Storm Shadow проти Чонгарського мосту та ППО окупантів

Звичайно, робити висновки з кількох фото та відео справа невдячна, але перебиту балку видно неозброєним оком.

Можна кинути поруч понтони, але з Сивашем у цьому плані непросто – середня глибина метр і ще кілька метрів мулу на дні роблять місцевість не подарунком для такого роду переправ. Та й вразити понтони набагато простіше, аніж капітальні споруди.

Щоб насипати дамбу потрібно тижня півтора, тим більше, місце робіт знаходиться під вогнем, а крани і екскаватори – легітимна ціль. Повторний удар лише питання часу, якщо пройшов перший.

Росіяни виклали роботу “Панцир С-1” по невідомій повітряній цілі – як завжди ешелони виявилися не ті й кривизна землі завадила. Але тепер розповіді, що за пультом просто сиділи сирійці та лівійці і тому не вийшло, виглядають вже зовсім жалюгідними.

Гаразд, пакети HIMARS – це не проста ціль, групова, та й ми сікли мости в Херсоні часто, буквально перепилили ними полотно.

А тут яким чином відбулося перехоплення мостом одиночної ракети? Виявляється і проти сучасних крилатих ракет, радіо командний підрив засобів доставки “Панцира” – не найкраще рішення. Реакція розрахунку і можливості техніки, що не має аналогів, знову і знову підводять.

Потрібно ставити на ключових напрямках більше машин зі складу батареї, щоб робити масованими вогонь гармат та пуски, але хто тоді триматиме найважливіший фронт – над Ново-Огарево та Рубльовкою? Логіка таргетування Чонгарських мостів зрозуміла – ми уразили найкоротший шлях із Криму через затоку Сиваш та потім на Мелітополь.

Всі ці фури з продовольством, паливно-мастильні матеріали, боєприпаси швидше і безпечніше возити на схід трасою М18.

А якщо переходити КПП Перекоп і потім Чонгар – набігає гак під 200 км. Якщо по М17 і далі через Нову Каховку М14, де є асфальт, а не напрямок, то, може, і більше. Існують варіанти на південь, але там убитий асфальт не для важких авто і є можливість для Сил Оборони перебити полотно на греблі в Громівці. А це миттєво переведе рокадну дорогу до стану дороги з Чорнобиля з цар-колоннами.

Тому варіант комфортніший, але там їхати доведеться довше, і в зоні куди дістають українські М270, залітають дрони, можуть прийти високоточні снаряди – все військове та подвійне призначення страждатиме.

Залізницю фрагментувати на вузли вже цілком реально – вчора цілий день приходило до Токмаку, більше десятка ударів.

Від місця нашого прориву на колишньому Времівському виступі до залізниці Комиш-Зоря теж 50 км, не сумніваюся, що там теж гучно. Були неодноразові прильоти у Волновасі. Причому неподалік Волноваха-Тяглова, підстанції для енергопостачання гілки. Не вища математика, куди воно там прилітало, так?

Кожне ураження станції – це падіння постачання фронту навколо неї. Все, що могло перевалюватися через залізницю і довозитися авто, тепер буде їхати на фурах і в колонах з просіданням по моторесурсу. Ізолювати Крим повністю у такий спосіб, природно, не вийде. Це не Херсон із двома мостами. Але таких завдань і не ставлять.

Потрібен хороший колапс, на кшталт того, що влаштували вчора фури та бензовози на КПП “Перекоп” – черги, затори.

Саме в цей час – коли ми долаємо передпілля, ведемо контрбатарейну боротьбу, піднімаємося на висоти під Роботиним. Коли противнику кров з носу необхідно перекидати резерви із Криму та проводити санітарну евакуацію.Коли цілі шматки залізниці стали та ще стануть недоступні.

А всі дороги будуть затоплені санітарними машинами, фурами, що об’їжджають затори, бензовозами, які намагаються виїхати від жахів війни, цивільними, кранами і бетонозмішувачами, що поспішають ремонтувати мости.

Всьому свій час і те, що зараз ми перейшли від штабів на Арабатській стрілці до станцій та мостів, це характерний маркер. При тому, що численні удари по колишніх готелях, рекреаційних курортах та пансіонатах теж проходять – РФ поки що не може забезпечити ППО над районом.

Характерно, що противник сам вирішив затягувати війну і переводити її до розряду екзистенційних. Але тепер після знищення греблі південь стає тим, чим він був до індустріалізації – зоною ризикованого землеробства.

Вода в Крим декілька років не актуальна. Ірігаційні системи знищені. Рекреаційний потенціал краю перекреслений опрісненням моря, роздутими тушами тварин і пестицидами з полів. Волноваха в руїнах після весняних боїв 2022, але її залізнична станція нікому не потрібна – вмерли заводи Маріуполя. Мости між материковою Україною і Кримом не потрібні.

Хочете зубами триматися за цю пустку, яку ви зробили з квітучого українського півдня?

Тоді треба заплатити залізну ціну.

Саме зараз наші Су-24 М виписують чеки.

Автор: Кирило Данильченко ака Ронін

Джерело: LB.ua.