Критичні дні судді Струкова. Частина третя

Критичні дні судді Струкова. Частина третя

Суддя Струков – голова Октябрського районного суду м. Полтави – набув неабиякої медійної популярності після спроби втекти від журналістів. Не від незручних запитань, а саме від представників ЗМІ. І слово «втекти» мною використовується ніяк не в переносному значенні.

Трапився «казус» 21 червня.

Запитань у журналістської братії до цього «жерця» від правосуддя завжди виникало багато. Після спонтанного забігу судді в кущі їх значно побільшало.

Я підійшов до дивної ситуації як вчений-історик (недаремно ж диплом кандидата наук маю). І методично дослідив, чим займався суддя Струков того дня.

У першій частині розслідування йшлося про феноменальну працездатність літньої людини в мантії, котра призначає до 70 засідань на день. А також про його рідкісну спеціалізацію – розгляд справ водіїв-правопорушників, яким загрожує позбавлення прав.

Тема недбалого ставлення судді до виконання своїх посадових обов’язків отримала продовження і в другій частині.

Кажуть, вона вийшла дуже смішною. А мені сумно, бо мова йде не про пересічного суддю, а про голову суду, носія величезних повноважень. Про людину, яка виголошує свої рішення «Іменем України». Про певним чином обличчя вітчизняної судової системи. Зі стажем у кілька десятків років.

У цій частині спробуємо розібратися, ким насправді є суддя Струков? Недбалим писарчуком чи свідомим порушником законодавства, тобто, злочинцем?

ФІГАРО ЧИ ФІҐЛЯР У СУДДІВСЬКІЙ МАНТІЇ?

1 вересня, о 14:00, Струков намірився роздвоїтися й одночасно взяти участь у розгляді двох кримінальних справ. Однієї в колегії, другої – одноосібно.

Скріншот з офіційного веб-порталу «Судова влада України»

Пам’ятаєте каватину Фігаро з опери Джоаккіно Россіні «Севільський цирульник»?

Оте славнозвісне «Фігаро тут- Фігаро там»?

Звичайно, Струков не бігав, плутаючись у полах мантії, із однієї судової зали до іншої. Слухання котроїсь із справ було зірване.

Гадаєте, що наведені мною тут і в попередніх дописах приклади недбальства, помилок та плутанини в діяльності судді Струкова свідчать про його низький фаховий рівень?

На перший погляд, дійсно, може скластися враження, що голова Октябрського райсуду виявляє безвідповідальне ставлення до роботи навіть при розгляді абсолютно нескладних справ.

Однак не будемо поспішати з висновками.

Бо перед нами «спеціаліст» високого ґатунку, котрий не страждає на забудькуватість, а добре знає, що він робить і яку мету переслідує.

Скажімо, нерідко фінальне призначення слухання певного провадження ніяк не анонсується – ні на веб-порталі «Судова влада України», ні на дошці оголошень суду. І така справа тишком-нишком закривається. Або виписується дивовижно м’яке покарання.

Вірогідно, тій же меті – приховати від громадськості деякі рішення – слугує невнесення їх до ЄДРСР.

А «накладки» у призначенні засідань – це ефективний прийом перенесення слухання справ – тоді, коли судді потрібне затягування розгляду.

Це може робитися, щоб збити ажіотаж довкола процесу, і журналісти та громадськість перестали його контролювати. Або щоб потерпілим чи свідкам набридло – власним коштом, відпрошуючись з роботи, нехтуючи особистими чи родинними справами, інколи з іншого міста чи села – прибувати за викликом суду, чекати годинами, чи не звільниться суддя, і в кращому випадку отримувати нові повістки. Коли ж вони плюнуть на все і перестануть з’являтися, у судді виникне можливість цілком правдоподібно констатувати їх неявку в судове засідання і обмежитися свідченнями особи, яка притягається до відповідальності. А підсудний, звісно, не стане затягувати петлю на власній шиї.

Крім того, зі свідками чи потерпілими можуть «попрацювати» (і не раз!) обвинувачені та їхні захисники. Стає вже закономірністю, що свідчення, отримані в ході досудового слідства, докорінно відрізняються від того, що розповідається у суді.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 92, передбачає, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення засад гласності і відкритості судового процесу. А ч. 2 ст. 11 цього закону прямо говорить, що інформація про місце, дату і час судового засідання є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-сайті судової влади України.

Проте довести, що саме володар мантії зацікавлений у «грі в піжмурки» з іншими учасниками судового процесу, ЗМІ чи громадськістю, практично неможливо. Вину за «недогляд» завжди можна списати на помічника судді чи секретаря судового засідання.

СТРУКОВ І ХАБАРНИКИ

Уранці 5 вересня, то був понеділок, одне з полтавських інтернет-видань виклало своєрідну афішу – перелік гучних судових засідань поточного тижня.

Скріншот з сайту «Полтавський ліхтар»

Того дня Струков мав провести одне з резонансних засідань. За обвинуваченням Валерія Грубича – місцевого адвоката, який опинився на лаві підсудних, бо підбурював свого клієнта до давання неправомірної вигоди суддям Апеляційного суду Полтавської області (нібито ніс по 2 тисячі доларів кожному з колегії). Адвокатові інкримінуються статті 15, ч. 2, 190, ч. 1, 27, ч. 4, 369, ч. 4 КК України.

Матеріали кримінального провадження надійшли до Октябрського районного суду 28 січня 2014 року.

З того часу відбулося близько 50 засідань. З продуктивністю, близькою до нульової.

Доходило до того, що, скажімо, 30 червня до суду не з’явилися ні свідки, ні потерпілий. Ні прокурор!

Довелося втрутитися громадськості.

Обвинувачений адвокат Грубич (зліва) та його захисник у суді адвокат Орихівський