Діджиталізація на марші: В.А.Т. “Прилуки” припинила роботу

Діджиталізація на марші: В.А.Т. “Прилуки” припинила роботу

Якщо хто не знає, В.А.Т. “Прилуки” – це Прилуцька тютюнова фабрика, яка входить до транснаціональної корпорації British American Tobacco.

А ще це – близько одного відсотка національного бюджету України. Було. Бо вже не буде. Фабрика закрила виробництво 11 жовтня нинішнього року. Підприємство також вимагає у держави відкликати 25 мільйонів акцизних марок і повернути 505 мільйонів гривень, сплачених за них. Причина проста: 4 жовтня Верховна Рада ухвалила закон №1049 про введення єдиного рахунку для сплати податків і зборів. 

Цей закон повністю перерозподіляє фінансові потоки в тютюновій галузі. Згідно з поправкою нардепа від “Слуги народу” Олександра Дубінського, компанії-виробники мають продавати сигарети оптовим компаніям за ціною, що не перевищує 80% від максимальної роздрібної ціни. З урахуванням підвищення ставки акцизного податку з 1 січня 2020 року вартість пачки сигарет із фільтром зросте на 40% – в середньому на 14 гривень. Тобто виробляти тютюнові вироби в Україні просто невигідно. Жодної політики, проста економічна доцільність.

Разом з British American Tobacco пригрозили зупинити своє виробництво Japan Tobacco International, Imperial Tobacco та Philip Morris. Їхній сумарний вклад до державного бюджету країни перевищує 3% відсотки. Поки що закрилася лише Прилуцька тютюнова, інші мовчать. Втрати нацбюджету, повторюсь, один відсоток. Але закриття фабрики – це не лише прямі втрати внаслідок несплати податків. За цим рішенням інвестора тягнеться цілий ланцюжок: втрата робочих місць, втрати продавців продукції, втрати логістичних компаній, втрати фірм, які обслуговували фабрику… Перелік можна продовжити. Хтось у Прилуках, наприклад, не піде на ринок і не купить пуховик. Бо тепер безробітний. А людина, яка той пуховик продає, не зможе сплати орендну плату за контейнер і втратить свій маленький бізнес, на який “діджиталізатори” теж придумали свою удавку у вигляді законопоєктів №1073 та №1053-1. Втім, це інша історія. Повернімось до Прилуцької тютюнової.

Якщо спуститись на грішну землю, тобто спробувати уявити ситуацію не з висот держави, а з міста Прилуки, то все видається в рази сумнішим. Прилуцька тютюнова компанія з 1993 року утримувала місто на плаву. У дев’яностих тут не знали, що таке затримка пенсії. Хто забув – тоді невиплата пенсій протягом шести-семи місяців поспіль була звичним явищем і нікого не дивувала. Тютюнова завжди була найпрестижнішим роботодавцем міста. Влаштуватися сюди на роботу було дуже непросто. У містечку навіть існує місцевий мем “сігарєтчікі гуляють”. Думаю, пояснювати не варто. 

Дивіденди, які виплачувала В.А.Т. “Прилуки” своїм працівникам (колишнім також) давали змогу купити житло. Це не перебільшення і не жарт. Так дійсно було. Половина “міського начальства” найкрупнішого калібру перейшла на роботу до компанії. На чолі з колишнім міським головою, до речі.

Вкладалась фабрика і у розвиток міста та його інфраструктури. В.А.Т. “Прилуки” своїм коштом побудувала газогін для одного з мікрорайонів міста, протягла туди ж електричний силовий кабель. Це лише наймасштабніші проєкти. Були й прозаїчніші, дрібніші речі – від відкриття Центру підтримки підприємництва до участі в створенні в Прилуках платанової алеї, озелененні та благоустрої міста. Перелік можна продовжити. Але ключовим у ньому буде одне: це все було. Колись. Тепер – не буде.

Втім, трагедія одного містечка мало кого зачіпає. Крім його жителів, звісно. Але й вони те переживуть – зрештою, в епоху глобалізації до Польщі не так вже й далеко від Прилук. Ще кілька тисяч заробітчан знайдуть там собі роботу з легкістю. Ну, хтось просто зіп’ється в містечку, яке стрімко деградує. Але то таке, нюанси сучасної України.

Фабрика пережила дев’яності, віджими бізнесів часів Януковича, фактичний розвал країни на початку 2014-го. І припинила своє існування в часи, коли з екранів смартфонів лунають рапорти про небувалі економічні досягнення та такий же небувалий наплив інвесторів в Україну. Один з найпотужніших інвесторів спочатку вивів свою Східноєвропейську дирекцію з Києва до Румунії, а потім взагалі припинив виробництво. Щось зі “смартфонними рапортами” не сходиться. Бо він не один такий – на черзі ще мінімум три тютюнових гіганти. І не лише – згадайте хоча б той же ArcelorMittal. 

Ще один нюанс. Луганська тютюнова фабрика (та сама, що в “ЛНР”) нарощує своє виробництво. Єдине в “народній джамахірії” підприємство, яке не те що не закрилось, а й нарощує потужності. Ніхто не здогадується, куди йде збут її продукції і навіщо там розширюють виробництво? Бо від того, що Прилуцька тютюнова перестала випускати цигарки, палити ніхто не перестав. Попит зберігається. Ринок порожнечі не терпить, він її заповнить. Звісно, найбільш економічно доцільною пропозицією. Так що висновок зовсім неприємний.

Серед тих, хто дочитає мій допис до цього місця, знайдуться палкі адепти нової влади, які негайно закидають мене “порохоботськими капцями”. Не буду з ними сперечатися. Марна річ доводити, що крім “зеботства” та “порохоботства” існує ще й просто здоровий глузд. Бо з точки зору здорового глузду ситуація зовсім не радує. З України тікають потужні інвестори. Значить, що б там не писали “діджиталізатори” у смартфонах, нас чекають зовсім невеселі часи. Який нормальний інвестор захоче вкласти гроші у країну, з якої тікають ті, хто уже вгепав сюди мільярди?

Ну, і якщо я вже торкнувся результатів виборів. Формат блогу дозволяє особисту думку, я цим правом скористаюсь. Вітаю своїх колишніх земляків (в місті Прилуки я прожив значну частину свого життя, тож маю право на особисте ставлення до подій в ньому). Я бачив результати виборів по місту. Тому – радійте. Ви це зробили разом. Польща вас чекає. Можу дати контакти кількох польських роботодавців.

P.S. Тютюнова фабрика у Прилуках існувала з 1889 року. 2019-ий – всьо?

Автор: Микола Кірєєв

Джерело: uain.press