Оновлення Вищої ради правосуддя: хто з кандидатів пов’язаний із Російською федерацією?

Оновлення Вищої ради правосуддя: хто з кандидатів пов’язаний із Російською федерацією?

У розпал війни в Україні триває судова реформа, проведення якої є однією з умов євроінтеграційних процесів. Втім, все ще неповноважний ключовий орган суддівського самоврядування – Вища рада правосуддя. Для кворуму не вистачає 8 членів — рівно стільки має призначити З’їзд суддів України, який має отримати рішення Етичної ради щодо потенційних кандидатів. У громадськості є серйозні питання до більшості з них. Крім традиційних проблем із походженням майна або винесенням неправосудних рішень, занепокоєння виникають і з приводу прямих зв’язків низки кандидатів із країною-агресором та її поплічниками, пише Апостроф .

Вища рада правосуддя — це орган, який має виняткові повноваження щодо звільнення та призначення суддів. Рада складається з 21 члена, 10 із яких є суддями чи суддями у відставці (їх призначає З’їзд суддів), по два – представники Президента України, Верховної Ради України, З’їзду вчених, З’їзду адвокатів, Конференції прокурорів. Ще один член ради – голова Верховного Суду за посадою.

Наразі ВСП не повноважний: після попереднього очищення цього органу залишилося працювати лише четверо членів, ще двох призначив парламент, одного – З’їзд учених. Для кворуму — а значить і для розблокування продовження судової реформи, потрібно ще 15 осіб. 8 вакансій, що залишилися, може заповнити найближчим часом З’їзд суддів.

«Шорт-лист» для суб’єктів призначення готує Етична рада — новий орган, який наполовину складається з іноземних експертів, який має «відсіювати» неблагополучних кандидатів. Співбесіда з кандидатами вже завершена, свої рекомендації щодо кандидатів Етична рада має найближчим часом надати З’їзду.

У громадських організацій, які традиційно займаються перевіркою доброчесності кандидатів на такі посади, фаворитів немає: «обирати фактично нема кого», написали на сторінці Центру протидії корупції у Facebook. Крім традиційних питань щодо походження нерухомості, автомобілів чи коштів на рахунках, а також до неправосудних рішень чи конфлікту інтересів, занепокоєння також викликають контакти низки кандидатів із країною агресором. Очевидно, що таких претендентів варто було б перевірити Службі безпеки України і лише після цього в принципі давати їм доступ до конкурсу.

Вища рада правосуддя: Російський слід

Згідно з дослідженням , яке провели Фонд DEJURE, Автомайдан та Центр протидії корупції, щонайменше п’ятеро потенційних кандидатів до Вищої ради правосуддя мають зв’язки з російською федерацією. Це суддя Касаційного цивільного суду Верховного суду України Сергій Бурлаков, суддя Господарського суду Кіровоградської області Наталія Коваленко, суддя Миколаївського апеляційного суду Тетяна Бондаренко, суддя Господарського суду Донецької області Юлія Бокова та суддя Херсонського окружного адмінсуду Олена Ковбій. Експерти зазначили, що кожен із цих претендентів має або родичів у Росії, або відвідував цю країну, або має відповідні бізнес-контакти.

Так, згідно з даними дослідження, брат судді Ковбій проживає в Росії та працює генеральним директором ТОВ «ІТЕК Транс», яке займається вантажними залізничними перевезеннями. Брат судді Тетяни Бондаренко є громадянином Росії, а сама суддя регулярно здійснювала подорожі до країни-агресора вже після вторгнення у 2014 році. Суддя Бокова, її дочка та батьки часто відвідували тимчасово окупований Крим після березня 2014 року. Вона та її близькі родичі володіють майном на тимчасово окупованій території. На території Росії станом на 2018 рік мешкав і батько судді Бурлакова. Громадянином Росії є і батько судді Коваленка. Незважаючи на те, що вона стверджувала, що не підтримує зв’язок із ним, суддя раніше оформляла на себе його автомобіль та видавала йому довіреність на користування ним.

Деякі інші кандидати також можуть бути опосередковані або приховані сентименти до Росії. Зокрема, голова Другого апеляційного адміністративного суду Геннадій Бершов був доповідачем у резонансній справі щодо позбавлення статусу почесного громадянина Харкова російського бізнесмена Павла Фукса та члена Ради Федерації Олександра Шишкіна (голосував за анексію Криму та вторгнення в Україну). І ухвалив рішення проти позбавлення їхнього такого статусу (це була позиція екс-мера Геннадія Кернеса).

Незважаючи на розпал війни з Росією, наявність зв’язків із країною-агресором із незрозумілих причин не є вагомим формальним критерієм для «відбраковування» кандидатів на посаду члена Вищої ради правосуддя. Автори дослідження таку інформацію виносять до розділу «додаткових фактів». Звичайно, за суддями-претендентами тягнеться і так довгий шлейф сумнівних дій і зв’язків. Однак часто «майнові» питання відбіркові комісії чомусь вважають за краще ігнорувати. А ось «російський» фактор — це очевидно політичне питання, пов’язане з національною безпекою та обороною країни. Тому, якщо такі судді пройдуть фільтр Етичної ради, можна буде ставити питання про компетентність вже останньої.

Бізнес-контакти

На додачу до сімейного «російського» сліду деякі кандидати також мають у своїй біографії «політичний» досвід роботи, яка потенційно могла бути пов’язана з країною агресором. Так, Сергій Бурлаков до призначення у 2019 році суддею до Касаційного цивільного суду вів адвокатську практику та мав відношення до специфічної громадської діяльності. Як адвокат він представляв інтереси і був радником народного депутата від забороненої в Україні партії «Опозиційна платформа – За життя» (сьогодні член групи «Воля народу») та президента Харківського концерну «АВЕК» Олександра Фельдмана. Зокрема, Бурлаков був представником у судах інтересів сина Фельдмана, також Олександра.

Крім того, із самим Олександром Фельдманом-старшим Бурлаков досі є засновником ГО «Всеукраїнське об’єднання «Народні ініціативи». Йдеться, швидше за все, про стандартну громадську організацію-одноденку, створену, очевидно, під чергові вибори (партія Фельдмана також свого часу мала назву «Народні ініціативи»). У публікаціях у харківських ЗМІ п’ятирічної давності можна знайти згадки про Бурлакова як про «координатора» діяльності ГО. Отже, про вплив Фельдмана, його сім’ї та бізнес-інтересів його компаній на діяльність Бурлакова як судді — а значить і — у разі обрання — члена Вищої ради правосуддя, можна лише здогадуватися. Не кажучи вже про те, що проросійська діяльність ОПЗЖ, спрямована на підрив української державності, вже є доведеним фактом.

Потенційно ризиковані для репутації бізнес-зв’язки є й інші кандидати у ВСП. Наприклад, дружина судді Суворовського райсуду Одеси Вадима Кисельова тривалий час працювала у структурах скандальних одеських підприємців Бориса Кауфмана та Олександра Грановського . До призначення суддею у компаніях бізнесменів працював і сам кандидат.

Вища рада правосуддя: Політичні зв’язки

За словами експертів, Сергія Бурлакова також можна вважати креатурою Бориса Гулька, голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду. Його називають одним із найвпливовіших суддів та членом так званої «суддівської мафії», яка всі ці роки знищувала судову систему України, говорить в ефірі програми «Судовий контроль» експерт Центру протидії корупції Галина Чижик.

«У разі, якщо йому дадуть зелене світло, то ймовірно, що за Бурлакова проголосує З’їзд суддів і він стане членом ВСП. Ми розуміємо, чиїми вказівками та інструкціями він керуватиметься на цій посаді. Це продовження всіх тих ненависних практик, які ми мали в минулому, коли „суддівська мафія“ фактично призначає своїх людей на посади у ВСП і потім контролює всю судову систему через них», — додає вона.

Утім, Бурлаков має й інші цікаві зв’язки. Разом із колишнім генеральним прокурором Іриною Венедиктовою та її чоловіком Денисом Колесником, кандидат на посаду члена ВСП є засновником ГО «Харківський юридичний центр» . Цю організацію Венедиктова «забула» вказати у декларації, за що активіст Сергій Стерненко написав на неї заяву до НАБУ. Наявність конфлікту інтересів у рішеннях Бурлакова і Венедиктової щодо юрисдикцій одне одного ще доведеться з’ясувати. Однак не зайве нагадати, що усунення генпрокурора зі своєї посади було безпосередньо пов’язане з війною з Росією, а саме з численними випадками колабораціонізму співробітників Офісу Генпрокурора та регіональних прокуратур.

Незважаючи на те, що до цього переліку потрапили лише одіозні та «ризиковані» з погляду потенційної загрози національній безпеці кандидати, експерти визнають, що обирати Етичній раді особливо не буде з кого. Враховуючи це, основним завданням стає не відібрати найкращих, а принаймні не допустити до голосування найменш підходящих претендентів. Крім того, для зниження ризику потрапляння до органів рівня Вищої ради правосуддя потенційних колаборантів та зрадників, питання про зв’язки з російською федерацією кандидатам в анкетах та на співбесідах варто було б ставити одним із перших, передаючи потенційно небезпечних на перевірку до СБУ.

Автор: Микола Ткачук