Що спільного у талібів, бандитів Сальвадора та російських загарбників

Багато років тому мене вразила історія терористичного руху «Талібан». Справа в тому, що його соціальний субстрат мав мало спільного із традиційними моджахедами, які боролися проти СРСР. Моджахеди боролися за свій будинок, своє село, свої адати (що часто сягали корінням в афганські традиції, а не в іслам). Це були люди, укорінені у землі, із сім’ями, сусідами, традиціями.

Але соціальний субстрат талібів був зовсім інший.

Вони виросли в таборах біженців, як правило, в Пакистані, на західній допомозі.
Це було покоління нероб, агресивних і неосвічених, без коріння, без заняття, без бізнесу.
Їм не треба було працювати.
Вони отримували їжу, щоб не померти з голоду (але вона була безкоштовною).
Майбутні таліби росли в страшенно скученому місці, де важко було побудувати будь-які людські зв’язки, і єдине, що їх поєднувало, була релігійна школа, де не вчили навіть грамоти. Зате агресивний і недалекий імам пояснював їм, що вони обрані, а весь принадний і далекий Захід — у тому числі ось ці гордовиті білі люди, які з такою зневагою кидають у табір жалюгідні подачки, — це невірні. І підлягають знищенню.

Другий приклад, який я хочу тут навести, – це сальвадорські банди, особливо знаменита MS-13 – організація, яка налічує 30–50 тисяч членів.

MS-13 відрізняється тим, що кооптує своїх членів ще підлітками та діє з нечуваною жорстокістю. Вбивства мачете, відрубані кінцівки, негайна відплата, що наздоганяє всіх членів сім’ї людини, яка вирішила піти проти банди, або бізнесмена, який відмовився платити за кришування. Вирізані сім’ї.

Цілі висаджені в повітря автобуси, які мали нещастя приїхати не з тієї частини міста. Абсолютна безкарність після вбивств – саме терор, розв’язаний бандами, спонукав президента Сальвадора Букеле оголосити тотальну війну бандам. Ці заходи зробили Букеле суперпопулярним на батьківщині та назавжди знищили його репутацію в очах лівих.

Але я зараз не про це. Ви знаєте, де з’явилася MS-13? Як де? У Сан-Сальвадорі, скажете ви.

Член банди MS-13 під час затримання. Фото: EPA / Ulises Rodríguez eiqrhiqqkiqhant

А ось і ні. MS-13 з’явилася у Лос-Анджелесі. Це була організація безправних мігрантів, які втекли від громадянської війни в Сальвадорі і виявилися (з навичками цієї громадянської війни) посеред розкішного багатого міста на міському дні та ще їм протистояли місцеві банди. Після кінця війни близько 10 тисяч членів MS-13 вислали назад на батьківщину – і почалось.

І MS-13, і "Талібан" – чудові приклади того, що можна назвати вторинною варваризацією.

Людина більшу частину своєї генетичної історії жила невеликим колективом: племенем, кланом, родом, селом, у крайньому випадку — містом. Усіх у своєму селі чи кварталі вона знала. Людина налаштована на соціальну взаємодію. Людство, мабуть, тисячоліття відбраковувало з-поміж себе надмірно агресивних особин, які загрожували спокою колективу.

Ще кілька сотень років тому в будь-якому селі — французькому, російському, англійському — агресивна особина зазнавала тиску без жодної поліції і виштовхувалася із села. Як штучний відбір серед собак вибирав тих, хто готовий жити з людиною, так і відбір серед людських особин йшов на користь тих, хто готовий взаємодіяти, допомагати один одному.

Всі громадські ритуали — міські та сільські свята, публічні жертвопринесення, карнавали, хресні ходи, релігія, жертвопринесення вівтарям Землі та Неба, — все це було зроблено, щоб об’єднувати людей, що живуть у цьому місці. А люди при цьому орали землю чи працювали у майстернях. Святий привілейований клас існував, але він існував на вершині суспільної піраміди, наїжачившись зброєю та законами, до того ж був нечисленним.

Наприкінці XX століття у суспільстві достатку все перекинулося. У різних містах і країнах, іноді в міських агломераціях, іноді в таборах біженців, іноді на цілій невизнаній території з’явилася величезна кількість люмпенізованих людських мас, які, з одного боку, були нетрудящими, а з іншого — ізгоями.

Міські молодіжні банди Казані — феномен, що утворився саме після розпаду СРСР і вивчався в літературі, — один приклад. "Внутрішні міста" США, як правило, керовані мером-демократом, – інший.

Рівень розпаду суспільства, який ми можемо спостерігати в деяких районах таких міст, — забруднені та закидані шприцами тротуари, намети безпритульних, натовп, що танцює на автомобілях, або банда, що виносить брендовий одяг із дорогого магазину, — вражаючий. І ніяк не можна сказати, що ці люди поводяться «як у чорній Африці», тому що в чорній Африці ці люди б ніколи так не поводилися. Будь-яка людина, яка продемонструвала б таку поведінку всередині традиційного племені, була б убита, вигнана або задушена як «чаклун».

Бійці озброєного крила руху «Палестинський ісламський джихад» беруть участь у параді, присвяченому першим роковинам зіткнень між Газою та Ізраїлем у серпні 2022 року, 5 серпня 2023 року. Фото: EPA-EFE/MOHAMMED SABER

Ми можемо ще запропонувати приклади подібних спільнот різного ступеня деградації. Сектор Газа, численні табори біженців (мені особисто досить страшно думати, що саме вилупиться з таких таборів біженців у Туреччині та Сирії). Декласовані мігранти у французьких містах. Декласовані негромадяни в країнах Балтії, яким путінська пропаганда постаралася прищепити ту ж саму філософію, яку представники Демпартії США прищеплюють мешканцям «внутрішніх міст»: ми бідні, але ми духовні, і всі нам винні, а вчитися не треба.

У всіх випадках ми маємо той самий алгоритм. Є спільнота людей, які стоять низько на соціальній драбині, але ведуть при цьому нетрудящий спосіб життя. На хліб їм вистачає завдяки достатку, що панує навколо. Але вони найнижчий клас. Вони відчувають свою ущербність і, будучи не в змозі подолати її поодинці, намагаються подолати її, збившись у зграю: ми жертви системного расизму/русофобії/колоніалізму/капіталізму/потепління клімату/трансфобії тощо, всі нам винні, хто цього не визнає, той расист/русофоб/колоніаліст/невірний/гнобитель, тощо.

Фокус тут — ідентифікуватися з якоюсь громадською групою та заявити, що її віками кривдили.

Тут, звісно, є одна важлива заковика. Прочитавши про громади, які століттями вели селекцію проти хуліганів, читач може насторожитися. Справа в тому, що останні кілька тисяч років (десь починаючи з царя Аккада Саргона Стародавнього) людство має всім відомий спосіб самоорганізації великих спільнот, які заохочують насильство проти не-членів.

Цей спосіб називається армією. Військо.

І в Стародавньому Сході, і в античності, і в Середньовіччі військо за своєю поведінкою нічим не відрізнялося від банди MS-13. Максимальна жорстокість, бойове братство, «за друга горлянку порву», а хто чужий — тих уб’ємо і пограбуємо. Війна у суспільствах мала цілком конкретний економічний сенс. Вона приносила прибуток та соціальний статус. Переможці ставали королями та імператорами. Їхні соратники ставали герцогами і дайме, рядові, якщо не гинули, хоча б отримували меднорогих баранів і золото, награбоване в спаленому місті.

Це була одна із оптимальних стратегій виживання, якщо було що завойовувати. Це як із деякими видами одиночних ос, які можуть або самі викопати у землі гніздо для розмноження, або зайняти чуже. Як змінюється їхня стратегія, за яких умов гніздо викопують, а за яких — захоплюють? Це якась генетична схильність чи характер місцевості? Зовсім ні. Оса викопує гніздо, якщо гнізд навколо мало. І захоплює, якщо їх багато.

У міру того як західне суспільство ускладнювалося, економічна корисність війни знижувалася. Економічна цінність Трої, захопленої за допомогою бронзових мечів, дуже велика. А економічна цінність Бахмута, захопленого після роботи «Градів» та «Сонцепьоків», — негативна. На "Гради" витратили більше.

Як наслідок, цивілізовані держави більше не ведуть загарбницькі війни, бо будь-яка загарбницька війна має негативну економічну рентабельність. Як наслідок, будь-яка спільнота, яка таку війну починає, приречена на деградацію. MS-13 може воювати проти всього світу, а молодіжні банди можуть палити під Парижем машини, але головної своєї мети — отримати всі ці ніштяки — вони не досягнуть, бо вони вибрали неправильний спосіб.

Російська армія – це класичний приклад вторинної варваризації. Вона поводиться на території України як MS-13.

Вторинна варваризація – це термін, запропонований за аналогією з вторинним закріпаченням. Вторинне закріпачення, якщо хтось не пам’ятає, почалося в країнах Східної Європи (Польща, Росія) саме в той самий час, коли в Західній Європі були скасовані залишки кріпосного права і почалося стрімке зростання буржуазії. Це були пов’язані явища.

Польські магнати і російські бояри закріпачували селян тому, що так вони могли вичавити з них більше зерна, яке потім їхало до Західної Європи і змінювалося там на предмети західної розкоші. Аналогом такого «вторинного закріпачення» були гігантські латифундії у Південній Америці чи рабовласницький Південь США.

Всі ці осередки рабства виникали саме тому, що вони вбудовані у глобальну високопродуктивну економіку. Вони дозволяли власнику латифундії або маєтку позаринковими способами роздобути багато товару, який він потім продавав на ринку.

Так само і вторинна варваризація виникає не тому, що людство деградує. Навпаки, як уже було сказано, вона виникає в епоху постдостатку.

Вона може стосуватися різних товариств і спільнот. Її головні рушійні сили – дармовий ресурс, на якому живе ця спільнота, і низький соціальний статус її членів. Її ідеологія завжди «нас образили». Нам усі винні.

Вийти зі стану вторинної варваризації спільноті надзвичайно складно, тому що в глобальній економіці будь-яка така спільнота є «глобальним селом», з якого найбільш обдаровані та ініціативні переїжджають у «глобальне місто».

Вони просто покидають це середовище (якщо його деградація не зайшла ще занадто далеко), перебираючись до спільнот, які займаються продуктивною працею. Людська маса, що залишилася внизу, продовжує наполягати на своєму статусі системної жертви, а політична кар’єра всередині неї продовжує бути можливою лише через брехню, насильство та потурання образам натовпу.