Зовнішньополітичні позиції Польщі суттєво погіршилися – Огризко

Зовнішньополітичні позиції Польщі суттєво погіршилися – Огризко

Хоч це й та сама команда, та сама партія й одні й ті ж погляди на ситуацію, зовнішні обставини та певне тло дають слабку надію, що дещо таки зміниться, пише у своєму блозі на "Новому часі"колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко. Своєю доволі арогантною зовнішньою політикою Польща завела себе в складну ситуацію не лише у відносинах з Україною, а й із ЄС загалом.

Польща відверто й, мабуть, не дуже прораховуючи наслідки, почала курс псування відносин із Німеччиною, а також продовжує погіршувати ситуацію з Литвою. А через свої по-справжньому скандальні судові реформи Польща псує відносини з ЄС як із інституцією. Все це, зокрема й проблеми з Україною, серйозно погіршило зовнішньополітичні позиції Варшави.

Варшава має зрозуміти просту істину: якщо й далі йти таким шляхом, вона втратить свою потенційно велику вагу на сході європейського континенту, яку могла б відігравати, якби її зовнішня політика була збалансованою та адекватною. Адже інші країни теж аналізують ситуацію і якщо побачать, що вона стає проблемною, то навряд чи підтримають Польщу в її лідерських амбіціях. Зміна уряду та міністрів є хоч і запізнілою, але правильною реакцією на ті доволі дипломатично неоднозначні події. Це шанс для Польщі поступово відходити від такої зовнішньої політики.

Дуже сумно чути, що Польща потерпає від українських біженців. Польські високопосадовці кажуть на чорне біле й навпаки. Адже йдеться не про біженців, а про трудових мігрантів, без яких доволі позитивні економічні показники Польщі зменшилися би на багато відсотків. Коли проблема біженців із Близького Сходу, зокрема Сирії, стала дуже гострою, треба було якось реагувати. Польське керівництво знайшло відмовку – мовляв, ми прийняли мільйон українських біженців. І це цілковита неправда, й дуже сумно, коли адекватні керівники говорять такі неадекватні речі. Але ця справа тимчасова, бо я думаю, що в Європі прекрасно розуміють, що мова йде не про біженців. Те ж саме стосується самих поляків, які сотнями-тисячами їхали до Західної Європи, зокрема до Великої Британії. І цей факт є не стільки маніпуляцією інформації, як прикладом її щонайменше недобросовісного використання.

Щодо спільної історії, то її переписувати не можна: якою вона була, такою і залишиться. І справа не в примиренні між істориками, а в тому, щоб знайти спільні й адекватні оцінки того, що відбулось, і в разі складних українсько-польських відносин повернутися до формули "вибачаємо і просимо вибачення". Треба нарешті взяти це за вихідну та справді єдину можливу позицію для двох країн. Пошук винних, обвинувачення одних і героїзація інших – це шлях у нікуди. Із цього глухого кута треба виходити. Попереднім урядам України та Польщі це вдавалося, а тому приклади позитивних моментів все ж є. Зіпсувати завжди простіше ніж створити, і я гадаю, що в Польщі це все ж зрозуміють.

У цілому наразі не хотів би оцінювати постать нового міністра закордонних справ Яцека Чапутовича – спочатку треба подивитися на його перші кроки. А згодом можна зробити висновки зі плану його першорядних поїздок. Там є Брюссель та інші європейські столиці. України в тому списку поки що немає. Тож варто почекати – проголошують різні гасла і слова, але оцінюють за справами.