Несенюк: Тридцять років тому Україні пощастило – тоді не було Андрія Портнова

Фізично Андрій Портнов тоді, звісно, вже існував. Але вплив його на перебіг політичних подій був мінімальним. Чим саме займався тоді 18-річний Андрюша у рідному Луганську, достеменно невідомо. Документальних свідчень тих часів про його інтерес до чужих шапок теж не збереглося. І з цим нам усім неймовірно пощастило.

Інакше би згаданий Портнов оскаржив би у Київському окружному адміністративному суді Акт про незалежність від 24 серпня 1991-го, Всеукраїнський референдум 1 грудня того ж року, ну і ясна річ, прийняття військами присяги на вірність Україні. І не було би тоді нашої держави.

Скажете, що тоді не було ніякого окружного суду, здатного, якщо що, скасувати хоч схід сонця, хоч земне тяжіння, аби позов був поданий належним чином. І матимете рацію. Тому що йдеться не про Андрія Портнова, як фізичну особу, хоча і вона заслуговує на багато що цікаве. Мова про явище, яке уособлює собою Портнов. Міг бути хтось інший – яка різниця.

Це явище не залишилося нам у спадок від клятого комунізму. Його не принесли до нас російські агресори, афганські моджахеди, агенти ізраїльскої розвідки або чеченські кримінальні авторитети. Ми самі виростили і випестили оцих "юристів", які починали у дев’яності роки із того, що допомагали "потрібним людям" цілком законно через суд заволодіти тим чи іншим майном, земельною ділянкою, промисловим підприємством чи шахтою. Рівень клієнтів Портнова і йому подібних щораз зростав, дійшовши згодом до найвищих осіб держави.

Тепер же ці особи відчувають себе із Портновим приблизно так само, як відчувають себе ті, у кого Зеленський два роки тому танцював на корпоративах. Тепер у Портнова, а може і у Зеленського, інший замовник. Той самий, що вважає саме існування незалежної України непорозумінням. Тому нічого ще не втрачено.

Особисто я не здивуюсь, коли той самий Київський адміністративний суд винесе до 30-річчя нашої Незалежності ухвалу про те, що всі рішення української влади у 1991-му, під час проголошення державної Незалежності України, були незаконними. А значить жодної України немає, а є частина СРСР, яка нині цілком законно належить Російській Федерації - законній правонаступниці згаданого СРСР. І це рішення буде винесено за позовом Андрія Портнова.

І не кажіть, що це неможливо. Київський адміністративний суд може все. Він може оголосити незаконними і скасувати хоч закони Архімеда, хоч теорему Піфагора, хоч закон Гей-Люсакка чи Бойля-Маріотта. Про теорію Ейнштейна навіть говорити не варто.

Одне втішає – оці всі сюрреалістичні рішення можуть прийматися лише у сучасній Україні, де є Андрій Портнов. Тому, може, зробити щось із тим судом та з тим Портновим, поки не пізно? Бо тепер не 1991-й. Може, і не пощастити.