Банкрут Анатолій Юркевич — чи сяде за «телефонний тероризм» та решту витівок

Минулого понеділка київське управління Нацполіції та столична «управа» СБУ відзвітували про затримання групи серійних «телефонних терористів».

Силовики, як завжди, окремо підкреслювали свої заслуги у затриманні злочинців, але були надзвичайно скупі на деталі. Тим не менш, автор цих рядків знайшов у прес-релізах нюанси, що вказують на, так би мовити, кінцевого бенефіціара, здавалося б, безглуздих злочинів. Це – погрузлий у боргах ділок Анатолій Юркевич, ексвласник розграбованого «Українського професійного банку», групи компаній «Мілкіленд» та торгово-розважального центру «Магеллан».

Отже, згідно з повідомленням пресцентру СБУ, до складу групи входило троє жителів столиці. Злочинці здійснювали дзвінки з погрозами вибухів в одному з торгово-розважальних центрів у Голосіївському районі Києва. Протягом цього року «телефонні терористи» 15 разів анонімно дзвонили на спецлінію «102» із відповідними погрозами. За кожне хибне «мінування», як зізналися оперативникам самі «диверсанти», замовник платив їм від $100 до $150. Зазначається, що замовником «терору» в торгово-розважальному центрі був столичний бізнесмен, екскерівник служби охорони закладу. Слідство вважає, що таким чином колишні власники ТРЦ намагалися помститися новим власникам за нерозв’язаний комерційний спір.

У Голосіївському районі столиці, звичайно ж, безліч торгово-розважальних центрів. Але так часто мінували лише один – ТРЦ «Магеллан», за контроль над яким ще недавно велися запеклі баталії. Влітку минулого року, коли боротьба за цей ласий актив доходила до рукопашної між найманими бандами «тітушок», начальником служби безпеки «Магеллана» називав себе Юрій Коржук.

Юрій Коржук – директор ТОВ «Шейк». Ця фірма, згідно з Держреєстром юросіб, заснована наприкінці 2016 року фірмою «КБК «Альянс» і ПАТ «Банкомзв’язок», у 2017-му стала власником частини приміщень ТРЦ «Магеллан». Це сталося після того, як попереднього номінального власника торгово-розважального центру ДП «Край пропереті» оточили з усіх боків кредитори. Таким чином кінцеві бенефіціари намагалися зберегти свій цінний актив. Фірмою ДП «Край пропереті» через панамський офшор «Край корпорейшен» володіють Анатолій і Ольга Юркевич (син і мати).

ТРЦ «Магеллан» побудувало засноване у 1990-х ПАТ «Банкомзв’язок», мажоритарієм якого спочатку був Анатолій Юркевич. Пізніше ТРЦ було переоформлено на «Край пропереті», хоча «Банкомзв’язок» до недавнього часу залишалася орендарем земельної ділянки, на якій побудований торгово-розважальний центр (орендодавець – Київська міськадміністрація).

Анатолій Юркевич, заробивши свій перший мільйон на торгівлі шпротами і ставши мультимільйонером на виробництві молочної продукції, у 2010-х вирішив розширити свій бізнес. За чужий рахунок. Підконтрольне йому ДП «Край пропереті» у 2011-му бере в кредит у російського «Сбербанку» $56,2 млн, хоча структури Юркевича на той момент вже були у боргах, як у шовках. Як зізнався сам Анатолій Юркевич, гроші російського банку частково пішли на обслуговування кредиту, раніше взятого у «Укрексімбанка», частково – на будівництво ТРЦ «Магеллан» у Харкові.

На тому, чому Анатолій Юркевич ходив з протягнутою рукою по «чужих» банках, маючи власний «Український професійний банк», зупинимося трохи згодом. Зараз же зафіксуємо той факт, що, починаючи з 2014 року, цей ділок обслуговувати кредити перестав, пославшись на революцію, війну, кризу та інше «зубожіння». У відповідь кредитори потягли його до судів. Які Юркевич очікувано програв.

«Сбербанк» остаточно відсудив «Магеллан» у структур Юркевича у 2018 році. Проте до літа минулого року пов’язане з нашим героєм ТОВ «Шейк» продовжувало контролювати торгово-розважальний центр, стягуючи з орендарів плату. «Сбербанк» найняв місцеву керуючу компанію «Брок Стайл», та найняла великий загін «спортсменів» і взяла ТРЦ в облогу. Незабаром «Магеллан» упав. Анатолій Юркевич публічно скаржився на несправедливість і тиснув на патріотизм, адже український «Сбербанк» належить «Сбербанку Росії», повністю знаходячись у власності держави-агресора. Але його закликів мало хто слухав, і активи Юркевича один за одним «віджималися» кредиторами.

Ймовірно, колишньому власнику було важко змиритися з втратою «Магеллана», що пояснює хвилю «мінувань», що накрила ТРЦ цього року. Але чи будуть слідчі Нацполіції та СБУ розкручувати справу до кінцевого бенефіціара телефонних терактів? Питання риторичне. Адже Юркевича досі не можуть «закріпити» по справі про багатомільйонні махінації в «Українському професійному банку» (УПБ).

Анатолій Юркевич, після того, як викрилися темні справи в УПБ, став категорично заперечувати будь-який зв’язок з цим фінансовим закладом. Однак факти йому вперто перечили. Як повідомила у березні цього року пресслужба Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із посиланням на директора департаменту розслідування протиправних діянь Катерину Місник, за всіма ознаками ПАТ «УПБ» був “кишеньковим” банком, що обслуговує компанії, підконтрольні його фактичному власнику Анатолію Юркевичу – голові ради директорів компанії «Мілкіленд-Україна».

«Практично весь кредитний портфель банку складався з кредитів, виданих підконтрольним юридичним особам, у тому числі ПАТ «Українська інвестиційно-фінансовий альянс», ПАТ «Єврофінанс», компанії «Ланекс Інк.» (Lanex, Inc.), і ці позики, очевидно, завідомо не були розраховані на повернення», — говорилося у повідомленні.

Так званим «пов’язаним особам», за якими маячила імпозантна постать Юркевича, з УПБ у вигляді кредитів «злито» майже 600 млн грн. Згодом Фонду гарантування вкладів за рахунок платників податків довелося відшкодувати вкладникам банку Юркевича приблизно таку ж суму.

Проте під розслідуванням СБУ «Український професійний банк» Юркевича опинився за іншими епізодами. У квітні 2015 року, за лічені тижні до введення в УПБ тимчасової адміністрації, ця «пральня» залучила 90 млн грн кредиту «овернайт» (тобто, на одну добу) нібито для підтримки ліквідності. З них 52 млн грн надав банк «Розрахунковий центр», що належить Нацбанку, решта – ПАТ «ДіВі Банк» (DV Банк). Гроші в УПБ зайшли та безслідно зникли.

Всього ж, як з’ясувалося, за ланцюжком «Розрахунковий центр» – «Український професійний банк» було «утилізовано» близько пів мільярда гривень. ЗМІ стверджують, що кримінальне провадження по цій афері стало причиною звільнення з посади першого заступника голови НБУ Олександра Писарука в грудні 2015-го (сам Писарук цього року став підозрюваним у справі про підозріле рефінансування відомого банку).

Незважаючи на те, що навколо Юркевича нишпорять правоохоронні органи, пов’язані з ним «контори» заробляють сотні мільйонів гривень на підрядах державних структур. Йдеться про неодноразово згадане вище ПАТ «Банкомзв’язок». Починаючи з 2016 року, ця компанія виграла тендери на суму, що перевищує мільярд гривень.

Відзначимо, левова частка тендерів пов’язана з темою оборони та безпеки. На око деякі з них виглядають підозріло. Наприклад, повідомлялося, що в серпні цього року «Банкомзв’язок» виграла тендер вартістю понад 28 млн грн на поставку Держприкордонслужбі трьох спецавтобусів. Причому виробник поставленого товару виглядає вражаюче «крафтово» — молода чеська компанія, зареєстрована українськими громадянами в 2014 році.

Примітно, що, за даними сервісу «Опендатабот», до 5 лютого цього року Анатолій Юркевич разом зі своєю мамою Ольгою Федорівною числився кінцевим бенефіціаром «Банкомзв’язку». Ймовірно, він вирішив замінити себе в реєстрі власників довіреними особами, аби не ризикувати і цим прибутковим бізнесом.

Але не факт, що цей аферист і далі зможе виходити сухим з води.

Антон Лузер, оглядач видання CRiME спеціально для «ОРД».