
Заступник міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв, який вказав у своїй декларації за 2020 рік недостовірні відомості, намагається уникнути попадання в єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (Реєстр корупціонерів).
Про це стало відомо від нашого джерела в Національному агентстві з питань запобігання корупції.
«Користуючись зв’язками і «непідкупністю» українських судів, він усіляко затягує час розгляду своєї справи. Її повинні були розглядати в кінці жовтня, навіть призначили час засідання. І все, далі нічого. Думаю, пробують домовитися», - розповідає наш інформатор.
Якщо Карандєєв уникне судового вироку, тоді його прізвище не буде внесено до реєстру корупціонерів. Адже, якщо особа знаходиться у вищезазначеному реєстрі, то шлях на високі посади у владі закрито.
Як відомо, нещодавно Карандєєва «спіймали» на брехні – він забув внести до декларації житло вартістю майже півмільйона гривень. В НАЗК тоді призначили повну перевірку і підтвердили, чиновник умисно надав недостовірні дані, розходження у цифрах сягнуло більше 100 прожиткових мінімумів, що автоматично тягне на адміністративне правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 172-б КУАП.
Його справу відразу було передано на розгляд судді Шевченківського районного суду Києва Наталії Аббасовій, справі присвоєно унікальний номер 761/36827/21, проте наразі жодних повідомлень у відкритих джерелах щодо її розгляду немає.
Довідково:
Ростислав Карандєєв – представник породи тих чиновників, які десятиліттями займають ні до чого не зобов’язуючі, але вельми привабливі пости, які дозволяють «дружити сім’ями» з ветеранами української культури та непогано заробляти.
Він вже встиг побувати заступником міністра у справах сім’ї, молоді та спорту Кириленко та держсекретарем міністерства, коли Мінкульт очолював Ніщук. У різні роки керував гуманітарними фондами та соцслужбами, був головою партії «Україна молода», співзасновником юрособи партія «УДАР Віталія Кличка».
Окрім того, Карандєєву закидають: захист Анатолія Сєрикова, відомого руйнацією українських культурологічних видань; відсутність жодних заходів для підтримки видання українських культурологічних видань; незаконність рішення щодо звільнення М. Тимошенка з посади в.о. ректора НМАУ через півтора місяця після призначення і за півтора місяця до очікуваного конкурсу на цю посаду.
Автор: Сергій Самсон