Карпати за ціною городу: як 460 гектарів Боржави перейшли до оточення Льовочкіна-Каськіва через аукціони АРМА

Карпати за ціною городу: як 460 гектарів Боржави перейшли до оточення Льовочкіна-Каськіва через аукціони АРМА

АРМА та Боржава: як 460 гектарів Карпат дісталися «своїм» за вартістю городу.

8 січня 2026 року Агентство з розшуку та менеджменту активів здійснило продаж 460 гектарів землі на полонині Боржава в Закарпатській області. Сума угоди - 89,5 млн гривень. Реальна ціна — приблизно 2 000 гривень за сотку карпатської землі, включно з високогірними територіями з потенціалом для туризму та розвитку інфраструктури.

Ділянка землі була навмисно поділена на три лоти та виставлена на три окремі аукціони. Такий поділ дозволив обмежити конкуренцію та контролювати список учасників. У всіх трьох аукціонах брали участь компанії та приватні особи, які пов’язані між собою та належать до кола впливу дуету Каськів–Льовочкін.

На перший погляд, процедура виглядала законною: електронні аукціони, кілька учасників, протоколи, підсумкові ціни. Однак у реальності все звелося до одного кола вигодонабувачів, які заходили на різні лоти через різні юридичні структури. Конкурентного зростання ціни не було. Для порівняння: ринкова вартість землі в цьому регіоні, навіть без зміни цільового призначення, значно вища. Ціна в 2 000 грн за сотку більше відповідає не Карпатам, а занедбаним сільгоспугіддям без інфраструктури та перспектив розвитку.

Боржава — це не просто ділянка землі. Це одна з найважливіших карпатських полонин, приваблива для туристичного бізнесу, будівництва, створення гірськолижних комплексів та енергетичних проєктів. Тому такі активи часто стають об’єктом закритих домовленостей, а не прозорої конкуренції.

Згідно із законом, АРМА зобов’язане гарантувати збереження та максимальну економічну вигоду від управління арештованими активами. Однак у цьому випадку результатом стала передача сотень гектарів стратегічно важливої карпатської землі за мінімальною вартістю структурам, пов’язаним із політико-діловим оточенням Сергія Льовочкіна та Владислава Каськіва.

Головне питання полягає не у формальній законності процесу, а в його результаті: державний актив було продано за ціною, яка не відповідає ні ринковій вартості, ні інтересам суспільства. Поділ на лоти, відсутність цінової боротьби та обмежене коло учасників свідчать про заздалегідь спланований сценарій аукціонів.

По суті, це типова схема: актив із великим потенціалом виводиться через АРМА, оформлюється через аукціони, а потім опиняється в руках представників одного політико-ділового кола. Усе відбувається тихо, без гучних заяв, без скандалів і без опору з боку системи.

460 гектарів Карпат дісталися не інвесторам і не ринку, а «своїм». За ціною, яка більше схожа на формальне закріплення домовленостей, ніж на результат чесних торгів.