Опікунство як "квиток": чому кількість справ про недієздатність в Україні зросла у 2,5 раза під час війни

Опікунство як "квиток": чому кількість справ про недієздатність в Україні зросла у 2,5 раза під час війни

Понад 260 підозр оголосили правоохоронці тим, хто отримував відстрочку або достроково припиняв службу за підробленими довідками про догляд за людьми з інвалідністю. Це трапилося в рамках операції “Опікун”, яку розпочали в 2025 році.

Про це у відповідь на запит редакції розслідувань Суспільного повідомили у Нацполіції України.

Ці кримінальні провадження — лише видима частина масштабної тенденції пошуку шляхів уникнення мобілізації. Поки поліція розслідує факти фальсифікацій медичних документів, редакція розслідувань Суспільного вирішила проаналізувати один із цілком легальних інструментів – призначення військовозобовʼязаного опікуном недієздатної особи. Визнання особи недієздатною та призначення опікуна відбувається лише за рішенням суду.

За даними порталу “Судова влада”, кількість заяв про визнання осіб недієздатними та призначення їм опікунів з 2021-го по 2025-й роки зросла у 2,5 раза. І це з урахуванням зменшення кількості населення після початку повномасштабної війни внаслідок втрати територій та міграції.

Цифри й факти: регіональний розподіл справ про встановлення опіки

Ми проаналізували офіційну судову статистику за останні п’ять років щодо справ про визнання осіб недієздатними та призначення їм опікунів. Для порівняння обрали 2021 та 2025 роки.

Дані порталу  свідчать, що кількість заяв стрімко зросла із початком повномасштабного вторгнення.

Якщо у 2021 році суди розглядали 3 855 заяв щодо недієздатності, то у 2024 році цей показник сягнув 14 628. У 2025-му до судів надійшла 9 581 заява.

Одночасно зросла і кількість задоволених судами заяв про встановлення недієздатності та призначення опікунства: з 2 805 у 2021-му до майже 7,9 тисячі у 2025-му.

За даними з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень, найбільше зростання судових рішень у справах про визнання осіб недієздатними у 2021-2025 роках — у Чернівецькій, Львівській, Закарпатській, Івано-Франківській та Тернопільській областях.

Варто додати, що кількість населення цих областей змінилася внаслідок внутрішньої міграції. Станом на грудень 2025 року, за даними видання “Апостроф”, у Чернівецькій області зареєстрували 72 857 ВПО, у Львівській — 202 068, Закарпатській — 123 776, Івано-Франківській — 109 787, Тернопільській — 63 273.

Нижче подаємо вибірку по всіх регіонах України за 2021 та 2025 роки за динамікою збільшення ухвалених рішень щодо визнання осіб недієздатними та призначення їм опікунів.

Порівняльна статистика ухвалених рішень про надання недієздатності в розрізі областей України за 2021 та 2025 роки. Джерело інформації: Єдиний державний реєстр судових рішень

Не всі з ухвалених рішень – позитивні. Проте показники відмов порівняно незначні. У Чернівецькій області у 2025 році суди відмовилися визнавати людину недієздатною та призначати опікуна у 85 випадках, у Львівській – у 128, у Закарпатській – у 29, в Івано-Франківській – у 86, у Тернопільській — у 48 випадках.

Нацсоцсервіс: кількість недієздатних зросла утричі

Щоб підтвердити або спростувати наші припущення, що від початку повномасштабного вторгнення опікунство оформлюють переважно на чоловіків мобілізаційного віку, ми надіслали запит до Національної соціальної сервісної служби України.

Запитали, скількох повнолітніх людей визнали недієздатними упродовж 2021-2025 років, скільком із них призначили опікунів та скільки з цих опікунів – військовозобов’язані чоловіки. За цими даними, кількість недієздатних осіб зросла утричі, а кількість призначених їм опікунів — у два рази.

Інформацію про військовозобов’язаних чоловіків-опікунів не надали, пояснивши, що такі дані не обліковуються.

Від племінників до зятів: як далекі родичі стають опікунами замість доньок і дружин

Щоб підтвердити наші припущення, ми також вирішили перевірити рішення Дрогобицького міськрайонного суду у Львівській області.

Обрали його невипадково: ця установа вже потрапляла в поле зору журналістів. Зокрема, як писали журналісти Lviv.Media з посиланням на Вищу раду правосуддя, місцева суддя Лілія Гарасимків розглянула 162 справи, у яких визначалося місце проживання дітей після розлучення батьків. За цей час суддя лише один раз залишила дитину матері, у решті ж випадків — татам. Це ставало для них легальним квитком для уникнення мобілізації.

Щодо ухвалених рішень про опікунство, то від початку повномасштабного вторгнення їх кількість у Дрогобицькому міськрайонному суді збільшилась у сім разів. Суттєво змінилася й гендерна складова заявників: якщо раніше опіку зазвичай оформлювали жінки, то тепер переважну більшість становлять чоловіки.

Якщо у 2021 році там ухвалили шість таких рішень і у всіх справах опікунами призначали жінок, то у 2025-му кількість рішень зросла до 44, а жінок призначили опікунками лише в чотирьох справах. У решті — чоловіків: синів, онуків, братів та двоюрідних родичів.

До прикладу, в одній зі справ Дрогобицького міськрайонного суду, розглянутій у липні 2025 року, статус опікуна над 80-річним чоловіком отримав його двоюрідний онук. У суді це пояснили тим, що прямий родич підопічного — батько заявника — працює машиністом екскаватора на повну ставку та вже доглядає за дружиною з інвалідністю. Натомість заявник, як приватний підприємець із гнучким графіком роботи, був визнаний опікунською радою та судом як найкраща кандидатура для щоденного догляду. За нашими даними, опікун — 1996 року народження, тобто мобілізаційного віку.

Окрему категорію судових справ становлять випадки, коли статус опікуна отримують родичі через шлюб, зокрема зяті. Це стає можливим, коли прямі нащадки — доньки або сини — з різних причин не можуть або не бажають брати на себе юридичну відповідальність за недієздатну особу.

Так, у справі Дрогобицького міськрайонного суду за листопад 2025 року опікуном 78-річного чоловіка став чоловік його онуки. Згідно з матеріалами справи, три прямі родички підопічного — його дружина, донька та внучка — надали суду письмові заяви, що не можуть здійснювати догляд. Причини різні: проживання за кордоном, стан здоров’я або перебування у декретній відпустці. У результаті опікуном було призначено 28-річного чоловіка, який “проживає разом із дідусем дружини та забезпечує його утримання”.

Загалом у 2025 році Дрогобицький міськрайонний суд, за нашими підрахунками, призначив опікунами недієздатних осіб 13 онуків (з них один – двоюрідний), 14 синів, трьох племінників (в тому числі двоюрідного зведеного), трьох братів та сімох непрямих родичів-чоловіків.

Як суди викривають маніпуляції з відстрочкою

Не всі спроби чоловіків мобілізаційного віку оформити опіку над родичами завершуються успішно. Згідно з постановою Верховного суду від 28 травня 2025 року, у період воєнного стану органи влади повинні з`ясовувати, чи не є призначення опікунства способом зловживання правом для уникнення мобілізації.

До прикладу, в рішенні Галицького районного суду Івано-Франківської області йдеться, що заявник звернувся до суду про призначення опікунства над батьком через 11 днів після того, як не з’явився за мобілізаційною повісткою. Суд відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що відмова інших близьких родичів (дружини та доньки) від догляду не має правових підстав.

У рішенні суд також вказав: “Протягом трьох років, а саме протягом 2019-2021 років, до Галицького районного суду скеровано 17 заяв цієї категорії. Протягом наступних трьох років, 2022-2024-х, а саме в період воєнного стану, до суду скеровано уже 170 заяв цієї категорії. Зазвичай заявниками у період воєнного стану є військовозобов`язані чи військовослужбовці, призвані на військову службу в порядку мобілізації. Аналізуючи кількість справ зазначеної категорії у період воєнного стану та статус осіб заявників, які одночасно просять призначити їх опікунами, напрошується висновок, що метою зазначених справ є […] уникнення проходження військової служби”.

Ще в одній справі, яку розглядав Болехівський міський суд Івано-Франківської області, онук звернувся з проханням визнати його бабусю недієздатною та призначити його опікуном. Донька хворої проживає в Празі й надала письмову заяву, що не має бажання та можливості здійснювати опіку. Суд наголосив, що орган опіки не перевірив статус заявника як військовозобов’язаного, як це було вказано у вищезгаданій постанові Верховного суду. У результаті суд визнав бабусю недієздатною, але відмовив онуку в статусі опікуна.

Залучення ТЦК і ретельні перевірки: як змінився судовий розгляд справ про опіку

“З кінця 2023 року кожна спроба отримати статус опікуна для військовозобов’язаних чоловіків ретельно перевіряється у суді”, — каже військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов. А в деяких випадках як третю особу залучають ТЦК та СП або військову частину.

Правозахисник не заперечує факту, що опікунство можуть використовувати і для того, щоб отримати відстрочку від призову. Але, за його словами, щоб реалізувати таку “схему”, потрібно багато часу:

“Щоб визнати особу недієздатною, треба її направити на психіатричну експертизу, а там зараз дуже великі черги. У Харкові, до прикладу, ми на експертизу чекали рік. А без експертизи суд не винесе рішення про недієздатність особи, — каже Лихачов. — І просто так експертизу не призначиш. Повинні бути зафіксовані виклики швидкої або людина має стояти на психіатричному обліку. Тобто не можна просто привести людину з вулиці й сказати, що вона недієздатна. Якщо ми просто пишемо: “Визнати громадянина такого-то недієздатним і призначити експертизу”, то перше, про що запитає суддя — де документи. Без документів суд експертизу не призначить. Бувають випадки, коли в людини довідок із лікарні немає і вона їх самостійно не може отримати. Тоді суд ухвалою витребовує документи, що людина лікувалася в психіатричній лікарні”.

Часом буває, що справа йде на експертизу й вона засвідчує, що людина страждає на певні психічні захворювання, але є дієздатною та розуміє значення своїх дій. У такому випадку суд відмовить у призначенні їй опікуна та визнанні особи недієздатною, каже Лихачов.

“Подання на призначення опікуна пишуть органи опіки, і навіть там до комісій входять представники ТЦК. Тобто призначити людину опікуном із метою ухилення від військової служби насправді дуже важко, — запевняє юрист. — Щодо всіх відстрочок із питань звільнення з військової служби стоїть досить сильний контроль багатьох служб. Подання розглядатимуть мінімум місяць-два”.

Щодо причин, чому зросла кількість рішень про визнання недієздатними та призначення опікунів, адвокат каже: “Можу припустити, що багато хто раніше не займався офіційним встановленням недієздатності й оформленням опікунства. Зараз всі зрозуміли, що якщо не оформити документи, то тебе спіймають на вулиці і відправлять служити. І ТЦК буде правий в цьому разі. Тому багато тих, хто має реальні підстави, пішов в суди цим правом користуватися”.

За словами Романа Лихачова, масове ухилення від мобілізації можливе лише через схеми з бронюванням.

“Всі інші підстави відстрочок від мобілізації наскільки складні, що організувати таке дуже важко. І нормальні адвокати не будуть таким займатися. Мені коли телефонують і кажуть: “Розкажіть мені схеми, за якими можна звільнитися зі служби чи отримати відстрочку”, – я одразу кажу: можете про схеми почитати на сайті Державного бюро розслідувань, щоб розуміти, скільки вам років дадуть за це”, — каже Лихачов.

Правовий аспект опіки: хто має право подавати заяву та як ухвалюється рішення

Порівняно з 2023 роком, кількість проведених судово-психіатричних експертиз (СПЕ) у 2024-му зросла на 50%. Такі дані від Інституту судової психіатрії МОЗ України оприлюднили на сайті ГО “Українські правозахисні ініціативи”.

“Зросла чисельність осіб, щодо яких проводилась СПЕ щодо розв’язання питання недієздатності з 5146 у 2023 році до 7862 у 2024 році, щодо обмеження дієздатності – з 53 до 110 осіб відповідно, щодо питання продовження рішення стосовно визнання їх недієздатними – з 634 до 934 осіб відповідно”, — йдеться у матеріалі.

Рішення про визнання особи недієздатною виносить лише суд, каже правозахисниця ГО “Українські правозахисні ініціативи” Олена Темченко.

“Для того, щоб суд позбавив людину дієздатності, вона повинна мати стійкі хронічні психічні порушення, через які вона не може усвідомлювати і керувати своїми діями. Подавати такі заяви можуть лише близькі родичі, органи опіки і піклування і заклад, якщо людина в психіатричній лікарні”, — каже правозахисниця.

Одночасно з позбавленням дієздатності суд має встановити опіку над людиною.

Щодо кількості поданих і розглянутих заяв на позбавлення дієздатності за 2021-2025 роки, правозахисниця каже:

“Цифри дійсно вражають. Поступове зростання кількості людей з психічними розладами ми спостерігаємо ще з 2021 року, повномасштабне вторгнення загострило хвороби. Але таке стрімке зростання заяв на позбавлення дієздатності також може вказувати на те, що люди ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо захисту держави”, — каже Олена Темченко.

Авторка: Наталія Стратонова

Джерело: СУСПІЛЬНЕ