інвест» міг би стати прикладом відновлення українського виробництва у важких умовах війни. Замість цього підприємство опинилося в центрі конфлікту, де депутат Верховної Ради від правлячої партії разом з колишнім регіоналом намагався встановити неформальний контроль над державними надрами. Ця ситуація демонструє глибшу проблему: відсутність гарантій захисту бізнесу від політичного тиску. І доки такі практики зберігаються, будь-який стратегічний ресурс в Україні може перетворитися на об’єкт приватного інтересу.

Це розслідування показує головне: в Україні досі існують політики, які вважають державні надра приватним ресурсом, а державні інституції — інструментами тиску. І серед таких політиків — «слуга народу» Павло Халімон. Людина, яка замість захищати державні інтереси, займається приватним переділом чужої власності.