«Плівки Міндіча», Art Ukraine Gallery та сімейні фірми: як Андрій Пишний вибудував систему впливу в НБУ

«Плівки Міндіча», Art Ukraine Gallery та сімейні фірми: як Андрій Пишний вибудував систему впливу в НБУ

Національний банк за Андрія Пишного перетворився на касу для «своїх», де ключові рішення ухвалюються під конкретні фінансові інтереси, а не під потреби економіки. Сам Пишний фігурує у «плівках Міндіча», де обговорюються фінансові рішення та механізми впливу на банківську систему, і це виглядає як пряма участь у кулуарних процесах. Голова НБУ є очевидною креатурою Єрмака, що пояснює синхронність рішень регулятора з політичними інтересами Офісу президента.

Його призначення виглядає як точкове рішення під задачі обслуговування фінансових потоків у критичні моменти, коли у «потрібних» людей виникають касові розриви або ризики втрати активів. У такі моменти НБУ під його керівництвом оперативно запускає інструменти — рефінансування, регуляторні послаблення, індивідуальні рішення для окремих банків, що дозволяє швидко закривати фінансові діри. Саме тому різке зростання багатомільярдних активів у родини Пишного виглядає як прямий наслідок доступу до фінансових рішень і ресурсів, які в нормальній системі мають бути жорстко відокремлені від приватних інтересів.

Рішення НБУ продаються через просту модель: порушення фіксується, але замість санкції запускається переговорний процес. Представників банків заводять на неформальні зустрічі, де одразу озвучують суму і формат «вирішення питання». Після цього замість відкликання ліцензії або жорстких обмежень вони отримують м’які штрафи або формальні заходи . Це не винятки, а стабільна практика, яка працює системно.

Гроші заходять через Art Ukraine Gallery, де їх маскують під купівлю мистецтва. Фінансові компанії змушені купувати серіями по 5–10 лотів за закритими каталогами без ринкової ціни . Це виглядає як культурна діяльність, але по факту — спосіб передати кеш без прямої фіксації. Саме тут формується первинний потік грошей у схемі.

Далі включається бізнес дружини, який працює як розподільчий вузол. «Планета РС Київ» з одним працівником проганяє близько 24 млн доходу і 15 млн прибутку, що виглядає як чистий транзит . «Брайтшоу» тримає активи без діяльності, а «ФІДНОВА» генерує сотні мільйонів і дає можливість змішувати потоки. Уся ця зв’язка дозволяє розкидати гроші між юрособами і втрачати їх походження.

Активи при цьому виносяться з прямого володіння і оформлюються на родину. Маєток майже на 900 квадратів у Лебедівці записаний на доньку, але користуються ним сам Пишний і його дружина . Земля і нерухомість також частково оформлені на інших осіб, але залишаються під їх контролем. Це класичне ховання активів без втрати доступу.

Донька Світлана заходить у бізнес у США через компанію в Беверлі-Гіллз разом із людьми з політичними зв’язками. Інша донька працює в артсередовищі, яке прямо перетинається з галереєю, через яку заходять гроші. Це не випадковість, а логічне продовження схеми — частина потоків виводиться і закріплюється за кордоном. Родина стає інструментом розподілу і збереження активів.

І фінал максимально простий: спочатку ти порушуєш і йдеш «домовлятись», потім купуєш «картини», далі гроші проходять через компанії дружини, а в кінці осідають у нерухомості і активах, записаних на сім’ю. У цій схемі немає жодної зайвої ланки, кожен елемент виконує свою функцію і закриває ризики. І поки НБУ формально регулює ринок, реально він працює як сервіс для тих, хто готовий платити.

Наразі нами скеровано скаргу до контролюючих та правоохоронних органів із вимогами: провести перевірку діяльності посадових осіб НБУ з витребуванням рішень щодо рефінансування та регуляторних послаблень по конкретних банківських установах; перевірити обґрунтованість надання фінансової підтримки та дотримання процедур при її погодженні; здійснити аналіз джерел походження активів та майна самого Пишного і членів його родини із зіставленням доходів і витрат; встановити факти можливого впливу третіх осіб на ухвалення рішень та надання преференцій окремим банкам.

Як людина з орбіти Міндіча досі керує НБУ — питання вже не риторичне, а прямий індикатор того, що регулятор втратив незалежність і працює в інтересах вузького кола. Вся описана конструкція — від «плівок» і ручних рішень до прокачки коштів через мистецтво та сімейні компанії — виглядає як цілісна, вибудувана система, а не набір випадкових епізодів. Поки такі зв’язки залишаються недоторканними, будь-які розмови про прозорий банківський сектор виглядають відвертою імітацією.