Польський історик: Необхідно вбити осиновий кіл у шалену «загальноруську» ідею

Центр польсько-російського діалогу та згоди перетворено на Центр діалогу ім. Юліуша Мерошевського, спрямований насамперед на польсько-український діалог, повідомив заступник директора установи Лукаш Адамський.

Припинив існування Центр польсько-російського діалогу та згоди. Але насправді установа збереглася. Воно лише змінило назву та пріоритети. Причина – у війні Росії проти України. Президент Республіки Польщі Анджей Дуда 15 липня підписав поправки до закону про Центр польсько-російського діалогу та згоди. У Канцелярії президента зазначили, що ця установа перетворена на Центр діалогу ім. Юліуша Мерошевського. Закон набув чинності в ніч із 26 на 27 липня.

У пояснювальній записці до законодавчого акту сказано, що «продовження діяльності Центру польсько-російського діалогу та згоди в колишньому вигляді, за відсутності аналогічної установи, що займається українськими чи білоруськими питаннями, сприймалося б як явну перевагу з боку польської держави діалогу з Росією».

Ціль діяльності Центру діалогу ім. Юліуша Мерошевського полягає в тому, щоб ініціювати, підтримувати та робити зусилля щодо налагодження діалогу та взаєморозуміння між поляками та народами Східної Європи, зокрема, українцями, білорусами, грузинами, молдаванами та росіянами.

Серед завдань нового центру: проведення наукових досліджень; 2) провадження видавничої діяльності; 3) поширення знань про політичне становище, історію, культуру та спадщину народів Центральної та Східної Європи в Польщі та за кордоном; 4) провадження та забезпечення освітньої діяльності; 5) боротьба зі стереотипами; 6) протидія дезінформації; 7) організація конференцій, семінарів, лекцій та публічних дебатів; 8) співфінансування заходів, що вживаються заради діалогу та взаєморозуміння у відносинах між поляками та народами Східної Європи, зокрема з українцями, білорусами, грузинами, молдаванами та росіянами; 9) здійснення стипендіальних програм; 10) контакти з академічними, експертними, науковими, культурними та політичними спільнотами.

Про відносини поляків зі східними сусідами у контексті діяльності Центру діалогу ім. Юліуша Мерошевського розмірковує заступник директора цієї установи історик та політолог Лукаш Адамський. Насамперед він пояснив, як розвиватимуться контакти з росіянами:

Звичайно, вести якісь розмови з путіністами ми не маємо наміру. У цьому немає наразі жодного політичного сенсу.

Але постає питання: а що робити з тими росіянами, які, можливо, не підтримують Володимира Путіна, але й аж ніяк не висловилися проти війни в Україні. Я думаю, що діалог з такими людьми не є нашим пріоритетом.

Звичайно, з росіянами можна і потрібно спілкуватися, щоб вони краще розуміли польське бачення світу, мислення, польські уявлення про історію, відносини Польщі з Україною та Білоруссю, витоки серйозної участі Польщі у долі України. Потрібно, щоб росіяни це знали та розуміли.

Однак ключем до того, кого підтримувати зараз у РФ, є однозначна громадянська позиція: РФ проводить агресивну війну проти України, частину території України, в т.ч. Донбас та Крим, окуповані Росією.

dqxikeidqxitkant

Заступник директора Центру діалогу ім. Юліуша Мерошевського Лукаш Адамський.

Лукаш Адамський уточнив, як діяльність центру охопить різні країни Східної Європи:

У законі про центр йдеться про народи, а не про держави. Відповідно, нашим завданням є діяльність в ім’я діалогу та згоди у відносинах не, наприклад, Польщі та Білорусі, а поляків та білорусів, інших народів Східної Європи. Примітно, що у законі на перше місце поставлено українців. Тобто. Список народів складений за алфавітом. А потім йдуть уже за абеткою: білоруси, грузини, молдавани і наприкінці — росіяни.

Лукаш Адамський пояснив, що цього року з низки формальних причин новий центр продовжуватиме працювати у старому форматі та поступово змінюватиме пріоритети діяльності:

Цього фінансового року ми працюємо згідно з раніше прийнятим бюджетом, і ми маємо завершити низку проектів, започаткованих ще Центром польсько-російського діалогу та згоди.

Мені здається, що лише з нового року можна буде говорити про нашу установу у новому форматі.

Заступник директора Центру діалогу ім. Юліуша Мерошевського в контексті війни Росії проти України та участі на стороні Москви режиму Лукашенка поділився своїм баченням цієї ситуації, яка відбивається і на проектах центру:

Формально і Росія, і Білорусь є державами-агресорами. Але, звичайно, ступінь їхньої відповідальності непорівнянний. Відповідальність Білорусі полягає у тому, що вона надала РФ свою територію. Відповідно, у світлі міжнародного права можна говорити про співагресію, але це зовсім не те, що робить Росія.

Інше питання – це відповідальність народу. Я б тут зазначив, що згідно з усіма доступними соціологічними дослідженнями, більшість росіян — близько 70% — підтримують т.зв. спеціальну військову операцію, як це називається в офіційних джерелах. Крім того, росіяни неодноразово демонстрували підтримку Володимира Путіна та імперіалістичного спрямування російської зовнішньої політики. І лише меншість росіян виступає проти.

А у Білорусі все навпаки. Більшість білорусів два роки тому, виходячи на вулиці, очевидно показали, як ставляться до режиму Олександра Лукашенка (під час протестів після сфальсифікованих виборів президента РБ у серпні 2020 р. — Ред.). А зараз багато хто, я б сказав, шляхетні представники білоруського народу часто перебувають або в еміграції, або сидять у в’язницях.

З іншого боку, я не знаю таких соціологічних досліджень, за якими більшість білорусів підтримували б війну. Тому я розділяв би в цьому плані росіян і білорусів.

Я попросив Лукаша Адамського спробувати спрогнозувати, як це можливо, як складеться ситуація в РФ найближчим часом:

Я маю деякий оптимізм. Хоча більшість росіян підтримують війну, серед молоді таких є меншість. Молодь, особливо у великих містах - Санкт-Петербурзі та Москві, не підтримує війну.

Оскільки кожен авторитарний, тоталітарний режим, як у Росії, у тому чи іншою мірою залежить від громадської думки, то після відходу 70-річного Путіна — внаслідок його смерті чи усунення від влади — молоде покоління росіян не дасть себе обдурити пропаганду, і намагатиметься повернути Росію до кола цивілізованих країн. А це, своєю чергою, вимагатиме врегулювання відносин з Україною — укладання не перемир’я, а миру.

По-друге, необхідно поставити хрест і вбити осиновий кіл у шалену «загальноруську» ідею, якою виправдовується війна РФ проти України і яка формує уявлення росіян про Білорусь, а також є певною мірою основою функціонування «білоруського» режиму Лукашенка.

Якщо такі зміни відбудуться в РФ, то покращиться і ситуація в Білорусі. Тому що розвиток політичної ситуації у цих двох країнах взаємопов’язаний.

А песимістичний сценарій, якщо йдеться про Росію, полягає в тому, що ще більше десятиліття нею правитимуть старіючі вбивці з КДБ, посилюватиметься ізоляція від західного світу та подальша тоталітаризація Росії.

З 24 лютого, коли РФ розпочала чергову агресію проти України, Лукаш Адамський, відомий у Польщі як дослідник України, вже три рази відвідав цю країну та знову збирається туди їхати. Він поділився своїми особистими враженнями від побаченого цей час:

Я морально натхненний тим, що бачу в Україні принаймні у Львові, Києві, т.к. на фронт, на схід України, не їздив.

Виявилося, що українська держава більш стабільна, ніж здавалося багатьом західним розвідкам та політикам, а також, можливо, самим українцям.

Те, що вдалося розбити росіян під Києвом, а зараз затримано їхнє наступ на Донбасі і йде підготовка до контрнаступу в Херсоні, те, що Україна не підкорилася Росії, а українці масово підтримують прозахідний курс України та війну з РФ, — усе це показує, що перед цією країною відкривається велике майбутнє.

Я впевнений, що після завершення війни в Україну спрямують такі інвестиції, а суспільство так зміниться, що реформи в Україні підуть набагато швидше.

Звичайно, я не можу передбачити, чи вдасться Україні відвоювати території, зайняті Росією. Моє бачення ситуації оптимістичне та середньострокове — насамперед для західної та центральної України, а також, можливо, для тієї частини східної та південної України, яку зараз контролює Київ. Але я не певен, хоча хотів би цього, чи вдасться вигнати Росію з окупованих територій України. Якщо ж це не станеться, на ці території чекає катастрофічний сценарій — тоталітаризм і русифікація.

Віктор Корбут, опубліковано на сайті Польського радіо