"Пушиліна тут ненавидять": життя під Донецьком очима місцевого

Про примусову мобілізацію, порушення прав людини та "гарматне м’ясо", як живуть жителі ОРДЛО під окупацією і що думають про ватажків так званої "ДНР".

ЗМІ розповів мешканець окупованого Тореза, ім’я якого ми не називатимемо заради його безпеки.

Донецьку область окупували ще у 2014 році, але тоді росіянам не вдалося зайняти всю її територію. Вони повернулися до цієї ідеї за кілька років і сьогодні в регіоні тривають чи не найгарячіші бойові дії.

Росіяни використовують тамтешніх жителів як "гарматне м’ясо" та відправляють їх на передову часто без бойової підготовки. Місцеві це знають і намагаються уникати мобілізації, яка з 2022 року стала примусовою. Людей витягують навіть просто з кабінетів лікарів, до яких вони приходять на прийом і забирають на "службу".

Тим часом інша частина населення ховається від вибухів і змушена жити поряд з російською технікою, яку мають у своєму розпорядженні в житлових кварталах для наступу на вільну частину України. Місцеві втомилися від війни, низького рівня життя та страху, тож ватажків "ДНР" просто ненавидять. Детальніше про життя на окупованій Донеччині – в оповіданні місцевого жителя для РБК-Україна.

"Люди нікуди не виїжджають, бо вони не потрібні ні Україні, ні Росії"

2014 року люди масово почали виїжджати з Тореза: хто в РФ, хто в Україну. У місті залишилася третина населення. Тут окупаційна адміністрація "ДНР" організувала полігон, тому ми постійно чули вибухи та стрілянину.

Жити стало важче. Ціни на овочі, сири, ковбаси вдвічі зросли, коли ми стали "ДНР". З 2022 року, коли "республіки" визнала РФ, ціни встаканилися, дорогою залишився лише одяг.

Сьогодні ми спокійно можемо доїхати лише до Донецька чи РФ. Але на підконтрольну Україні територію це можна зробити лише через Польщу. Щоб поїхати до Києва, треба проїхати 3 тисячі кілометрів.

У 2014 році багато хто виїжджав з Тореза, але потім повертався назад. Банально людям нікуди їхати, на них ніхто не чекає. Ні у Росії, ні в Україні.

У РФ надали допомогу переселенцям у вигляді 10 тисяч карбованців (135 доларів), в Україні 6 тисяч гривень (150 доларів). Це дуже малі суми. Люди розуміють, що ні там, ні там ніхто не допоможе. Вони не хочуть залишати свої будинки.

Я упродовж шести років намагався продати свою квартиру, щоб перебратися до Києва. Але тут продати щось із нерухомості можна лише за копійки, тож вирішив залишитися.

"У нас ненавидять Пушиліна"

Місцеві скаржаться на "владу", а самого Дениса Пушиліна (голова "ДНР" - ред.) просто ненавидять. Є за що він справжній злодій. У регіоні запровадили посилені податки, зокрема на послуги ЖКГ, та військовий збір. І все йде до кишені цієї "влади". Навіть так званої "міліції" та "армії" нічого до ладу не доходить.

"Міліціонери" купують форму собі самі, їм видають лише табельну зброю та платять десь 20 тисяч рублів на місяць (330 доларів).

Я працюю лікарем. У принципі робота лікарні триває, як і раніше, до окупації. Поки що вистачає медичних засобів. Заробляємо десь так, як і "міліціонери".

"Хлопців забирають до армії прямо з кабінету лікаря"

Сьогодні містом постійно їздить російська військова техніка, літають літаки, вертольоти та безпілотники. З території Тореза обстріл не ведеться, але є склад із боєприпасами в сусідньому населеному пункті. Нещодавно Збройні сили України туди потрапили, чотири години розривалися снаряди, чули всі.

Місцевих хлопців насильно забирають у військкомати просто на вулиці. Були випадки, коли пацієнт прийшов до лікаря, а його забрав патруль прямо з кабінету.

У так звану "армію "ДНР" зараз гребуть усіх, навіть тих, кому понад 60 років. Забирають усіх чоловіків, крім працівників ЖКГ та посіпак при "владі". З "міліції" теж забрали половину на фронт.

Люди не навчені, не укомплектовані. Вони сидять на полях, а потім їх посилають як м’ясо на поле бою. Багато хто це розуміє, тому ховається, щоб їх не забрали. Чоловіки можуть місяцями не виходити надвір, щоб їх не відправили до військкомату. Ті, кого забрали, не хочуть воювати. Вони просто хочуть вижити та годувати свої сім’ї.

"До АЗОВу налаштовані агресивно"

У місцевих ставлення до українських військовополонених двояке: у нашій лікарні їм надавали медичну допомогу, але населення вкрай агресивно налаштоване щодо українського полку АЗОВ.

Російська пропаганда розповідає, що бійці АЗОВу у Маріуполі прикривалися місцевими жителями та насильно тягли їх на завод "Азовсталь". Тому їх просто ненавидять. До військових інших українських підрозділів ставлення трохи краще.

Колеги-медики з Донецька розповіли, що у міській лікарні залишилося близько 15 "азовців", решту відвезли до Російської Федерації.

"Люди втомилися від війни, низького рівня життя та страху"

Взагалі останнім часом ситуація у місті змінилася. Дуже мало людей виходять на вулиці, саме місто постійно перебуває під обстрілами. Обстрілюють уже не лише околиці, а й центр. Гинуть місцеві жителі, їм кажуть, що у всьому винні Збройні сили України.

Настрій серед мешканців проросійськіший, приблизно 80/20. Але якщо просто припинити війну, то більшості байдуже, чи будуть вони у складі України чи Росії. Люди дуже втомилися від війни, низького рівня життя та постійного страху.