Як це не дивно, але через три роки після Євромайдану деякі «донецькі» з найближчого оточення Ахметова не лише зберегли частину своєї влади у Києві, але й продовжують використовувати її для наживи, витискаючи останні соки з худого бюджету держави.
Тетяна Бахтєєва, яка більше десяти років тримала в своїх руках українську медицину, і сьогодні має на неї достатньо впливу, щоб створювати проблеми на ринку ліків або допомагати своїм знайомим вигравати тендерні закупівлі. Цей «доктор всієї України», яка часом затуляла своєю розкішшю олігархів, іноді не насититься грошима...
Простий радянський терапевт
Майбутній «золотий лікар» України Тетяна Дмитрівна Бахтєєва народилася 27 листопада 1953 року в Донецьку. Правда, тоді Донецьк називався Сталіно (до 1961 року), а сама Тетяна носила прізвище батьків – яке вона, з якоїсь причини, ретельно приховує від усіх. Це досить дивно, і можна лише здогадуватися про ті скелети в давно покритих шафах її юності, які змусили її просто обрізати кращу половину своєї біографії: дитинство, юність і молодість. Про ті роки Тетяни Бахтеєвої можна лише фрагментарно дізнатися щось з її ж слів. У школі вона легко влилася в компанії хлопчаків – ця риса її характеру згодом стане визначальною в кар’єрі Бахтеєвої. Також вона відрізнялася громадською активністю і завжди була на хорошому рахунку у «начальства», тому в старших класах Тетяна була головою ради піонерської дружини, а в інституті увійшла до складу комітету комсомолу.
Таня Бахтєєва: студентка і комсомолка
У 1970-му вона вступила до Донецького медичного інституту: каже, що бути лікарем мріяла з дитинства, коли намагалася лікувати бездомних котів і хворих голубів. Але ще більше Тетяна мріяла про золото. За її ж словами, свої перші в житті власні гроші (студентську стипендію), вона витратила на сережки – звичайні радянські, з рубінами. Пізніше кількість і вартість «побрякушок» на тілі Бахтеєвої постійно зростала, і вже у Верховній Раді вона красувалася «підвісками», ціна яких обчислювалася п’ятизначними цифрами (і не в гривнях). Але це пізніше. А ось у 70-х роках простий радянський медпрацівник отримував рівно стільки, скільки йому вистачало для скромного життя без «надлишків» у вигляді ювелірних прикрас і автомобілів. Для підвищення свого рівня життя потрібно було якось крутитися, і Тетяна зрозуміла це ще будучи студенткою.
На 3-му або 4-му курсі (точна дата також ховається) вона вийшла заміж за Алімжана Ідяятовича Бахтєєва – чиїм прізвищем тепер і носить, приховуючи своє дівоче. Це був не просто шлюб, а початок повороту в житті Тетяни Бахтеєвої, яка з того моменту була тісно пов’язана з представниками «татарської діаспори» Донецька (навіть її дочка вийшла заміж за татарина Тимура Валітова). Втім, нові знайомі Бахтеєвої швидше нагадували подобу етнічної ОПГ.
Але спочатку було народження в 1975 році дочки Ірини (тепер Ірини Валітової), і декретна відпустка суттєво полегшила Тетяні проходження практики. А в 1977 році вона отримала свою першу посаду лікаря-терапевта у 2-й лікарні Ясинуватої (Донецька область). Судячи з такого розподілу, близьких знайомств у керівництві медінституту у Бахтеєвої не було, і лише в 1980 році вона перебирається в Донецьк, дільничним терапевтом лікарні №3. Робота теж не дуже «хлібна», і все ж дільничні терапевти виписували лікарняні, за що їх дякували деякі пацієнти: адже в СРСР піти на лікарняний з «застудою» було відмінним способом отримати 3-5 днів «поза чергової відпустки».
А в 1986 році Бахтєєва отримала свою першу справжню «блатну» посаду — заступника головного лікаря з лікарсько-трудової експертизи. Саме ця експертиза визначала, чи давати людині інвалідність, і якої групи. А оскільки інвалідність автоматично означала пільги і пенсію (і доступ в спецмагазин за пайком), а також звільняла радянського громадянина від статті за «дармоїдство», то за отриманням 2-3 групи вибудовувалися великі черги всіляких «хворих», серед яких справжніх інвалідів було від сили третина. Черги настільки великі, що на видачу інвалідних груп в СРСР були встановлені обмеження по кількості (крім калік 1-ї групи), що створило ще більші черги, в обхід яких приймали (за підношення) близьких знайомих або «за рекомендацією». Серед таких пацієнтів були «блатні» в самому прямому сенсі слова – кримінальні авторитети і злочинці зі стажем, яким група інвалідності була потрібна як прикриття. Говорили, що саме тоді Тетяна Бахтєєва зблизилася з Аліком Греком (Ахатем Брагіним), надавши послуги людям з його оточення. Однак є і інша інформація: що в той час Бахтєєва познайомилася з такими персонажами «тіньового життя» Донецька, у яких Алік Грек міг хіба що за кип’яточком для чифіру бігати. Втім, великого комерційного виграшу від цих знайомств вона тоді не мала, і куди важливішими для неї були зв’язки в управлінні Здраввідділу.
Бахтєєва на чолі лікарської комісії
У 1991 році незалежну Україну охопила бізнес-лихоманка, а ось Тетяна Бахтєєва отримала вигідну посаду голови Донецької обласної медкомісії з освідчення «чорнобильців». Враховуючи, що «ліквідаторство» в 90-ті стало новою різновидністю інвалідності (пільги, пенсії), за якою відразу потягнулися тисячі спраглих (включаючи чиновників, що відзначились у Чорнобилі на пару днів), то це було просто золоте дно. Число «інвалідів-чорнобильців» росло в геометричній прогресії, причому за натовпами аферистів отримати групу роками не могли реальні ліквідатори аварії. У 1992 році можливості Бахтеєвої розширилися: вона стала керівником програми оздоровлення дітей-чорнобильців на Кубі. І так вийшло, що за цією програмою на сонячний острів відправилося чимало дітей чиновників і початківців бізнесменів. А з травня 1994-го Тетяну Бахтеєву призначили головлікарем Донецького обласного лікувально-оздоровчого центру для «чорнобильців».
Донецький байрам
Велику роль у подальшому розвитку кар’єри Тетяни Бахтеєвої зіграло її знайомство з колегою Раїсою Сайтовною Такташевою. Говорили, що вони були знайомі ще в 80-х, як лікарі, і їхнє знайомство сильно зміцнилося, коли Бахтєєва зайняла посади в медичних комісіях. Інтрига тут у тому, що чоловіком Раїси Сайтовни був дуже відомий в Донецьку (ще з 80-х років) чоловік Жиган Хамитович Такташев (1959-2006), який пізніше перехрестився в Євгена Миколайовича Такташева – і під таким ім’ям став віце-президентом ФК «Шахтар».
Жиган Хамитович (Євген Миколайович) Такташев
Це був один з найближчих підручних Аліка Грека (Брагіна), який і познайомив з ним свого далекого родича Ігоря Ахметова, а потім і його молодшого брата Ріната. Ось так відбулося друге входження Тетяни Бахтеєвої в «татарську діаспору» Донецька. Пізніше вона навіщо-то розповідала, що є то родичкою Ахметова, то чи не сестрою Аліка Грека, однак це був вимисел незрозумілого призначення – можливо, таким чином, Бахтєєва намагалася пояснити свої давні тісні стосунки з Ахметовим та його компанією.
Рінат Ахметов і Тетяна Бахтєєва
Через родину Такташевих відбулося знайомство Бахтеєвих з Тимуром Іршадовичем Валітовим (1972 р.н.), ще одним донецьким бізнесменом татарського походження і майбутнім чоловіком Ірини Бахтеєвої. Всіх їх також звела разом лікарня: Емір Валітов, старший брат Тимура Валітова, працював медбратом у тому ж медзакладі, що і Раїса Такташева.
Легальний бізнес Тимура Валітова почався в 1997 році зі створення ТОВ «Валес», що володіла мережею аптек у Донецькій і Луганській областях. При цьому в співвласники «Валеса» увійшла Раїса Такташева – можливо, це була плата за «дах» з боку її чоловіка. Однак через кілька років Тимур Валітов став основним бізнес-партнером Такташева в багатьох проектах. Більш того, в 2003 році він став одним з основних акціонерів «УТН-Схід», яка володіла майже двома сотнями АЗС мережі «Формула» (реалізуючи паливо ТНК-Україна), а після смерті Жигана Такташева фактично правив цим бізнесом «донецької групи» – до тих пір, поки в 2010-11 рр. «УТН-Схід» не прогорів під тиском групи Льовочкіна-Фірташа (докладніше про них читайте в статтях Льовочкін. «Сірий Кардинал» та його сестра та Дмитро Фірташ. Історія тернопільського мільярдера) з одного боку, і Коломойського з іншого. Тим не менше, Валітов продовжував розвивати власний бізнес – наприклад, вклався у досить перспективний кілька років тому бізнес фітопрепаратів, і відкрив ТОВ «Лекфарма „Адоніс“», що виробляє трав’яні чаї «Доктор Плюс». Також Валітов зблизився з президентським сином Віктором Януковичем-молодшим через свій автомобільний клуб «Патріот». Таким чином, зять Бахтеєвої – людина зовсім не бідна, і він був однією з ключових фігур клану «донецьких».
У 90-ті в бізнес пішов і чоловік Тетяни Бахтеєвої, який, втім, не досяг значних особистих успіхів, а став працювати на Владислава Дрегера – донецького рейдера і бізнесмена в сфері автоперевезень, співвласника «Транспортного союзу Донбасу», «Автоекспрес», «Магістраль», ТОВ «Автовокзали Донбасу» і ТОВ «Донецькі вокзали», відомого своїми рейдерськими захопленнями. У числі дочірніх фірм Дрегера існує ВАТ «Допас» (автобусні перевезення), де і знайшов собі роботу Алімжан Бахтеєв. Скромні досягнення чоловіка все менше задовольняли Тетяну Бахтеєву, і, врешті-решт, вони віддалилися один від одного і розійшлися.
А тим часом Тетяна Бахтєєва «зростала над собою»: у 1997 році вона стала депутатом Донецької обласної ради і отримала посаду генерального директора Донецького обласного медичного об’єднання, а в 1999-му також стала його головлікарем, таким чином, очоливши всю обласну медицину. З цього моменту гроші самі йшли їй до рук. До речі, треба відзначити, що її подруга (Раїса Такташева) і майбутній зять (Тимур Валітов) відкрили свій аптечний бізнес відразу після отримання Бахтеєвої керівної посади. Про те, що переважна більшість аптек у той час працювали під головлікарями міст і областей, знали всі українці.
«Мадам Трамадол»
У 2002 році Тетяна Бахтєєва була висунута на парламентські вибори кандидатом в нардепи від блоку «За єдину Україну» (прозваного в народі «За ЕдУ») по виборчому округу №42 Донецька. Оскільки на перемогу кандидата від партії влади працював весь адмінресурс, то Бахтєєва з легкістю набрала 51% голосів вже в першому турі. Їй довелося залишити своє хлібне місце головного лікаря Донецької області, а «на пам’ять» вона отримала диплом економіста Донецького економічного університету і орден княгині Ольги III ступеня. Але зате з того моменту вона міцно прописалася в стінах Верховної Ради, отримавши у своє розпорядження комітет з питань охорони здоров’я (з 2002 по 2014 рік). А ще з її приходом у стіни парламенту почалася багаторічна війна Бахтеєвої зі своєю заклятою конкуренткою Раїсою Богатирьовою, ще одним «золотим лікарем» з Донбасу, яка освоїлась у Києві ще на початку 90-х.
Богатирьова і Бахтєєва: запеклі союзники
Коли в 2003-2004 Багатирьову «приклеїли» до Віктора Януковича, і вона почала обробляти «донецьких», то Бахтєєва цілком резонно приревнувала. Річ була не в ступені близькості до «тіла»: пов’язана з «донецькими» родинними узами і багаторічними приятельськими відносинами, Бахтєєва в цьому була непереможна. Проте два лікаря в одній команді – це занадто багато, коли йдеться про бажання двох жадібних тіток «заробити» якомога більше грошей на медицині. У прагненні до цього вони навіть відштовхували одна одну в 2005-му, з букетами троянд підлизуючись до нового президента. Як відомо, у Богатирьової це вдалося краще: через два роки Ющенко призначив її секретарем РНБО, і в цьому статусі вона працювала аж до 2012 року. Натомість Тетяна Бахтєєва знайшла підхід до першої леді, і в 2006 році отримала місце заступника голови опікунської ради програми «Дитяча лікарня майбутнього», під яку Катерина Чумаченко-Ющенко створила фонд «Україна-3000». Того ж року було організовано всеукраїнський благодійний марафон, що зібрав на будівництво лікарні 262 мільйони гривень.
Однак лікарню так і не побудували: гроші, якими розпоряджалася зокрема і Тетяна Бахтєєва, частково розтратили на «поточні витрати» фонду, а частково вони просто кудись зникли. У підсумку вибухнув скандал, втім, не завадивши Бахтеєвій у 2008 році отримати з рук «помаранчевої влади» орден княгині Ольги першого ступеня. Цікаво, що коли в 2011-2012 роках деякі регіонали пропонували створити слідчу комісію у справі афери з «Лікарнею майбутнього», то Бахтєєва висловлювалася категорично проти.
У 2006 році вибухнув і наступний скандал за участю Бахтеєвої, що тривав, з перервами, кілька років: це була справа про «трамадол». Сильнодійний знеболюючий засіб, вкрай необхідний і онкологічним хворим, і людям, що отримали сильні травми, щось на кшталт вітчизняного аналогу «вікадину», привернув до себе увагу наркоманів. І ось вони вже почали скуповувати його в аптеках пачками, щоб ковтати таблетки жменями або «варити ширку». Реакція МВС на це була традиційною: міліція виступила з вимогою включити черговий препарат у розряд наркотиків і заборонити його оборот (про те, що ненаркотичних аналогів опіатів не існує, в українському МВС слухати не бажають). Згодом це і було зроблено: Україна та Білорусь стали двома країнами, де «трамадол» і його аналоги оголошені наркотиками і заборонені до вільного продажу.
Проте Тетяна Бахтєєва і Раїса Богатирьова рішуче виступили проти ініціативи МВС, і кілька років відстоювали «трамадол», запевняючи в його безпечності – принаймні, для нормальних людей, які не використовують його для «кайфу». Це був чи не єдиний випадок, коли вони були такими одностайними! Втім, ненадовго: незабаром Богатирьова заявила, що безпечним, сертифікованим і поширюваним згідно із законом, є лише «трамадол», вироблений заводом «Біолік» (яким володіє її син Олександр Богатирьов). Щодо інших виробників «трамадолу» (зокрема ТОВ «Стирол», акціонером якого є Бахтєєва), Богатирьова натякнула, що вони можуть випускати і реалізувати «трамадол» в обхід закону і навіть підпільно. Адже за заявою МВС, лише у 2008 році «понад план» було випущено і реалізовано за тіньовими схемами (можливо, зокрема через мережу аптек, контрольованих Бахтеєвою чи її зятем Валітовим) 75 мільйонів таблеток «трамадолу». За тодішніми цінами чорного ринку виторг міг становити понад 190 мільйонів доларів!
Війна Міністерств охорони здоров’я
З перемогою в 2010 році «донецьких», Тетяна Бахтєєва увійшла в фазу свого найбільшого могутності. Комітет з питань здоров’я, в якому вона головувала багато років і повністю контролювала, стали називати «тіньовим Міністерством охорони здоров’я» — причому більш могутнім, ніж офіційний. Так, Бахтєєва почала вирішувати питання щодо тендерних закупівель, при цьому взявши під своє крило понад 20 компаній, серед них: ПАТ «Укрмедтехніка», ТОВ «Медгарант», ТОВ «Медикалгруп-Україна», ТОВ «Горал», ТОВ «Бризанта», ТОВ «Ілатанмед», ТОВ «Медична торгова компанія», «Радмір», ТОВ «Альянс Фарм» — багато з яких пов’язані з близьким до Бахтеєвої сімейством Фісталів. Обсяги виграних ними тендерів у 2011 році склали 1,5 мільярда гривень, у 2012 році 1,8 мільярда. За повідомленням джерел, прибуток фірм становив 35-50% від суми тендера, а в ряді випадків (закупівля апаратів УЗІ, рентгена, вентиляції легенів) доходила до 350-510%!
Суми «відкатів» теж були відповідні. Добробут Тетяни Бахтеєвої стрімко зростав: лише годинник на її руці коштував 95 тисяч євро, і це були найдорожчі «котли» у Верховній Раді. Під стать їм був і транспорт: автомобіль Lexus RX350 (близько 100 тисяч доларів).
Годинник «Classigue Grande Complication» Бахтеєвої коштують 95 тисяч євро
Фінансові можливості дозволили Тетяні Бахтеєвій провести у 2012 році в Донецьку (одномандатний округ №42) власну виборчу кампанію. Вона відбувалася в кращих традиціях Партії Регіонів: з синіми палатками на кожному перехресті, роздачею сувенірів, сценою і найнятою студентською масовкою.
Але, повернувшись вкотре в Раду і зайнявши своє звичне місце, Бахтєєва у 2012 році зіткнулася зі старим конкурентом: Раїса Богатирьова очолила міністерство охорони здоров’я. І між ними відразу ж почалася війна двох Міністерств охорони здоров’я, тіньового й офіційного, яка принесла Україні чимало проблем. Першим же кроком Бахтеєвої був «наїзд» на фірму сина Богатирьової «Біолік». Приводом послужила трагічна історія з вакциною, виробленою «Біоліком», яка мала місце ще в 2011 році і призвела до захворювання десятків дітей. Після приходу Богатирьової в МОЗ, вона почала лобіювати масову вакцинацію українців коштом бюджету (передусім дітей). Бахтєєва, бажаючи зіпсувати бізнес суперниці, спочатку спробувала підняти і роздмухати торішній скандал, а коли це не вдалося, 4 грудня 2012 року з’явилася п’яною на засідання свого парламентського комітету і виголосила промову про те, що вакцинація (зокрема від гепатиту B) взагалі не потрібна.
Потім суперниці обрушили одна на одну важку артилерію: Богатирьова як голова МОЗ тримала в своїх руках реєстрацію лікарських засобів, а Бахтєєва контролювала Державну лікарську службу, для якої вона домоглася практично дублюючої функції ліцензування ліків. Вони створювали перешкоди для продажу та використання в Україні препаратів, вироблених або завезених фірмами «ворога», і в результаті в Україні почалися серйозні проблеми з ліками. В аптеках продавці розводили руками: популярні препарати, необхідні хворим українцям, не пройшли сертифікацію або ліцензування (деякі дотепер!). Дійшло до того, що в країні закінчився якісний інсулін, що поставило під загрозу життя тисяч діабетиків.
Нічого не змінилося
Як і переважна більшість членів Партії Регіонів, Тетяна Бахтєєва, як повідомили журналісти, зустріла події лютого 2014 року вкрай негативно, однак не стала впадати в паніку або намагатися втекти. З усієї команди Ахметова, вона віднеслася до цього найбільш спокійно. А потім вона цілком позитивно відгукнулася про втрату Криму, заявивши, що він «сам пішов». То чи вважала вона анексію тимчасовим явищем (мовляв, поки «хунту» не скинуть), то чи справді була не проти подарувати Росії півострів – забирайте, мовляв, не шкода! Це питання можна адресувати не лише Бахтеєвій, але й багатьом іншим депутатам її фракції.
Невизначеність у політиці не завадила Бахтеєвій обиратися в парламент восени 2014-го, вже вп’яте поспіль, тепер по списку Опозиційного блоку. Її рідний Донецьк для мажоритарних виборів був уже недоступний, хоча Бахтєєва продовжувала відвідувати його до середини 2015 року, майже з офіційними візитами (формально вона привозила гуманітарну допомогу дітям) і навіть наполягала на особистій зустрічі з Захарченком. Але оскільки там включили Бахтеєву в число «ворогів республіки», то ця зустріч не відбулася – а після припинилися і її візити в Донецьк. Є інформація, що «доброзичливість» Бахтеєвої до Росії і сепаратистів обумовлена тим, що в Криму у неї залишилася певна нежитлова нерухомість, а в Донецьку (Куйбишевський район, вулиця Варейкиса) на ділянці у 40 соток (чотири ділянки по 10 соток) побудовано власне «Межигір’я». Звісно, вона не хотіла б, щоб це було розграбовано або «націоналізовано».
І ось що цікаво: ні думка Бахтеєвої про Майдан, ні її позиція щодо Криму, ні її поїздки в Донецьк жодним чином не розсварили її зі своїми колегами-депутатами, що заявляють про себе як мега-патріоти України. Як неодноразово зазначали журналісти, Бахтєєва часто веде зі своїми політичними противниками веселі і невимушені бесіди. Що й не дивно: вони не є їй конкурентами по бізнесу, як Богатирьова!
І хоча в 2014 році Бахтєєва поступилася місцем голови Комітету з питань здоров’я члену БПП Ользі Богомолець, вона як і раніше зберегла деякі важелі впливу на українську медицину. Її знайомства в Державній лікарській службі як і раніше обширні, і вона веде на фармацевтичному ринку України якусь нову гру – в результаті якої з аптек знову зникають ліки. Не без участі Бахтеєвої в країні за останні три роки склалася катастрофічна ситуація з вакцинами і щепленнями. А втративши можливість контролювати тендери в Києві, вона організовує їх на обласному рівні. Так, за підсумками 2014 року Бахтеєву знову звинуватили у кількох «підставних» тендерах із закупівлі обладнання, які виграли фірми Фісталів. А судячи з того, що в поточному 2016 році в Запоріжжі для станції швидкої допомоги були придбані за бюджетний рахунок 9 спеціальних автомобілів у фірми ТОВ «Автоспецпром», 50% акцій якої належить Володимиру Фісталю, то в цьому плані нічого не змінилося: Бахтєєва продовжує «заробляти» на тендерних угодах і сьогодні, хоч і не в таких обсягах, як раніше.
При цьому Тетяна Бахтєєва раптом серйозно «збідніла» – принаймні, у своїй останній декларації вона вказала дуже скромне майно і накопичення. Замість колишнього Lexus RX350 – значно скромніша Toyota Camry, годинник Tabbah «всього» за 14 тисяч євро, лише чотири ювелірних прикраси, одна шуба (просто злидні), а також 719 тисяч гривень, 32 тисячі доларів, 27 тисяч євро готівкою. А адже тільки одні годинники «Classigue Grande Complication», які вона носила кілька років тому, коштували дорожче, ніж все це барахло! І жодної згадки про власний бізнес, який Бахтєєва ховає так само ретельно, як і своє дівоче прізвище.
Сергій Варіс, для SKELET-info
17 листопада 2016 г., 14:37
