Дмитро Кащук: історія дрібного шахрая, який дорвався до державних грошей

Метод оцінки професіоналізму чиновника за його здатністю швидко й постійно «хапати» благополучно пережив час «донецьких» і успішно був взятий на озброєння «новою» владою.

Кадрова політика Януковича, що полягала у постановці біля будь-якої «годівниці» надійних «смотрящих», прийшлася до вподоби тим, хто прийшов на зміну наскрізь корумпованій команді. У силі залишений принцип «земляцтва» ─ протягування на державні посади надійних людей з оточення регіональних політиків.

Львівський слід

«Львівська» еліта з числа опозиції після лютого 2014 року націлилася на використання багатств надр України у своїх цілях. У міністрах природокористування опинився виходець з всеукраїнського об’єднання «Свобода» Андрій Мохник. Цього виявилося замало. Україна все ж таки має 5% світового сировинного потенціалу. Наступною ціллю був обраний кабінет голови Державної служби геології та надр. Прихильнику «регіоналів» Сергію Радованову, деякий час виконувавшому обов’язки голови Держгеонадр, Кабінетом міністрів було висловлено недовіру і в травні бурхливого на події 2014 року в кабінет голови відомства заселився львів’янин Дмитро Кащук.

Державна служба завідує питаннями надрокористування в країні, видаючи дозволи на геологорозвідку або видобуток усього, що знаходиться під землею. Дмитро Кащук взагалі раніше жодного відношення до геології або видобутку корисних копалин майже не мав. Молодий чоловік деякий час допомагав і давав консультації губернатору Львівської області «регіоналу» Василю Горбалю. Бос незабаром призначив свого юного помічника начальником управління інвестиційної політики Львівської обласної державної адміністрації.

До Держгеонадр всієї України це призначення стало єдиним місцем служби у Кащука у державних структурах. У 2013 році він змінив кабінет в будівлі обласної адміністрації на посаду заступника директора приватної транспортної компанії «Фіакр-Львів», де одним з засновників була його рідна сестра Лілія. Перш ніж переїхати зі Львова на береги Дніпра, він встиг попрацювати в українському представництві американського енергетичного гіганта Chevron, який збирався розробляти родовища сланцевого газу на території країни. Окрім Мохника в Києві його чекав ще один впливовий «свободівець» ─ виконуючий обов’язки генерального прокурора Олег Махніцький, який доклав руку до його призначення.

Олег Махніцький

Бурштиновий трафік

Талантами природа явно не обділила молодого чиновника. За півроку свого керівництва Держгеонадрами України він зміг зробити стільки всього, на що іншим знадобилося б ціле десятиліття. Буквально через 2 місяці він «переконав» керівників державної компанії «Бурштин України» укласти завідомо збиткові контракти на геологічне вивчення родовищ бурштину у Рівненській області. Поставивши підписи під паперами, керівництво компанії, по суті, вчинило акт самогубства. Контракти стали тією краплею нікотину, яка вбиває коня. Незабаром ДП «Бурштин України» оголосило про своє банкрутство. Не варто уявляти Дмитра Кащука просто злим генієм. Державна компанія виявилася тією тріскою, яка летить з-під топора при рубці лісу. Справжній задум активності керівника Держгеонадр щодо вивчення надр Рівненської області став зрозумілим дещо пізніше. У 2015 році на кордоні України була припинена спроба незаконного вивезення крупної партії сировини для ювелірної промисловості Угорщини. Бурштин став предметом контрабанди. Нелегальний трафік справно працював і приносив його організаторам гроші.

Бурштин виявився з Рівненської області, причому його видобуток проводився під виглядом геологорозвідки за контрактами з ДП «Бурштин України», підписаними у серпні 2014 року. Прибуток, яку могла отримати ледве стояча на ногах державна компанія, витік у кишені нечесних на руку ділків, які успішно налагодили незаконний видобуток і торгівлю. У числі туго набитих кишень явно була і кишень, належна Дмитру Кащуку. Пізно схаменувшись, Кабінет міністрів уже у грудні того ж 2014 року вигнав шахрая на вулицю. Дещо пізніше історія з рівненським бурштином стала предметом розслідування компетентних органів, але справу було зроблено. Звільнений Кащук не був сильно засмучений. Він встиг поміняти особистий представницький Mercedes на ще крутіший Rolls Roys.

Дмитро Кащук оголошує про видачу дозволу компанії Chevron

Лишніх грошей не буває

Втім, Дмитро Кащук не гидував брати участь у менш значних «проектах», де сума гешефту була зовсім іншого порядку. Він торгував службовою інформацією. Компанія «Укргранресурс», виконуючи замовлення Держгеонадр, провела ретельне вивчення Олегівського родовища лабрадориту у Житомирській області. Всі матеріали виконавцем робіт були передані замовнику. Скориставшись службовим становищем, Кащук знайшов покупців на інформацію і продав її за 27 тисяч гривень. Потім його відомство приступило до роздачі ліцензій, зацікавленим бізнес-структурам.

Одним з головних завдань відомства, яке очолював Кащук, є поповнення державної казни за рахунок проведення аукціонів на право користування природними надрами. Право розробки родовищ корисних копалин за задумом держави повинно належати тим, хто запропонує більш вигідні умови. Кащук цей зрозумілий принцип витлумачив на свою користь. Ряд ділянок у Полтавській та Сумській областях було виставлено на аукціон зі стартовою ціною в 6 млн гривень. Потім Держгеонадр несподівано передумали і скасували заплановані торги. Через деякий час дозволи на користування тими ж землями з’явились на порядку нових торгів. Тільки стартова ціна при новій спробі аукціону виявилася в 2 рази меншою заявленої спочатку.

До переможців конкурсу також виникають запитання. Компанії «Авантаж Енерго» і «Слобид Нафта» з’явились на світ всього за місяць до аукціону. Відповідно, жодного попереднього досвіду з видобутку корисних копалин у них немає. Зате є інше. Їх власниками є офшорні компанії Панами та Сейшельських островів. Далі ланцюжок веде до китайської фірми Kitpred, головними бенефеціарами якої є громадяни Піднебесної Цзінь Лінь і Дэн Сяо. Останній кілька разів намагався «звабити» прем’єр-міністра Миколу Азарова перспективами виробництва в Україні китайських автомобілів, будівництвом заводу в Калуші, реанімацією шахт у Львівській області та позбавленням країни газової залежності. Далі красивих слів ці проекти не просунулися. Тепер китайському бізнесмену надана реальна можливість заробити на надрах України.

Покровителі Кащука

З появою Дмитра Кащука на чолі Держкомнедр з’явилася маса молодих або зовсім юних компаній, що зацікавилися питаннями геології та геодезії. Цікаво, що всі вони мають відношення до особи Євгена Білінського ─ голови комісії Львівської міської ради депутатів з питань природокористування. Кащук знайомий з Білінським з часів своєї служби помічником у обласного губернатора. Нитки управління рішеннями керівника Держгеонадр тягнуться ще далі ─ до львівського бізнесмена Ігоря Кривецького, відомого як головний спонсор політика Олега Тягнибока і партії «Свобода».

Політична сила має значний вплив саме в західних областях України і прагне «просунути» своїх людей на схід, у владні структури. Потрапляння у керівництво Держгеонадр Дмитро Кащук якраз зобов’язаний Ігорю Кривецькому ─ «гаманцю» «Свободи» і її головному кадровику. Перспективні кадри він визначає з першого погляду. Допомагає багатий життєвий досвід. У кримінальних колах Західної України він більше відомий під кличкою Пупс.

Ігор Кривецький

Надійний зв’язок з Держгеонадр у відправленого у відставку Кащука зберігся після виходу. На зміну йому прийшов Микола Бояркін, також представляючий інтереси «львівського» лобі. Кащук залишився тіньовим «рішалою», справно отримуючи «відкати» за вирішення різних проблем. Борьба за вигідний кабінет начальника державної служби в результаті призвела до справжньої битви.

У травні цього року все закінчилося захопленням кабінетів Держгеонадр групою підтримки одного з претендентів на управління надрами країни. Незгодного з звільненням Миколу Бояркіна намагався замінити представник пішедших у підпілля «регіоналів» Олег Кирилюк, раніше відзначений печаткою недолюстрованого корупціонера. Надію на посаду голови також зберігав перший заступник Держгеонадр Микола Фощий. Поки у верхах проходило бурхливе з’ясування за першість, рядові чиновники успішно взяли на озброєння звичаї, принесені з собою Дмитром Кащуком. У вересні в Києві затримали при спробі отримання хабаря одного з заступників Держгеонадр. Чиновник виставив на продаж повний пакет дозвільних документів. Він був оцінений ним усього лише в 3 тисячі гривень. Масштаби, звичайно, зовсім не ті, що були у Дмитра Кащука.

Далі буде...