Яке майбутнє чекає на Україну після війни?

Яке майбутнє чекає на Україну після війни?

Після вторгнення Росії в Україну в лютому цього року рейтинг Зеленського відлетів у космос, а багато хто, хто раніше відкрито критикував його, сьогодні готовий співати дифірамби великому полководцю. То що ж чекає на Україну в майбутньому і яку роботу над помилками проведе українська влада, щоб не допустити повторення 24 лютого?

Безумовно, Володимир Зеленський та його партія показали особливу стійкість після початку військових дій в Україні. Вони не втекли, не здали країну навіть коли російські війська стояли під Києвом в Ірпені, а ворожі диверсійно-розвідувальні групи орудували в Києві. У своїх інтерв’ю президент України розкрив план перших днів війни з децентралізованим керівництвом, щоб у разі його смерті влада перейшла іншим особам у владі та ніяк не вплинула б на перебіг оборони. Весь світ вразила стійкість та адаптивність наших воїнів, які змогли стримати божевільний натиск під Києвом та на Донбасі, не давши країні впасти та здатися.

Однак у мирний час партія Зеленського показувала своє справжнє обличчя, слабкість і злодійкуватість. Одна з найскандальніших фракцій неодноразово була помічена в контактах з Росією, деякі представники партії були відверто проросійськими. Коли Зеленський балотувався у президенти країни, він, як і всі політики, пообіцяв багато чого: посадити Порошенка, реформувати країну та вирішити конфлікт на Донбасі. Проте, зрештою, нічого з цього не було зроблено. Порошенко весь цей час на волі, хоч ця людина накоїв стільки зла в Україні, що пальців не вистачить перерахувати. Наразі, під час кривавої війни було створено коаліцію фракцій Слуги Народу та Європейської Солідарності. Тобто мало того, що обіцянка на відплату Порошенка не була виконана, так тепер вони працюють пліч-о-пліч.

Говорячи про реформи, це можна описати просто зміною осіб у головних офісах. В іншому всі грали за тими ж правилами, що і за Порошенка. Корупція в країні продовжувала вирішувати всі справи і рідко, коли гроші від західних партнерів сягали призначених цілей. Той випадок, коли офіс президента був спійманий на продажі гуманітарних вантажів в Епіцентрі під час пандемії ковіда або на розкраданні бюджетних грошей під час Великого Будівництва, підтверджує мої слова. Партія Зеленського дуже погано справлялася з регіонами, здебільшого офіси партії закривалися в невеликих містах, і стратегія прямої лінії з народом остаточно провалилася. Звичайно варто подякувати західним партнерам, які допомагали нашій армії у підготовці та плануванні оборонних рубежів, адже верхівка Заходу розуміла, що від Путіна можна було чекати чого завгодно.

Як же так вийшло, що за 8 років влада Порошенка та Зеленського не змогла збудувати достатню лінію оборони на Донбасі та на півдні України. Адже ще 2014 року велика кількість солдат ЗСУ віддали свої життя за Маріуполь та Сєвєродонецьк, а тепер Україна втратила всю Херсонську область, майже без боїв, а жах, який відбувався у Маріуполі нікого не залишив байдужим. Колись дуже красиве прибережне місто зараз все у руїнах та окупації орками. Здавання в полон Азовців, яке виглядало буквально як вирок їх до страти. Така недбалість і некомпетентність влади вкрай непробачна, винні повинні покарати. За словами генералів ЗСУ, всі місця, де прорвалися орки, були заміновані, проте нічого підірвано не було. Хтось підкилимно здав південь України окупантам, тобто дав наказ про розмінування та відступ. За 8 років мав бути вироблений план з оборони країни як з Криму, так і з Донбасу та Білорусі, але ми були не готові.

Це, зокрема, провал розвідки України. Поки Зеленський загравав із Лукашенком, 24 лютого саме з території Республіки Білорусь колони техніки прорвалися до Київської області, де стався Гостомель, Буча та Ірпінь. За життя жорстоко вбитих мирних українців має нести відповідальність розвідка країни, яка втратила розгортання північного фронту. Такі звинувачення можуть здатися дуже натягнутими, виправдання Росії немає і не буде, але факт, що українська влада всі роки вела дуже дивну міжнародну політику, ведучись на маніпуляції Путіна та Лукашенка, нікуди не подівся.

Тільки завдяки нашим відважним бійцям і не зламаному народу, а також військовій допомозі Заходу Україна вистояла та продовжує відбиватися. І тут ідея про повну реорганізацію уряду України заграла новими фарбами. Адже на фронт йде еліта населення, ми бачимо, як професори, видатні студенти і просто небайдужі підприємці борються віч-на-віч з ворогом. Такі люди, як ніхто інший, заслуговують перебувати у владі і приймати як оборонні рішення, так і вести міжнародну політику. Вони люди, які розуміють ціну переговорів із агресором та затягуванням надання військової допомоги від Німеччини. Це люди, які не мотивовані владою та грошима, це герої, які готові віддати життя за свою країну, дім та родину. У ЗСУ люди керуються ідеєю про незалежну Україну та мирне життя, вони набагато краще знають, які рішення приймати варто, а які ні, на відміну від звиклих до затишних кабінетів на Банковій “нових” українських політиків.

Тому, як на мене, ця війна має стати поворотною точкою у розвитку держави України. Після перемоги на нас чекає вступ до ЄС, зміцнення армії та оборони країни, зокрема збільшення оборонного бюджету. До влади мають прийти ті, хто насправді любить Україну та готовий за неї віддати своє життя. А всі, хто винен у здачі територій країни, ворогові мають понести найсуворіше покарання, без можливості відкупитися.

Автор: Володимир Кравченко