Медведчук та українська політика

Медведчук та українська політика

Повернення Віктора Медведчука в українську внутрішню політику було очікуваним, але трошки спантеличило всіх своєю енергією і нахабством.

Погодьтесь, менше ніж за місяць купити декілька телеканалів та контрольний пакет партії «За життя» – це дійсно варта уваги активність. Тим більше, якщо порахувати скільки це коштувало і звідки і куди прийшли гроші, то Медведчуку ще мають подякувати кіпріоти за гроші, які прийшли в їх економіку. А от українцям настав час напружитись, адже коли основний агент впливу Кремля в умовах гібридної війни абсолютно спокійно скуповує все, що продається в Україні, то виникає питання навіщо, і чим це закінчиться для України…

Віктор Медведчук близько десяти років був на «парканом» української політики. Його поступове повернення почалось із контактних груп у Мінському форматі і монополізації (за згоди української сторони) питання обміну полоненими. До речі, колись «полковник спецслужб», а нині підсудний Рубан прямо сказав: «спецслужби готові працювати лише через Медведчука в питанні обміну полоненими». Наскільки така монополізація позитивно вплинула на виконання п.1 Мінських домовленостей – це вже питання інше.

Але як не дивно, у політику його впустила не злочинна влада Януковича, а «демократична та незаангажована» постреволюційна привладна кліка. І не тільки в політику, а й в бізнес. Злі язики говорять, що ринок імпорту паливно-мастильних матеріалів з Росії, починаючи з 2014  року, поступово віджимається Медведчуком, не в останню чергу за сприяння тієї ж привладної кліки.

Тож питання звідки у Віктора Медведчука гроші задавати думаю не слід. Багато хто вважає, що його фінансує ФСБ. Втім, той хто розбирається у економіці імпорту ПММ вам впевнено скаже, що тих грошей вистачить не тільки на придбання партій, а й на підтримку окремих програм розвитку спецслужб країни його російського кума. Тим більше, в Росії система «мєст для кормлєнія» є сталою і законодавчо закріпленою ще з часів Івана Грозного.

Втім, якщо розібратись у тому хто є Медведчук для пересічного громадянина, то відразу спливають штампи: 1) кум Путіна; 2) агент Кремля; 3) олігарх-корупція-зло. Тобто, для будь-якого політичного проекту лише його наявність поряд робить проект мінусовим.

Багато технологів називають його «політичним трупом», але не слід забувати, що труп – це теж зброя. Колись монголи захоплювали генуезькі фортеці, закидаючи їх чумними трупами. Тож якщо перекласти на доступну мову, то хочеш знищити партію і проект, то скажи, що там стирчать вуха Медведчука.

Деякі ЗМІ зазначають, що Віктор Медведчук бажає «увійти в долю» у політичний проект Аграрна партія України. А точніше підім’яти партію під себе задля наближення перемоги сьогоднішнього фаворита президентської кампанії. Основна причина – боротьба за сільський електорат, який завжди краще і надійніше голосує, аніж міський.

Я розумію, що перед виборами всім потрібні гроші, і в політиці не буває «брудних» грошей, тобто все йде чорним налом. Але взяти гроші у Медведчука – це просто раз і на завжди знищити плоди чотирьохрічної праці і подарувати свій електорат політичним конкурентам. Ви просто на мить уявіть, що в 1943 році Гебельс купує радіохвилю в СРСР і наймає Левітана звітувати про успіхи вермахта…Абсурд? Повний.

Сільський електорат на будь-яких виборах на вагу золота, адже він стабільно доходить до дільниці. Стара добра практика підвозу до дільниці в сільській місцевості, в умовах розчарування та пасивності міського електорату може суттєво вплинути на результати виборів. Тож я щиро не розумію, навіщо Аграрній партії України потрібна підтримка Віктора Медведчука.

Гроші та адмінресурс, які він може із собою привезти нівелюються втратою впливу і підтримки серед населення. Вже на третій день депутати місцевих рад можуть почати складати свої партквитки і йти до політичних опонентів. Для Медведчука ж придбана партія за місяць перетвориться на мертвий актив, доля якого прогнозовано погана. Найбільш вдалою тактикою для останнього є спонсорування мажоритарників на виборах у Парламент і збільшення своєї частки в Опоболоці.

Втім, попри все, в мене є лише одне риторичне питання. Яким чином людина, яку називають агентом впливу Росії, під час російсько-української війни, спокійно веде бізнес в Україні, збільшуючи свої статки…Втім, якщо веде, значить всіх все влаштовує…та дарма…