На Чернігівщині попрощалися з чотирма полеглими захисниками України

На Чернігівщині попрощалися з чотирма полеглими захисниками України

На Чернігівщині 10 вересня попрощалися з чотирма захисниками України: Олексієм Поетою, Григорієм Іллєнком, Валерієм Пасльоном та Денисом Пархоменком, якого два роки вважали зниклим безвісти.

Про це повідомляють у Варвинській, Коропській, Мринській громадах. Також інформацію Суспільному надав старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський.

Олексій Поета народився 25 травня 1986 року у Варві.

Олексій Поета. Варвинська громада

«Закінчив місцеву школу. Потім вступив до Чернігівського регіонального інституту, однак через життєві обставини не завершив навчання», — пишуть у громаді.

Свою трудову діяльність Олексій розпочав у Києві на підприємстві з виробництва напівфабрикатів. Згодом працював слюсарем на Гнідинцівському газопереробному заводі, а пізніше — водієм у Полтавському тампонажному управлінні.

«У 2019 році одружився. У подружжя народилася донечка Євгенія. Після розлучення Олексій зберіг із колишньою дружиною дружні стосунки та продовжував бути люблячим і турботливим батьком», — пишуть у громаді.

У 2022 році чоловік добровольцем став на захист України. Спочатку проходив службу в лавах морської піхоти, згодом виконував бойові завдання як мінер на Харківському напрямку.

Загинув військовий 6 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.

Попрощалися та поховали Олексія Поету у Варві, на кладовищі «Нове». 10 вересня у Варвинській громаді оголосили Днем жалоби.

Григорій Іллєнко народився 11 березня 1991 року в селі Рижки, що на Коропщині, у багатодітній родині.

Григорій Іллєнко. Коропська селищна рада

«Він був наймолодшим серед дітей — разом із ним у родині зростали дві старші сестри та двоє братів. Хлопець рано залишився без батьків, він виховувався в інтернаті», — пишуть у громаді.

У 2010 році Григорій закінчив Сокиринський професійний аграрний ліцей, де здобув одразу дві професії: «слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування» і «бджоляр».

Відтоді проживав у сестри в селі Нехаївка.

Через два роки вивчився ще й на муляра-лицювальника-плиточника у Реутинському професійному аграрному ліцеї, що на Сумщині.

«Був працьовитим чоловіком, мав спокійний характер, допомагав рідним і односельцям», — згадують про Григорія Іллєнка у громаді.

У липні 2025 року чоловіка мобілізували. Воював на Покровському напрямку.

Загинув Григорій Іллєнко 9 вересня 2026 року.

Попрощалися та поховали захисника у селі Нехаївка Коропської громади.

Валерій Пасльон народився 7 жовтня 1991 року в селі Лихачів (нині Мринської громади).

Валерій Пасльон. Мринська громада

Закінчив місцеву школу, потім здобув спеціальність «слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткувань» у Мринському СПТУ-33.

Після навчання проходив строкову військову службу в Білій Церкві.

Повернувшись з армії, два роки працював охоронником на Київському залізничному вокзалі, потім — у Чернігові на хлібопекарні, а згодом — торговим представником (доставляв товари по всій Україні).

Одружився та жив з родиною в Чернігові. Разом із дружиною виховували доньку та сина.

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік долучився до територіальної оборони Чернігова. А в березні 2022-го добровольцем пішов служити до Національної гвардії України.

«Пройшов навчання в Черкаській області. Службу ніс у гарячих точках нашої держави. Спочатку на півночі Чернігівщини, на кордоні з Білоруссю, згодом на Донеччині, а потім — на Сумському напрямку», — пишуть у громаді.

Був старшим кулеметником бронеавтомобіля, мав позивний «Тамада».

Загинув старший солдат Валерій Пасльон 6 вересня 2026 року внаслідок російського артилерійського обстрілу, виконуючи бойове завдання поблизу Чуйківки Шосткинського району Сумської області.

Попрощалися та поховали захисника у селі Лихачів Мринської громади. У нього залишились дружина, діти, мама та дві сестри.

Денис Пархоменко народився 31 серпня 1989 року в Чернігові. Закінчив школу №28. Потім навчався у профтехучилищі №18.

Денис Пархоменко. Фото надав Сергій Лаєвський

Після закінчення навчання працював на одному з підприємств міста.

У 2022 році чоловік долучився добровольцем до лав ЗСУ.

«Денис брав участь у найзапекліших боях за Україну, двічі зазнавав поранень, однак знову повертався на фронт», — згадують рідні Дениса Пархоменка, за інформацією Сергія Лаєвського.

У вересні 2024 року повідомили, що військовий зник безвісти.

Лише через два роки стало відомо, що Денис Пархоменко загинув 23 вересня 2024 року.

Попрощалися та поховали захисника у Чернігові на кладовищі «Яцево».