Як Міноборони та АОЗ могли «злити» 1,3 мільярда гривень на амуніцію, тенти й техніку: тендери для картелю Мітрохіна

Поки країна воює і щодня потребує нової зброї, техніки та спорядження, мільярди з оборонного бюджету, за даними авторів заяви, могли розподілятися через закупівлі з ознаками обмеження конкуренції. У центрі уваги — компанії, пов’язані з Мітрохіним, та контракти на 1,277 млрд грн.

Влада регулярно говорить про дефіцит озброєння, зокрема перехоплювачів для ППО. Але значно менше говорять про іншу проблему — можливі корупційні схеми в оборонних закупівлях, де найбільш ласі тендери, за твердженнями авторів матеріалів, можуть отримувати наближені підрядники.

За наведеними даними, Мітрохін під час повномасштабної війни вибудував мережу з 11 компаній, які працюють на оборонних закупівлях. Лише МІК за 2024 рік показав 3,7 млрд грн чистого доходу.

Серед осіб, яких пов’язують із цією системою, називають Євтушенка, Плєхова та Дангадзе.

Показовою є історія із закупівлею зимових курток. У торгах взяли участь шість компаній, однак під час аукціону жодна з них не знижувала ціну. Чотири пропозиції опинилися практично біля очікуваної вартості — 122 млн грн. Різниця між ними становила лише 3 214 грн.

Найнижчу ціну запропонував ПАКОПТТОРГ. Проте 7 січня його пропозицію відхилили через ненадання гарантії. Вже наступного дня переможцем визначили МІК.

Додаткові питання виникли після аналізу Антимонопольного комітету України. АМКУ зафіксував збіг ключових технічних ознак між МІК та ПАКОПТТОРГ: компанії заходили до модуля аукціону з однієї IP-адреси, обслуговувалися в одному банку — «Кредит Дніпро» — і користувалися послугами однакових провайдерів: ТЕЛЗА, К-ЛІНК та ТВОПТИМУМ.

У паралельній процедурі ПАКОПТТОРГ також подав пропозицію, яка була рівно на 10 грн дорожчою за ціну лідера.

14 січня торги скасували через порушення. Але вже 17 січня з МІК уклали договір майже на 122 млн грн. Різниця між найнижчою пропозицією та вартістю укладеного договору становила 12,2 млн грн.

Не менш показовою стала закупівля 126 екскаваторів JCB 3CX. Дешевші пропозиції на техніку Bobcat приблизно за 403 млн грн та Caterpillar приблизно за 470 млн грн відхилили через те, що замовнику була потрібна конкретно марка JCB.

У результаті «Констракшн Машинері» отримала контракт на 477,54 млн грн. Усі 126 машин при цьому мали бути поставлені протягом п’яти місяців, без поділу закупівлі на лоти.

Ще 280,4 млн грн — закупівля автопаливозаправників для «Торгового дому Техкомплект».

У тендерній документації прописали десятки технічних характеристик: від конкретних параметрів шасі та цистерни до насосного обладнання, паливороздавальної системи, технологічного відсіку, метрології, документації, гарантії та сервісного обслуговування.

Формально замовник дозволяв еквівалент, але він мав одночасно відповідати всім зазначеним вимогам. За твердженням авторів скарги, це суттєво звужувало можливість інших виробників запропонувати власні конструкції.

Ще 74,97 млн грн становила закупівля універсальних польових тентів для ЕКВІПТОРГ. Тут, за наведеними даними, вимоги до учасників також могли обмежити конкуренцію та створити переваги для конкретного переможця.

ЕКВІПТОРГ, «Констракшн Машинері», «Торговий дім Техкомплект», «ТОП-ТЕКС» і «ТС Трейд Україна» входять до переліку компаній, щодо яких перевіряються ознаки антиконкурентних узгоджених дій.

Загальна вартість договорів за цими закупівлями становить 1,277 млрд грн.

І це вже не історія про одну невдалу закупівлю чи випадкову помилку тендерного комітету. Йдеться про серію контрактів, у яких, за твердженнями заявників, повторюються однакові ознаки: специфічні вимоги, відхилення дешевших пропозицій, мінімальна конкуренція та багатомільйонні контракти.

Ситуація вже вийшла за межі публічних звинувачень. За поданою скаргою Вищий антикорупційний суд ухвалою від 12 серпня 2026 року зобов’язав Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру розпочати досудове розслідування.

Водночас за даними авторів звернення, Мітрохін продовжує отримувати доступ до оборонних коштів, а нові тендери можуть проводитися за аналогічними принципами.

Автори скарг також заявляють, що вже направили близько десятка інформаційних запитів та звернень до органів контролю і правоохоронців. Однак, за їхніми словами, замість розірвання сумнівних контрактів ДП «Агенція оборонних закупівель» та Міноборони обмежуються відповідями про те, що відповідною інформацією нібито не володіють.

І тут виникає абсолютно логічне питання: скільки ще мільярдів має пройти через оборонні закупівлі, перш ніж державні органи перестануть «не володіти інформацією»?

Країні під час війни потрібні зброя, боєприпаси, ППО, техніка та спорядження. І кожна гривня оборонного бюджету має працювати саме на це. Якщо ж закупівлі перетворюються на майданчик для привілейованих підрядників, питання вже не лише у вартості окремого контракту.

Питання в тому, хто і як роками дозволяє заробляти на оборонному бюджеті під час війни — і чому за це досі ніхто не відповів. Водночас усі наведені факти мають бути перевірені правоохоронними органами, а винуватість конкретних осіб може бути встановлена лише судом.