Лукашенкові від Москви завжди були потрібні насамперед гроші – Портников

Білоруський президент Олександр Лукашенко наголосив, що до влади в Росії "прийшли нові люди", які більше не сприймають його країну як "братську державу".

Звідки взялися ці нові люди, Лукашенко не пояснив. Росією – доведеться нагадати це ще раз і читачам, і білоруському президентові – вже 19 років правлять одні й ті ж люди, і їхні настрої особливо не змінюються.

1994 року, коли Лукашенко тільки прийшов до влади й узяв курс на створення горезвісної союзної держави Росії та Білорусі, я написав статтю "Радянського Союзу не буде", в якій передбачив крах спроб головного білоруського "антикорупціонера" й інтегратора відродити померлу імперію. Стаття, передрукована білоруською пресою, тоді викликала роздратування й у російських шовіністів, і в білоруських реваншистів. Але за 25 років свого правління Лукашенкові доведеться переконатися в точності мого прогнозу. Його спроби відродити фантом Радянського Союзу можуть завершитися зовсім не відтворенням союзної держави, а елементарним поглинанням Білорусі Російською Федерацією.

Для Лукашенка в цьому шовіністичному проекті місця просто немає. Але якщо він захоче чинити опір знищенню держави, Кремль буде готовий позбавити його субсидій. А Лукашенкові від Москви завжди були потрібні насамперед гроші. Тому що саме на ці гроші, незароблені білорусами, він намагався зберегти у своїй країні нехай маленький, нехай рахітичний, але Радянський Союз. І Москва була готова оплачувати цей огидний експеримент в обмін на розмови про братерство та власну військову присутність у Білорусі.

Однак усе зайшло надто далеко – і для Лукашенка, і для Путіна. Економічна ситуація Росії погіршується з кожним днем, й у Кремля більше немає зайвих грошей навіть для найвідданішого союзника, він тепер готовий розподіляти те, що ще залишилося, тільки серед своїх. Але й Лукашенкові більше не потрібен "брат", який не годує та замислюється про ліквідацію його держави-маєтку.

Найрозумніше в такій ситуації – розірвати "братні" стосунки. Але де Путін знайде іншого такого "союзника", й де Лукашенко знайде іншого такого спонсора? На ці питання відповіді поки що просто немає. Відомо, що білоруський президент традиційно підвищує ставки перед перемовинами із російським колегою – тому що розуміє, що все зрештою залежить від Путіна, а не від чиновників. Але незрозуміло навіть не те, чи поступиться цього разу російський президент білоруському, а те, чи є насправді в Путіна кошти для таких поступок.