Інфраструктурна відбудова з корупційним присмаком

Інфраструктурна відбудова з корупційним присмаком

За даними соцопитування КМІС, 89% українців назвали корупцію найсерйознішою проблемою після початку повномасштабної війни. Так само вважає і Вашингтон. США відкрили гарячу лінію для повідомлень про корупцію в Україні, пропонуючи повідомляти про такі випадки Генеральному інспектору США. З метою реагування на корупцію Держдепартамент США навіть планує збільшити штат посольства в Україні.

Сьогодні маємо два головні потоки державних закупівель: зброя та інфраструктурне відновлення та будівництво.

І якщо у випадку із закупівлями від МО, на щастя, скандали щодо виділення коштів переважно стосуються інтендантських справ (славетні "яйця по 17 грн"), а ось щодо іншого нам допомагають країни-партнери і саме вони слідкують за розподілом ресурсів, то у будівництві все набагато "веселіше".

Насамперед тому, що нібито все прозоро та легально, але неабиякі кошти виділяються на все, що завгодно і це "що завгодно", значною мірою, взагалі жодним чином не пов’язане із фінансуванням пріоритетних та важливих під час війни завдань інфраструктурної галузі. А іноді гроші взагалі "випаровуються" дивним чином на ремонти об’єктів, розташованих на тимчасово окупованих російськими військами українських територіях!

Варто згадати найгучніші приклади, деякі з яких вдалось "заморозити" через розголос у ЗМІ та соціальних мережах:

1. Аеропорт Бориспіль (який напряму підпорядковується Мінінфраструктури) замовив послуги прибирання на 52 млн грн. Які відомо, аеропорт не працює. Через розголос у ЗМІ поки тендер поки прибрано;
2. Будівництво пішохідного переходу на трасі Одеса-Рені, неподалік від розбитих російськими ракетами елеваторів з зерном – очікувана сума 51 млн грн. Так, не відновлення елеваторів, а саме новий пішохідний перехід біля них;
3. Перекладання бруківки на одній з центральних вулиць Києва та ремонт автомобільних розв’язок навколо столиці;
4. Реконструкція стадіону в Житомирі за 70 млн грн;
5. Майже 1 млрд грн на ремонт 2 км дороги у Кривому Розі тощо.

Подібній ситуація сприяє декілька факторів. Насамперед це відсутність законодавчого врегулювання витрат коштів під час війни (і не лише). Зокрема Закону України "Про предмет державних закупівель", який мав би визначати що саме, якої якості, задля якої потреби та виходячи з яких міркувань забезпечення виконання функцій держустанов має складатися замовлення на товар/послугу. Так, закон не панацея, але коли його немає, то чиновники можуть замовляти все, що передбачено їхніми повноваженнями. Так, майже дві третини (63%) контрактів завершених закупівель, які видно на Prozorro, було підписано без тендерів. У 2023 на ремонт доріг має піти майже 60 млрд грн. Аби профінансувати ці витрати, було відновлено акциз на пальне. Крім того, Президент Зеленський натякнув громадам про необхідність відкласти поточні місцеві ремонти, але… Із витратами коштів дива відбуваються регулярно.

Другим фактором є суттєва трансформація на ринку будівництва інфраструктурних об’єктів. Так, до повномасштабної війни ринок дорожнього будівництва був фактично поділений між багатьма компаніями. Проте зараз, за даними ЗМІ, одна компанія, яка за результатами 2021 року займала лише четверте місце за обсягами робіт, значно поступаючись лідерам в обсягах робіт, вже у першій рік вторгнення раптово стала першим номером на ринку, а 2023 році зберігає і нарощує лідерство.

Вочевидь, подібній ситуації сприяло ухвалення двох урядових рішень. Постанова № 1178 від 12 жовтня 2022 року дозволила безтендерні процедури та непублічність контрактних умов, а постанова №593 від 13 червня 2023 року створила у восьми міністерствах і дванадцяти облдержадміністраціях посади заступників з питань відновлення, які централізвали у своїх руках ресурс на відбудову (який зараз переважно отримується від західних донорів). Відповідає за їхнє призначення – віце-прем’єр з цього самого відновлення Олександр Кубраков, під наглядом якого перебувають Мінінфраструктури й Мінрегіон, які у грудні 2022 року Уряд об’єднав в одну структуру. Доречи, НАБУ і НАЗК тоді прямо і публічно підкреслили корупційну небезпеку такого стану справ.

Доволі складна історія із добудовою з’їздів Дарницького мосту у Києві. Тоді міст став предметом особистого перегону між Кубраковим, який заявив, що може добудувати Подільський міст за сезон, та мером Києва Кличко, який запропонував спочатку розібратися із Дарницьким мостом. У грудні 2021 року "Укрзалізниця" провела тендер на завершення будівництва. Торги тоді виграла інша компанія, запропонувавши 1,152 млрд грн. Стратегічність добудови з’їздів з мосту доволі сумнівна. А скільки саме мільярдів сплачено у підсумку за ці зїзди, наразі невідомо.

Але найбільш дикими та неадекватними є приклади виділення бюджетних коштів на "відновлення" на тимчасово окупованих територіях. У прифронтовій Донецькій області служба автомобільних доріг перерахувала фірмі "Юніотрансбілдінг" майже 40 млн грн на утримання доріг, а фірма зареєстрована у містечку, що знаходилось у зоні бойових дій. Служба автомобільних доріг у Луганській області перерахувала трохи більше 10 млн грн харківському облавтодору, увага, за контрактом 2021 року. Які роботи проводив цей автодор в окупованій області – величезна загадка. Не менша таємниця - платіж 108,45 млн грн Служби автомобільних доріг у на 60% окупованій Запорізькій області ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" за контрактом 2020 року. У переліку доріг, які має утримувати турецький "Онур", є ділянки, якими тепер їздять окупанти і колаборанти Запорізької області. За інформацією "Главкому" не менш цікаві приклади "фінансування відновлення" є і інших областях, зокрема у Херсонській та Дніпропетровський.

Загалом, справа виглядає так, що саме масштабне будівництво та ремонт доріг, які здійснюються за закритими контрактами з початку повномасштабної агресії, могло спровокувати гучні та скандальні витрати центральних та місцевих органів влади. Тому занепокоєння наших заокеанських партнерів щодо корупції в інфраструктурному будівництві зрозуміле. Адже інфраструктурна відбудова України вже оцінена у понад 400 млрд доларів, і без іноземного фінансування для України ця цифра непідйомна.