Конференція у Лондоні та «Енергоатом»: тепер наш час поїсти

Напередодні великої Конференції з питань відновлення України у західних партнерів закінчується терпіння. Замість проведення чи хоча б планування реформ влада піднімає ціни на електроенергію, щоб «залатати» дірку в бюджеті «Енергоатому» вартістю 40 млрд грн, і відмовляється впроваджувати ефективний контроль над іншими енергетичними компаніями. Якими б не були плани відновлення сектора, за таких умов вони не принесуть українським громадянам жодного долара, фунта чи євро, пише ZN .

"Тепер наш час поїсти" , - сказали борці з режимом апартеїду, коли перемагали у боротьбі за справедливість. В результаті переможної перебудови Південно-Африканської Республіки весь світ стежив за побудовою «справедливішої країни та економіки», яка вийшла не дуже справедливою і не надто успішною.

Напередодні Конференції з питань відновлення України цю фразу нагадали українській владі.

Британський журналіст Едвард Лукас присвятив колонку у недільній Times питанням корупції в Україні. Він чітко фіксує побоювання західних експертів та політиків: чи не перетвориться відновлення України на корупційну годівницю.

І щоб ні в кого не виникало сумнівів, про що йдеться, окремо згадав необхідність навести лад у державних енергетичних компаніях. Ця згадка незайвою буде перечитати одному з хедлайнерів конференції — заступнику Єрмака Ростиславу Шурме, який везе на Захід обіцянки неймовірних, казкових, ефектних та багатомільярдних енергетичних проектів. Щоб не зупинятися на деталях, скажу лише, що потужностей атомної генерації пан Шурма планує звести трохи більше, ніж було збудовано в Україні за часів Радянського Союзу. А вітряків поставити у сто разів більше, ніж зараз! Ну, а електромобілів у нас з вами буде більше, ніж авто на дизелі, газі та бензині, разом узятих.

У той же час вибаглива публіка в Лондоні хотіла б почути дещо інше. Наприклад, у яких умовах усі ці проекти реалізовуватимуться? Я чітко розумію, що хоче сказати Едвард Лукас. Він пише прямо: «Корупція має скептицизм. Якщо початкові кошти, виділені на відновлення, будуть розбазарені чи розкрадені, лояльність зменшуватиметься, а безпека – слабшатиме. Ці небезпеки створюють загрозливий фон для Конференції з відновлення України, яка цього тижня пройде в Лондоні» .

Досі складно написано? Добре, перекладаю. Все, як у старому анекдоті.

Чоловік та дружина лягли спати. Чують, як сусіди кохаються. Чоловік дружині:

— Давай пострибаємо на ліжку, хай сусіди думають, що ми теж кохаємося.

Пострибали, лягли спати. Вранці за сніданком дружина ставить перед чоловіком на стіл порожню тарілку з ложкою:

— Їж, любий.

- …?!

— А ти постукай ложкою по тарілці, хай сусіди думають, що ти їси.

Так і з українськими проектами. Якщо ми будемо вдавати, що хочемо щось відновлювати, західні партнери вдаватимуть, що хочуть нам давати на це гроші. Але насправді фінансування буде лише в тому випадку, якщо ми відповідатимемо на давно задані питання, наприклад, такі.

Конференція у Лондоні. Питання перше: чому замість реформ на ринку електроенергії ви підняли ціни на користь окремої компанії?

Поспішне підвищення тарифів на електроенергію, яке погано пояснюється людям, яке несподівано навіть для себе виніс на терміновий розгляд Кабміну міністр Галущенко , залишило величезну кількість питань не тільки у населення, а й у зовнішніх спостерігачів. Чому підвищили саме зараз? Чому вдвічі? Чому взагалі просто підняли, а не провели реформу ціноутворення, яку обіцяли багато років? Кабінет міністрів України не став обговорювати це — уряд не місце для дискусій. Проголосував та й усе.

Насправді відповідь це питання відомий. Підняття цін — ніяка не реформа, а порятунок державного «Енергоатому», який мав забезпечувати два святкові столи: низькі ціни для громадян та високі виплати для виробників «зеленої» енергії. Станом на сьогодні компанія перебуває на межі банкрутства, тому що заборгувала за правилами ПЗГ 40 млрд грн. При цьому всі натяки на те, що підвищення тарифів зумовлене обстрілами росіянами інфраструктури, є чистою маніпуляцією. Гроші та обладнання на відновлення мережі український оператор залучає за кордоном, фінансову дірку пробито саме в тому підприємстві, якому іноземці грошей не дають і не планують, — в «Енергоатомі».

Частково така катастрофічна ситуація пояснюється окупацією Запорізької атомної електростанції, яка не виробляє електроенергії. Але не тільки. У національної компанії «Енергоатом» весь рік війни вистачало грошей на низку важливих речей. Наприклад, на біг-беги за ціною в кілька разів вищою, ніж на ринку. Або на тролейбуси турецького виробництва, що видаються за «локалізовані». Або нарешті на афери з компанією ДТЕК, якою «Енергоатом» зливав по мільярду гривень на місяць. Все це несекретна інформація, про неї регулярно пишуть журналісти-розслідувачі, та DT.UA також розповідало .

Питання друге: а хто контролює ваші державні компанії?

За тим, як копошаться за вплив на енергетику різні групи в офісі президента та навколо, вже навіть соромно спостерігати. Державні та націоналізовані частки в обленерго той же Ростислав Шурма всіма можливими способами намагається об’єднати у сумнівного, з юридичного погляду, монстра, який не має навіть натяку на незалежність у прийнятті рішень чи діяльності. Оператор газотранспортної системи України працює в «ручному режимі» і в змозі лише попереджати про те, що без російського транзиту на нього чекає фінансова катастрофа. Наглядова рада НАК «Нафтогаз України», призначена на пряму вимогу міжнародних партнерів, не в змозі контролювати Чернишова — друга ОПУ. Команда Андрія Деркача , керівна «Енергоатомом», має повний карт-бланш не лише на закупівлі, а й на залучення лобістів у США. Оскільки без професійних лобістів із ними ніхто навіть розмовляти не стане, з квітня цього року і за наші з вами 960 тис. дол. — «Енергоатом» під чуйним інформаційним супроводом. Допомагає дуже.

Проблема української влади у тому, що її представники не до кінця вивчили нову історію. Західні партнери та інвестори, згадуючи «відновлення», думають не про «план Маршалла», а насправді мають на увазі Афганістан та ПАР.

Міжнародні донори добре розуміють, що в Україні війна і їй треба допомагати. Але вони не готові платити 40 млрд грн за «святковий стіл» «Енергоатому» або підтримувати обіцянки неймовірних, казкових, ефектних та багатомільярдних енергетичних проектів.

Вони очікують чіткого плану завершення ринкових реформ та ринкових засобів захисту громадян. І енергетичних компаній, якими керують прозоро, із незалежним корпоративним управлінням та без осіб, з якими соромно з’являтися на людях. І, на відміну від нас, вони мають час.

Микола Тесля

skelet.info