Юрій Сиротюк: Революція Гідності ще не закінчилася. Інтерв’ю з-за ґрат

Читати українською

Під час засідання Апеляційного суду, стоячи біля нього на відстані витягнутої руки, озираючи набиту битком невеличку залу, я думала лише про дві речі. Перша. Не дай Бог будь-кому з нас опинитися в оцій клітці. За будь-яких обставин. Не дай Бог нікому опинитися за цими міцними ґратами, через які абсолютно неможливо поцілувати свою матір чи дитину, які, заплакані, стоять зовсім близько, але — по той бік ґрат, а тому — недосяжні. А друга думка: чому в таких самих клітках з міцними ґратами ми так і не побачили тих, кого мали там побачити півтора роки тому…

Мені вдалося передати питання Юрію Сиротюку – і отримати на них відповіді, за що я вдячна адвокату «свободівція» Олександру Свиридовському.

Отже — маєте нагоду прочитати в буквальному сенсі інтерв’ю з-за ґрат. Відповіді я отримала на кількох вирваних із блокноту сторінках, списаних з обох сторін – папір в камері економлять… Розшифровуючи почерк Сиротюка, який, чесно кажучи, більше схожий на китайські ієрогліфи, ловила себе на думці, що, за великим рахунком, «шифрую» інтерв’ю з політзеком. І це — сьогодні, за проєвропейської та демократичної влади, яка постала в результаті Революції Гідності.

До речі, автор терміну Революції Гідності – Юрій Сиротюк…

— Юрію, передусім — яка ваша версія подій, які сталися під парламентом 31 серпня?

— На відміну від новітніх Берії та Вишинського вкупі, я не можу чітко заявити, хто організував провокацію під стінами ВРУ 31 серпня. Легше відповісти на питання «кому це вигідно» і хто уможливив хід подій… Чітко усвідомлюючи, що країна перебуває «у червоному секторі» перманентної терористичної загрози, безпеку громадян зобов’язані забезпечувати спецслужби та правоохоронні органи країни. Саме вони, вірніше — їхня злочинна бездіяльність та фактичне сприяння — спровокували те, що відбулося.

Тепер: кому це вигідно. Очевидно тим, хто цим терактом хотів перевести увагу від того, що насправді відбувається довкола Конституції. А відбувається те, що в народу відібрали право бути сувереном, а, отже, самостійно писати свою Конституцію – без тиску, залякування чи шантажу .

Зрозуміло, що й без російського сліду (а агентурою Росії інфіковані всі наші спецслужби), не обійшлося.

Те, ще керівництво МВС було в курсі того, що має відбутися, опосередковано свідчить блискавичне озвучення прізвищ Аваковим та відведення безпосередньо перед вибухом бійців «Беркуту» від стін парламенту

Тому сталося так, що ми прийшли на заздалегідь оголошений мітинг з родинами, жінками, дітьми, а потрапили на сценарії масової провокації.

Очевидним було те,що жодних профілактичних заходів ні до провокації, ні під час неї правоохоронці не зробили. Було зроблено все, щоб кривавий сценарій спрацював до кінця.

Про те, ще керівництво МВС було в курсі того, що має відбутися, опосередковано свідчить блискавичне озвучення прізвищ Аваковим та відведення безпосередньо перед вибухом бійців «Беркуту» від стін парламенту.

 

Але правду у цій справі нікому не вдасться приховати.

— Чи ВО «Свобода» не жалкує, що була ініціатором позачергових парламентських виборів, в результаті яких партія втратила свою парламентську фракцію? Чи допускаєте ви позачергові вибори до ВР?

— Ми не жалкуємо, що зробили цей крок. Обіцяли Майдану повне перезавантаження влади — обіцянку виконали. Хоча вже влітку 2014-го стало зрозуміло, що більшість обіцянок, даних опозицією на Майдані, не виконується.

Тому триматися тих, хто, як з’ясувалося, просто маніпулював почуттями мільйонів людей, просто не було сенсу.

Зрештою, діяльність Свободи у ВРУ, — що в опозиції, що в коаліції — стала, як з’ясувалося, недосяжним еталоном для решти парламентського політикуму.

Щодо дискредитації «Свободи» попередньою та нинішньою владою, то одне з правил постколоніальної, кримінально-олігархічної системи, яка сьогодні діє в країні – політичних конкурентів необхідно знищувати. Якщо не в буквальному значенні, то, принаймні, за допомогою фальшування та провокацій.

Зрештою, наші вчорашні «партнери» добре знають, хто насправді робив революцію. А щодо виборів… Ми в політиці 24 роки, з них 22 роки були поза парламентом. Влада — не мета, це інструмент.

Після 31 серпня коаліція де-факто не існує. Тобто існують дві коаліції — позірна прозахідна — для ЄС та США і реальна — проолігархічна.

Як довго демократичні фракції захочуть бути ширмою, за якою відбувається реставрація кримінально — олігархічного режиму, реставрація режиму нинішньої так званої «опозиції» – покаже час.

Після 31 серпня коаліція де факто не існує. Тобто існують дві коаліції — позірна прозахідна — для ЄС та США і реальна — проолігархічна

Щодо виборів, то їх, як змагання ідей і програм, а не грошей, у нас після 1994 року вже не було…

 

— Чи усвідомлює партія, що нинішня влада використала «Свободу» як рушійну силу Майдану, а сьогодні проводить потужну кампанію з маргіналізації «свободівців»? Яка мета таких дій влади?

— Б’ють – значить бояться. А бояться – значить, знають чого.

Ми усвідомлюємо, що на крові наших побратимів прийшли до влади люди, які зрадили і народ, і ідеї Майдану. І розуміючи, що суспільство істотно змінилося, влада, відтягуючи свій кінець, бажаючи ще трохи потримати рило в кориті, б’є по передовій колоні.

Щодо виборів, то їх, як змагання ідей і програм, а не грошей, у нас після 1994 року вже не було…

Дискредитувати, залякати, знищити – старі, як світ, методи. Але вони лише каталізують суспільні процеси.

— Чи ви особисто допускаєте третій Майдан у країні? На думку багатьох експертів, з якими я спілкувалася, влада намагається дискредитувати вуличні акції, влаштовуючи провокації на кшталт 31 серпня, тим самим відлякуючи людей від масових протестних акцій. Ви особисто підтримуєте таку точку зору?

— Зараз ті, хто прийшов до влади на плечах Майдану, — найбільше ж нового Майдану і бояться. Я, до речі, як автор терміну «Революція Гідності», більше схиляюся саме до цього терміну, бо Майдан – це форма, однак нашою метою є докорінні суспільні зміни на користь більшості населення країни.

На крові наших побратимів прийшли до влади люди, які зрадили і народ, і ідеї Майдану

А таких суспільних змін з 1991 року в країні так і не відбулося. Революцію 1991 року придушили, революцію 2004 року — зрадили.

З 2013 року маємо контрреволюцію недобитків, реставрацію кримінально-олігархічного режиму за допомогою дешевого популізму і фальшивої європейськості. Тобто — революція не закінчилася, вона обов’язково буде продовжуватися.

Зараз ті, хто прийшов до влади на плечах Майдану, — найбільше ж нового Майдану і бояться

Водночас варто пам’ятати, що ці суспільні зміни мають відбуватися в умовах військової інтервенції, тому мета нашої революції – не «все і всіх до основанія», а якісні позитивні зміни на користь української нації з кінцевою метою –«в своїй хаті своя сила, правда, і воля».

Тому все ще попереду….

— Чи можлива зміна нинішньої української влади, так би мовити, «поза графіком», і чи є в цьому, на Ваш погляд, потреба?

— А чи є потреба звільнити майстрів, з якими ви підписали контракт на ремонт, а вони замість виконувати обіцяне – все в домі знищили та ще й спробували забрати ключі від вашої квартири?

Хочу нагадати, що в Україні народ є джерело влади. Народ, який мав величезну довіру, надії та сподівання до тих, хто згодом став владою, отримав цвинтар розстріляних ілюзій. Тому влада або має виконати обіцяне, або народ її «піде». Користуючись своїм природнім правом.

З 2013 року маємо контрреволюцію недобитків, реставрацію кримінально-олігархічного режиму за допомогою дешевого популізму і фальшивої європейськості

Обіцянки невиконані, отже, необхідно застосувати єдиний демократичний механізм зміни тих, хто їх не виконав — перевибори.

Це було б розумно.

 

— Чому ВО «Свобода» об’єдналася на місцевих виборах із «Правим сектором», представників якого раніше вважала своїми конкурентами. Невже не вистачає власних ресурсів, чи партія не впевнена у потужній електоральній підтримці?

— Розумію, що мова наразі йде про координацію всіх патріотичних сил. Якщо ми – щоб зсунути Януковича – змогли знайти спільну мову з друзями Фірташа, то заради доброї справи мусимо находити спільну мову і дію з людьми спільної ідеології. Зрештою, ще на Майдані ми робили перші кроки щодо консолідації.

ПС не пішов на місцеві вибори самостійно. Тому, звісно, я підтримую ту точку зору, що їм разом із нами краще відстоювати і захищати місцеве самоврядування, аніж перебувати у складі якоїсь олігархічної партії.

Наразі я вітаю цю чергову спробу консолідації всіх патріотів.

— Яка причина висунення на виборах столичного мера «свободівця» Олександра Мирного, а не, приміром, Юрія Левченка, який переміг на мажоритарному окрузі у Шевченківському районі Пилипишина, і добре відомий киянам?

— …А Іллєнко, який переміг Герегу, більш відомий, ніж Левченко. А Бенюк за популярністю перевершить усіх їх разом узятих.

Ми виходимо не з цієї логіки. Іллєнко та Левченко вже розкручені.

Народ, котрий мав величезну довіру, надії та сподівання до тих, хто згодом став владою, отримав цвинтар розстріляних ілюзій

Вони потрібні як загальнонаціональні спікери, щоб гідно представляти «Свободу» в ВРУ, а, по-друге, на місцевих виборах вони працюватимуть як загальнонаціональні агітатори.

Повірте, навіть один візит цих хлопців в будь-який обласний центр істотно підвищує рейтинг партії на місцевих виборах.

Що стосується Олександра Мирного – то це найбільш підготовлений до керівництва містом кандидат від нашої партії. Зрештою, наскільки я розумію, кандидатуру Мирного підтримав і Іллєнко, і Левченко. І для нас дещо дивна ця запущена нашими опонентами «хвиля» про те, що Мирний слабкий кандидат.

— Як відомо, ви маєте очолити список ВО «Свобода» до Київради. У вас є стратегія, з якою ви готов вийти до киян?

— Новину про те, що потрапив на 14 місце у партійних списках на виборах до ВРУ, я почув на партійному з’їзді, а про те, що очолив список у Київраду — в ізоляторі тимчасового утримання. Це, до речі, свідчить про внутріпартійну демократію. Думаю, обрання мене першим номером у нашому партійному списку до Київради — це не лише моральна підтримка мене, але й застосування мого досвіду в питаннях місцевого самоврядуванні, яким у свій час займався дуже щільно як експерт. Зі зрозумілих причин я не беру участь в напрацюванні програми на місцеві вибори. Однак, думаю, вона буде відображенням нашої політичної «Програми захисту українців», звісно, із певною проекцією на інтереси місцевої громади.

— Яка ваша оцінка ситуації а Донбасі? Ваше бачення розвитку подій та майбутнього цього регіону.

— Сьогодні на Донбасі триває гаряча фаза майже тисячолітньої війни, що точиться між Києвом та Москвою. З боку Путіна – це загарбницька неоколоніальна війна, мета якої — повернути колоніальний статус Україні.

 

Однак хочу застерегти — доки в нашій країні продовжується ідеологічна окупація, доки в Україні стоять ворожі «блокпости» у вигляді УПЦ МП, які підривають нашу державність середини, доки видаються проросійські газети і працюють проросійські канали — цю війну не виграти

А для нас — це священна війна за право української нації та всіх націй, підкорених Москвою, мати право бути собою, бути господарями на своїй землі. Це не війна за території. Це світоглядна війна. Війна простору свободи проти простору несвободи.

Однак хочу застерегти — доки в нашій країні продовжується ідеологічна окупація, доки в Україні стоять ворожі «блокпости» у вигляді УПЦ МП, які підривають нашу державність середини, доки видаються проросійські газети і працюють проросійські канали — цю війну не виграти.

Тому маємо боротися на два фронти – військовий та ідеологічний.

А ще я переконаний у нашій повній перемозі – на всіх фронтах.

http://iamir.info/