Мирослав Гай: Як святкують Великдень на передовій

Мирослав Гай: Як святкують Великдень на передовій

З 6-ї ранку їздимо по Вопам та блокпостам Нацгвардії та ЗСУ. Всі чекають капелана Миколу Мединського, не снідають поки не освятять їм скромні кошики з касок чи похідні столи.

Люди живуть у тих бліндажах на нулі чи у другій лінії місяцями. Навіть хазяйства заводять. Хто маленький городик, а хто навіть гусей. І у всіх є коти та собаки.

Так і живуть. 

І от сьогодні, їздить до них капелан, а ми знімаємо те дійство для фільму. Єлеєм мазали мене вже разів п’ять))).

І всюди звучать:

Христос Воскрес - Воістину Воскрес.

Слава Україні - Героям Слава.

Здобути і вдома бути.

Христос Воскрес - Воскресне й Україна.

І зараз у нас короткий перепочинок, ми пересідаємо з броньованої "Варти" до БТР і знову їдемо.

Бо там десь чекають зі своїм скромним столом сотні вояків.

І от цікаво, а де всі інші капелани? Коли вони планують об’їжджати нулі?

Бо коли б не той Мединський, то в цьому районі сотні воїнів залишилися б без свяченої паски, якщо звичайно волонтери не підвезуть. Але хіба не радісно почути та побути 10 хвилин на живій службі, навіть якщо ти атеїст.

Просто приїхали живі люди, побратими зібрали святковий стіл: шматок ковбаски, паску, лимон, сало та пару яєць.

А тут і молитва, коротке спілкування. І все без зайвого пафосу.

Капелан в рясі та в горці, весело кропить каски з пасками та яйцями, коротке спілкування, та хоч щось нове у цій тупій, незрозумілій багатьом війні. Хоч якесь пояснення, напутнє слово та бодьорі: Христос Воскрес та Слава Україні.

Мирослав Гай