Анатолій Макаренко: російський каперанг хоче українську митницю

Анатолій Макаренко: російський каперанг хоче українську митницю

З початком війни українські ЗМІ зарясніли замовними публікаціями, герої яких поспішають публічно заявити про свій шалений патріотизм і надавати більше порад про те, як її виграти.

Найгучніше при цьому намагаються корумповані чиновники, особливо митники — чий колишній керівник Анатолій Макаренко взагалі безпосередньо пов’язаний із російською ФСБ. Ще б пак, адже він там служив! Нехай і не в розвідці, а в прикордонній службі РФ, але вона теж управляється з Луб’янки ...

Цей факт зі свого минулого Анатолій Макаренко довго приховував від українців, і все ж одного разу ця інформація, цілком випадково, була оприлюднена (про це нижче). Не вдалося йому «поховати» і те, що звання капітана 1-го рангу він отримав, проходячи в 90-х роках службу на Північному флоті РФ та ще й на посаді замполіта. Адже, як відомо, радянські та російські замполіти (незалежно від зміни їхньої назви) традиційно поєднували свої основні обов’язки з функціями помічників «особливого відділу», а замполіт на АПРК взагалі був «консервною КДБ-ФСБ».

Загалом, з усіх боків Макаренко виявляється типовим вихідцем із російських спецслужб. Тому питання, як йому могли двічі довірити керівництво Податкової служби України, сьогодні звучить як ніколи гостро.

З таким скандальним минулим Макаренко варто зараз тихенько відсиджуватися на дачі. Але він, навпаки, вирішив «виринути» після багаторічного забуття та голосно нагадав про себе епатажним бенефісом. Для чого замовив у Гордона широке інтерв’ю , доповнене окремим 50-хвилинним роликом на Ютубі. З гордонівськими дифірамбами "ви воїн своєї країни, ви один як батальйонна тактична група", з масою захоплених, але надто одноманітно-шаблонних коментарів нібито вдячних глядачів (за даними SkeletInfo така послуга у Гордона теж коштує недешево). У якому Макаренко щосили, не обираючи виразів, намагався відмежуватися від своїх колишніх товаришів по службі (російських військових) і від країни, якій він вірно служив цілих сім років (Росії). А також виставляв себе незамінним професіоналом у галузі військової стратегії та податкової політики, явно сподіваючись стати поміченим та затребуваним.

Можливо, хто раніше практично нічого не знав про Макаренка і вперше побачив його тільки в цій постановці від Гордона, вона змогла ввести в оману. Але ми пропонуємо вам заглянути під його маску «патріота» та познайомитись із темною стороною біографії колишнього головного митника України. І тоді ваша думка про нього може різко змінитись!

Анатолій Макаренко. Як він служив Росії

Макаренко Анатолій Вікторович народився рівно опівночі на 23 жовтня 1964 року в селі Тарасівка Пологівського району Запорізької області. Його мама родом із Західної України, а предки по батькові «гуляли» разом із Махном. «У мені змішалася кров бандерівців та махновців», — хвалився Макаренко у своєму інтерв’ю у жовтні 2014-го, коли він працював заступником голови Фіскальної служби України. До речі, інтерв’ю разюче відрізняється від його нинішніх виступів: так, Макаренко досить шанобливо відгукнувся на адресу Путіна. Але ж, нагадаємо, тоді ще не охолонули криваві поля Іловайська та Ізварино! Але, мабуть, у Макаренка ще не було необхідності поривати зі своїм російським минулим (хоча про свою колишню службу в РФ він таки промовчав), а може у нього просто не повернувся язик плюнути у свого заступника (про це теж нижче). Тому він хотів сказати «Володимиру Володимировичу», як офіцер офіцеру, лише «вистачить»!

Анатолій Макаренко: російський каперанг хоче українську митницю! ЧАСТИНА 1

Якщо вірити Макаренка на слово, стати морським капітаном він мріяв ще з дитинства. Однак, коли у нього з’явилася можливість реалізувати цю мрію, він зробив досить дивний вибір — вступивши до Київського вищого військово-морського політичного училища (КВВМПУ, закрите 1996-го, будівля відійшла Києво-Могилянській академії). Справді: адже в СРСР було понад сотню морських училищ, шкіл та академій з найширшим вибором спеціальностей, і лише в КВВМПУ готували замполітів для військового флоту.

Чому ж Макаренко надійшов саме туди, чому він вирішив стати морським замполітом, а не штурманом чи командиром бойової частини?

Відповідь може критися в дивній прогалини його біографії: Макаренко закінчив середню школу 1981-го, а вступив до КВВМПУ лише 1982-го (з цього моменту пішов його військовий стаж). Чим він займався цілий рік, Макаренко не зізнавався, але за інформацією близьких до нього джерел SkeletInfo , марксизм-ленінізм давався йому набагато простіше математики та фізики. Тобто, можливо, він просто завалив іспити до справжнього морського училища (або був відрахований за неуспішність з першого курсу) і, щоб не загриміти на флот простим матросом, подався до політичного, де вчитися було набагато легше.

Анатолій Макаренко з дружиною Тетяною 1987 року

...і через двадцять років

В училищі Анатолій Макаренко любив ходити в самоволку — де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною. Весілля вони зіграли після того, як Макаренко отримав погони та направлення на Північний флот. 1990-го у них народився син Максим. За даними SkeletInfo , це той самий Максим Макаренко , що є депутатом Київради від УДАРу, заступником голови земельно-архітектурної комісії, власником будівельної фірми «Буд-Рем Холдинг» (ЄДРПОУ 42561541) та ряду інших підприємств, включаючи ТОВ «Систем Інвест» (42428) . Причому таким успішним бізнесменом і соратником Віталія Кличка він став одразу після того, як його тато вдруге очолив Податкову службу.

Максим Макаренко та Віталій Кличко

Але повернемося до Анатолія Макаренка, чия офіційна біографія сповнена «правок» та прогалин. Так, у ній зазначено, що він служив у 11-й дивізії АПЛ 1-ї підводної флотилії Північного флоту на атомних підводних ракетних крейсерах (АПРК) типу «Антей», а саме на К-148 «Краснодар», звільнившись у запас у званні капітана 1-го рангу 1998 року. Але зовсім нічого немає про те, що з 1992 року Північний флот перейшов під юрисдикцію Росії, і всі офіцери, які залишилися служити на ньому, отримали російське громадянство.

Анатолій Макаренко не став винятком, адже інакше його просто списали б на берег — а він не лише продовжив службу, а й отримав підвищення!

Також, залишаючись на службі до кінця 1998-го, він встиг отримати російський паспорт з двоголовим орлом. Чи вклеїв Макаренко в нього нове фото 2009-го, невідомо, проте така можливість у нього була — чи недаремно, він раз у раз мотався до Росії нібито на зустріч із колишніми товаришами по службі? Але й без цього російське громадянство збереглося за ним, і Макаренко ніколи не говорив, що відмовився від нього, він лише старанно приховував факт його наявності.

Анатолій Макаренко: російський каперанг хоче українську митницю! ЧАСТИНА 1

Немає в його біографії нічого про те, що служив Макаренко не бойовим офіцером, а радянським замполітом, на початку 90-х ставши російським заступником командира по роботі з особовим складом. Що не лише ставить під сумнів його дутий імідж «воїна» та «стратега», а й, як ми зауважили вище, викликає питання про його співпрацю з КДБ-ФСБ. Крім того, подробиці перших семи років служби Макаренка на Північному флоті залишаються невідомими, оскільки його призначення на К-148 «Краснодар» відбулося лише 1993-го. Про що свідчить цікавий документ — особисте звернення російського капітана 1-го рангу у відставці Олега Шведкова, яке він зробив у липні 2010 року на захист заарештованого тоді Анатолія Макаренка.

Шведков народився в 1957 році в Донецькій області, теж закінчив КВВМПУ, теж служив потім замполітом на Північному флоті і теж не повернувся на батьківщину на початку 90-х, залишившись назавжди в Росії. Виходячи з його звернення, можна зробити висновок про те, що Шведков якийсь час був начальником Макаренка (замполітською лінією) і саме він потурбувався про його призначення на К-148. Звільнилися вони також одночасно: 1996-го Шведков вирушив до Москви керувати Незалежною профспілкою військовослужбовців і займатися різними справами (від бізнесу до агентури ФСБ), і тоді ж К-148 була відправлена на останню стоянку, її екіпаж розформували, і капітану 2-го рангу Макаренком довелося шукати нову роботу. Яку саме, ми дізнаємося зі звернення Шведкова, який написав, що після звільнення з Північного флоту Макаренко влаштувався працювати у Федеральну прикордонну службу у Воронежі (ПУ ФСБ по Воронезькій та Білгородській області). Ось так необережно він «спалив» свого друга та колишнього підлеглого.

Олег Шведков

Не було нічого дивного в тому, що колишнього замполіта прийняли саме до прикордонної служби — адже в Росії вона безпосередньо підпорядковується ФСБ. Тож для Макаренка як «патріота України» це справді «заліт», та ще й який! Посилений тим, що він це факт своєї біографії ретельно приховував, хоча міг би покаятися і якось порозумітися з українцями. Крім того, SkeletInfo має інформацію про те, що звання капітана 1-го рангу (каперангу) запасу Макаренко отримав не при звільненні з флоту, а трохи пізніше, під час роботи в російській прикордонній службі. При цьому залишається питання, а яке звання було у Макаренка, коли він носив погони із зеленими просвітами?

А ось за інформацією деяких ЗМІ, влаштуватися в прикордонну службу Макаренка допоміг ще один уродженець України, який вірно служив Росії — це відомий Володимир Проничов.

Уродженець Мелітополя (майже земляк Макаренко), Проничов закінчив Алма-Атинське вище училище прикордонних військ КДБ, у 80-х керував спецопераціями в Афганістані, у 90-х спочатку командував Північно-західним прикордонним колом, а потім очолив УФСБ тоді, коли очолив УФСБ Макаренко ходив замполітом на К-148. А 1996-го Проничов перевівся до Москви, до центрального апарату ФСБ, і нібито прилаштував Макаренка до прикордонної служби. Але найцікавіше, що саме Проничов міг стояти за операцією впровадження «кроту» Макаренка в українську податкову систему, про що говорили в пабликах.

Володимир Пронічєв

Від лейтенанта до генерал-лейтенанта

Якщо впровадження Анатолія Макаренка у держструктури України справді було організоване ФСБ, то проводилося воно ретельно. Оскільки на початку цього процесу Макаренко раптово кинув перспективну службу в ПУ ФСБ по Воронезькій та Білгородській області, і опинився у Києві в ролі «репатріанта» з порожніми кишенями, буквально на нульовому старті. У ЗМІ навіть писали, що Макаренко кілька місяців підробляв охоронцем на автостоянці десь на Оболоні! Невідомо, коли він отримав паспорт громадянина України (напевно зберігши російський), але вже в січні 1999-го йому вдалося влаштуватися інспектором Київської регіональної митниці, куди каперангу у відставці і колишнього офіцера російської прикордонної служби прийняли в званні лейтенанта Митної служби України. Але це був лише початок його надзвичайно стрімкої кар’єри у податкових органах України.

Заодно Макаренко вирішив здобути якусь громадянську вищу освіту, оскільки працювати в митниці з «корочками» замполіта на той час було ще якось не зовсім законно (це потім уже МВС та Генпрокуратуру очолювали люди зовсім далекі від юридичної освіти).

Але Макаренко і тут залишився вірним своїм дивностям, бо для заочного отримання диплома економіста він обрав Харківську державну академію міського господарства (ХДАМГ). Невже він не знайшов відповідного вишу у Києві?

Пересічним інспектором Макаренко пропрацював лише кілька місяців, після чого був призначений заступником начальника Відділу боротьби з контрабандою Київської митниці. Слід зазначити, що цей відділ займається СБУ, а на той час у цій структурі працювало ще багато старих «радянських кадрів», які контактували з ФСБ. Таким чином, Макаренка цілком могли просунути на першу керівну посаду на прохання Луб’янки. Ну а далі вже пішло як по маслу! Вже 2001-го Макаренко пересів у крісло начальника Відділу тарифів та митної вартості, а у грудні 2002-го став заступником начальника Київської регіональної митниці. Такого стрімкого зльоту з рядових інспекторів у заступники начальника лише за 4 роки Київська митниця ще не знала!

Звичайно, найлогічніше було б припустити, що «ракетою» Макаренка, яка підносить його нагору, була звичайна корупція. Мовляв, «допомагав» і «заносив» комусь потрібно, за це його ставили на нові та нові керівні посади. Однак є одне «але»: чисто корупційна кар’єра складається з сходів хлібних посад, тому що крісло має приносити корупціонеру вигоду, інакше яка від нього користь? Але наступив березень 2004-го, і Макаренко перевівся до головного офісу Державної митної служби України (ДМСУ). Здавалося б, тепер гроші потечуть до нього річкою, але він був призначений на найменш вигідну посаду начальника Управління інформаційного забезпечення та митної статистики. З погляду вітчизняної корупції ця посада майже безглузда — адже Макаренко перевівся на неї з дуже прибуткового місця заступника начальника Київської митниці. Зараз, з огляду на події минулого, це призначення викликає питання: таке враження, ніби Макаренко спеціально виконував чиюсь вказівку «почистити» статистичні зведення та архіви, а заразом відсидітися в тихому місці, поки Україна готувалася пройти через перший Майдан. Але це рівень не корупції, а впливових політичних груп чи спецслужб.

ДАЛІ БУДЕ…

Михайло Шполянський, SkeletInfo