Казанжи: Події у Киргизстані – гарний урок нашим можновладцям

Казанжи: Події у Киргизстані – гарний урок нашим можновладцям

6 жовтня Центральна виборча комісія Киргизстану визнала парламентські вибори недійсними.

Нагадаю, вибори до Жогорку Кенеш (парламент Киргизстану) відбулися 4 жовтня. На 12 місць в парламенті претендували 16 партій. Це – Бірімдик – набирали попередньо майже 25 відсотків, Мекенім Киргизстан – майже 24, Киргизстан – майже 9, Бутун Киргизстан – майже 8. Із цих чотирьох — три партії провладні, вони фаворитки нинішньої влади. І проросійськи орієнтовані.

Але, справедливості заради, вони таки набирали певний відсоток голосів. А от з опозиційними партіями вийшло погано. Наприклад, одна із них, Ата-Мекен, за всіма опитуваннями проходила 7% бар’єр.

На вулиці Киргизстану, а особливо в Бішкеку, тисячі громадян вийшли протестувати проти несправедливих результатів виборів. Люди заявляють про масовий підкуп і застосування адміністративного ресурсу на виборах. До речі, частина силовиків, навчені минулими подіями, досить швидко перейшли на бік мітингувальників.

Там не танцювали танців, як в Білорусі, не браталися ні з ким, не запевняли сусідні країни в любові до них, не використовували мобілізаційні сили громадян даремно.

Вийшли, почали вимагати перерахунку голосів/скасування результатів виборів, на мовчання, а потім умовляння влади — захопили парламент і кабінет президента, почали призначати своє керівництво і мерів міст. Все блискавично. Бо вже мають досвід: в 2005 році повалено першого президента Киргизстану Аскара Акаєва. Він і досі нев’їзний в країну. Живе в Москві.

В 2010 році повалено другого президента — Курмандека Бакієва, який прийшов до влади після «революції тюльпанів» і мав би взяти до уваги історичний контекст і розуміти, які наслідки його чекатимуть, якщо не виправдає народних очікувань. Мав би, але ні. Після повалення, емігрував у Білорусь – Лукашенко запросив. В Киргизстані заочно засуджений до 24 років колонії суворого режиму.

Алмазбек Атамбаєв, третій президент, достроково пішов у відставку у 2017 році. І вже влітку 2020 року його засудили до 11 років позбавлення волі.

Експрезиденту інкримінували причетність до незаконного збагачення, незаконного заволодіння земельною ділянкою, корупції при модернізації ТЕЦ Бішкека, у звільненні з в’язниці у 2013 році кримінального авторитета Азіза Батукаєва.

Минулого літа резиденцію Атамбаєва штурмували спецпризначенці. І це був ще той трилер — я спостерігала тоді за подіями в прямому ефірі. Після перемовин він здався. Але під час штурму снайпер вбив одного зі співробітників спецназу Альфа з гвинтівки, оформленої на ім’я Атамбаєва. Експрезиденту було пред’явлено ще і звинувачення у вбивстві. В результаті він отримав досить таки серйозний термін. Під час заворушень його звільнили із в’язниці. Також звільнили ексдепутата парламенту Садира Жапарова (засудженого за організацію мітингу та захоплення в заручники чиновника) і колишнього прем’єр-міністра Сапара Ісакова (засудженого за звинуваченнями в корупції).

А що нинішній президент Сооронбай Жеенбеков? Спочатку його риторика була такою: «Під приводом виборів вони порушили громадський порядок, вчинили розгром. Не підкоряючись вимогам правоохоронних органів, вони били медиків і громили будинки. Я віддав наказ правоохоронним органам не стріляти, щоб уникнути кровопролиття. До останнього моменту ми докладали всіх зусиль, щоб ситуація не загострилася».

Але вже позавчора вранці він заявив, що мир і стабільність у суспільстві важливіші за депутатські мандати. Так що результати виборів визнані недійсними досить швидко — за 1 добу практично. А опозиція вже заявила про намір сформувати новий уряд.

Гарний урок нашим можновладцям. Які думають, що примусити людей, купити їхні голоси — це простий варіант виграти вибори. І їм важливо виграти вибори не для того, щоб перейматися життям країни і долями людей. А для того, щоб отримати доступ до ресурсів і далі грабувати, накопичувати і сидіти навіть не біля, а в самому центрі корита.

P. S. Я їжджу з 2005 року до Киргизстану регулярно. І цікавлюсь цією країною практично в щоденному режимі. Нам є чому там навчатися. Не всьому, звісно. Але дечому — точно.

Зоя КАЗАНЖИ