Казки бункерного діда, або Чому Путін вирішив переписати історію Києва

Казки бункерного діда, або Чому Путін вирішив переписати історію Києва

Під час форуму на Валдаї Володимир Путін знову згадав про Україну у звичному для себе стилі. Зокрема він заявив про те, що російська державність зародилася в Новгороді, а не в Києві, а Україна при цьому взагалі склалася як "штучна держава".

Я не радив би розбирати тези Путіна з історичної точки зору, тому що від історії там нічого немає – це псевдоісторична нісенітниця, яка є просто виправданням ідеологічного бачення ним світу. І якщо намагатися розкласти їх на історичну методологію, то від них нічого не залишиться.

Ці заяви є ключовими тезами його ідеології, якою він пояснює сьогоднішню війну. Що нібито не існує жодного окремого українського народу, тож не потрібне й існування української держави. Адже українська держава – це вигадка західних спецслужб, Леніна чи будь-кого іншого. Версії змінюються, але мета, яку Путін ставить перед собою, є незмінною і полягає в тому, щоб усунути це історичне непорозуміння.

Хоча насправді псевдоісторичним примовкам Путіна вже як мінімум кілька років, починаючи з багатосторінкової статті про єдність російського та українського народів, яка була опублікована на сайті Кремля, причому двома мовами – українською та російською. Зокрема, ця теза вона системно, без жодних серйозних змін, повторює весь час, починаючи з 2021 року.

Тому чогось особливо нового я в цій промові не почув. А оскільки Путін озвучував цю промову не з Києва, як, мабуть, планував у лютому, тепер він намагається принизити його і переписати його історію. Це, мабуть, єдина відмінність, бо все інше Путін говорив у тому самому контексті, в якому повторював увесь час. Тим більше, що і Новгород свого часу теж був республікою, яка була завойована Москвою, і це навряд чи те коріння, на яке б мало право претендувати сучасну російську державу.

Якщо я не помиляюся, то теза про Україну як "штучну державу" вона також озвучувала ще 2007-2008 року під час Бухарестського саміту НАТО. Ще тоді в такому контексті він доводив керівникам західних держав, що Україна – це не держава, а щось штучне. Щоправда, тоді це була непублічна комунікація, але зараз ця теза стала не просто основою публічної риторики Путіна, а й усієї російської пропаганди.

За його логікою, якщо немає українського народу, то тут живуть росіяни, які просто забули, що вони росіяни. А якщо тут мешкають росіяни, які належать до української держави, то це означає, що їх треба звільнити від штучної української держави. І це для Путіна, і, на жаль, для багатьох росіян є поясненням того, чому ведеться ця безглузда війна.

Я мало вірю в те, що найближчим часом Путін ці тези якось докорінно змінить, тому що це основа його режиму і того, що ми називаємо "рашизмом". До речі, ця теза заперечення існування окремої української є, по суті, основою її політики геноциду українців. Саме керуючись тим, що українців не існує, а ті, хто так себе називають, є якимись неправильними, і тому їх треба або знищити, або перевиховати та зробити росіянами, Кремль і будує геноцидну політику, тобто зміну певної національної спільноти. Тобто тут укотре він нагадав усім основи того, чому ми вважаємо війну проти України геноцидом.

Тому дідусь-казкар повторюватиме свою казку ще дуже довго, хоча насправді вона вже давно нікому не цікава.