Суд над Порошенко — это и его горе, и его счастье, — политтехнолог

— Ви, пане — мудак! Мабуть найбільшій мудак у світі! Ви такий мудак, що навіть на всесвітньому змаганні мудаків зайняли би 2-е місце!

— Вибачте, шановний, якщо я такий мудак, то чому тількі 2-е місце?

— Тому що ви ще той мудак!

Я думаю що вся ситуація з кримінальним переслідуванням Петра Олексійовича — це його горе і це — його щастя.

Чому горе?

Тому що вся нинішня українська правоохоронна система — це справа його рук. Він приймав участь в її створенні не тільки 5 років свого президентства, а ще і до цього, коли займав вищі щаблі державних посад.

А отримавши її у спадок від попередників, він її тільки розбудовував. Призначав туди своїх прокурорів, суддів, інших силовиків. І будував її не як систему, яка стоїть на варті Закону, гарантує безпеку мирних громадян, не як систему, яка забезпечує невідворотність покарання злочинців, а як систему переслідування своїх політичних опонентів і всіх, кого він вважав загрозою собі і своїй владі. За що боровся — на те і напоровся.

Ви пригадуєте, щоб при його президенстві за грати сів Медведчук? Чи хтось з олігархів?

Зато до буцигарні відправляли Корбана, Савченко, Рубана, Саакашвілі. Всіх, хто критикував Порошенко. Ця система налаштована саме на політичне переслідування. Вона не може покарати справжніх злочинців. І це щастя Петра Олексійовича.

Чому щастя?

Тому що Петро Олексійович — справжній злочинець, і тому ця система неспроможна його покарати. Особливо враховуючи, що там досі його люди на багатьох посадах. І хто ж тепер його посадить?

Хоча був би Порошенко справжнім політиком, він би мріяв про тюремну камеру.

По-перше: і книгу був би час написати, і по-друге: дочекатися того часу, коли його на руках винесли б з тюрми після провалу Зеленського. Головне, щоб не на візочку і ні на сцену Майдана.

Бо кожний справжній політик повинен за ідею посидіти у тюрмі і щоб не втрачати часу — написати книгу про свою боротьбу.