Це схоже на вирок: магічні 73% мають несподівану думку про Зеленського й Ко

Президента Зеленського щиро можна привітати: згідно з липневим опитуванням (за методом "обличчям до обличчя") Фонду "Демократичні ініціативи" та Центру Разумкова, якби вибори відбулися зараз із тим самим набором кандидатів, він би переміг практично з таким самим результатом, як і торік.

Але є цифри, які показують геть іншу тенденцію. Рейтинг партії "Слуга народу" впав: вони б отримали на виборах на 10% менше. Баланс довіри та недовіри до Зеленського став негативним (-4,4%). Це все одно найкраще серед українських політиків – найближчими до нього є Дмитро Разумков (-5,6%) й Олег Сенцов (-7,5%). Інші далеко позаду.

Драматично змінилося враження українців і від того, куди рухається країна: від захмарного оптимізму у вересні 2019-го до дзеркально іншого результату (точку нульового балансу було пройдено на початку 2020-го, тобто ще до пандемії).

Ці цифри підтверджують і попередні опитування інших центрів. А що ж сенсаційного в опитуванні "Демініціатив" і Центру Разумкова? Ми поставили питання про чесність і порядність президента та його команди.

Й от що вийшло. 33% дотримуються думки, що ні президент, ні більшість членів його команди не є чесними й порядними людьми. Ця цифра теж не сенсаційна, адже очевидно, що прихильники опозиції схильніші дотримуватися саме цього погляду.

Ще 40,5% громадян погоджуються, що президент Зеленський є чесною та порядною людиною, але про більшість членів його команди цього не можна сказати. Тобто "добрий цар – погані бояри".

Сумарно більше 73% не вважають його команду чесною та порядною. Ну просто магічна цифра у 73%! Схоже на вирок.

І лише 9% схиляються до відповіді про чесність та порядність і президента, і його політичної команди.

Але як це виправити? Найбільше українці довіряють армії, церкві, волонтерам, добробатам, прикордонникам, Нацгвардії, громадським організаціям. Непогано. Але політичні партії мають баланс довіри/недовіри – мінус 56%! І при цьому, на думку 54% українців, фінансувати діяльність партій в Україні мають лідери партій (тобто олігархи?).

Заради справедливості зазначимо: 40% вважають, що фінансувати партії мають їхні рядові члени, але лише 12% говорять про готовність власними грішми долучатися до партійного фінансування.

Тоді все залишиться так, як є. Олігархічні проєкти або партії "під вибори" – як парасолька для людей олігархату, місцевих князьків, нечистих на руку авантюристів, колишніх "регіоналів", близьких родичів чи колег по бізнесу, плагіаторів, безкультурних хамів – список можна продовжити.

Такий електромобіль не поїде, а літак не злетить. Українці, думайте!