Від побиттів у ресторані до розбору аеродрому: чому Олександр Павлюченко залишається на волі попри збитки державі в 70 мільйонів

Від побиттів у ресторані до розбору аеродрому: чому Олександр Павлюченко залишається на волі попри збитки державі в 70 мільйонів

Полтавська область дедалі більше виглядає як територія, де окремим людям дозволено те, за що інших відправляють до СІЗО. У центрі цієї історії — Олександр Павлюченко, відомий як «Саша Браслет». Погрози вбивством, напади разом з поліцейськими, старі кримінальні справи й навіть історія з демонтажем військової злітної смуги — усе це роками не призводить ні до реальних арештів, ні до жорсткої реакції правоохоронців.

Останній скандал пов’язаний з погрозами аграрію Віталію Яковцю. Журналістка Дар’я Журавель опублікувала запис розмови, де Павлюченко замість суду й договорів обіцяє опоненту приїхати додому, викрасти, вбити та зґвалтувати. Заяви в поліцію подані, аудіо опубліковано, резонанс є — кримінальної реакції немає.

2 листопада 2024 року Павлюченко опинився в центрі іншої історії — бійки в ресторані Shade у Полтаві. Разом з ним був заступник начальника кримінальної поліції Лубенського райвідділу Олександр Переля. Усе почалося після спроби компанії забрати дівчину киянина зі словами: «Малая, ты поедешь с нами». Коли хлопець спробував її захистити, його побили. Результат — зламаний ніс, струс мозку та лікарня. Через участь поліцейського довелося втрутитися ДБР, яке оголосило фігурантам підозру за статтею про групове хуліганство.

Але найтяжча справа пов’язана вже з армією. У кримінальному провадженні №42024172690000045 СБУ розслідує демонтаж військової злітно-посадкової смуги поблизу села Божкове. Землі навколо об’єкта орендують структури ЧП «Альфа-Капітал», пов’язані з Павлюченком. За матеріалами слідства, плити й асфальт розібрали та вивезли на базу підприємства. Попередній збиток державі — понад 70 мільйонів гривень. Справа кваліфікована за ст.114-1 КК України — перешкоджання діяльності ЗСУ під час війни. Але фігурант залишається на волі, а розслідування практично стоїть.

Зв’язки Павлюченка тягнуться ще з середини 2000-х. Тоді він був помічником Миколи Злочевського, згодом опинився поряд з оточенням Арсена Авакова та нардепа Ігоря Котвицького. Через ці зв’язки структури його оточення отримували ліцензії та доступ до родовищ літію, урану, нафти й газу.

Відносини з силовиками в нього теж не на рівні знайомств. У 2015 році Павлюченко вніс майже 10 мільйонів гривень застави за начальника Полтавського обласного ДАІ Петра Блажівського, затриманого на хабарі. Сам Павлюченко ще у 2012 році був визнаний винним у приховуванні викрадення газоконденсату з магістрального трубопроводу, а у 2008 році фігурував у справі про захоплення дитячої бібліотеки імені Панаса Мирного.

Навіть нинішні запобіжні заходи  показують рівень впливу. Спочатку Печерський суд Києва відправив Павлюченка під цілодобовий домашній арешт з електронним браслетом. Але вже у лютому 2025 року арешт замінили на особисте зобов’язання. Пояснення захисту виглядало показово: обмеження заважають керувати агробізнесом.

Усередині правоохоронної системи Полтавської області давно кажуть, що головним покровителем Павлюченка є керівник обласної прокуратури Євгеній Гладій. Саме цим пояснюють, чому поліція не реагує на погрози підприємцям, а справа про демонтаж військового об’єкта зависла без руху. Навіть після реакції Офісу Генпрокурора в області продовжують вдавати, що нічого надзвичайного не відбувається.

Зараз мова вже не тільки про самого Павлюченка. Мова про систему, в якій людина з таким набором епізодів продовжує спокійно працювати, вести бізнес і вирішувати питання через силовиків і зв’язки, поки кримінальні провадження роками лежать без результату.