Паризькі домовленості – #зрада чи #перемога. Аналіз без емоцій

Про підсумки паризького саміту в нормандську форматі за минулу добу написав багато хто. Переважно – в стилі #зрада – адже перші заяви в інформаційних агенціях, про місцеві вибори на Донбасі, наштовхували саме на таку думку.

"Всім кандидатам має бути наданий імунітет на час виборів", - стверджував Франсуа Олланд. Він же повідомив, що лише після виборів відбудеться "повернення Україні повного контролю над своїм кордоном і виведення іноземних збройних формувань з її території".

Та час емоцій минув. Спробуємо розібратися, хто, що і кому насправді пообіцяв у Парижі.

І головне – як тепер з цього виходити, якщо проблеми дійсно були створені. Тобто – чого саме слід вимагати у влади, щоби не завдати ще більшої шкоди. Бо просто криками "ганьба" справі не допомогти.

Ми не претендуємо на детальний аналіз – він зараз, я доведено нижче, просто не є можливим. Але надважливі тези зараз просто відсутні в медіа просторі. Тому є сенс на них наголосити.

Про медійні міфи те реалії

Перший момент – засадничий і дуже важливий:

Наразі ніхто не бачив тексту паризьких домовленостей. Їх просто не існує у вигляді якогось завершеного документу. І фейсбук-автори тим більше його не могли читати.

Це не означає, що паризьку зустріч непотрібно аналізувати – навпаки, не лише потрібно, але й необхідно. Але треба бути свідомими: ми не знаємо всіх складових переговорів і бачимо лише їх фрагменти.

По суті, зараз всі орієнтуються лише на повідомлення ЗМІ. Та наведемо два наочних приклади – саме з цієї, паризької зустрічі – які доводять, наскільки протилежними можуть бути медійні повідомлення, коли відсутній офіційний, "паперовий" документ і не відбулося навіть спільної підсумкової прес-конференції учасників переговорів.

Приклад 1. Чи буде продовжений "Мінськ"?

Російський Інтерфакс одним з перших процитував французького президента Олланда, про те, що термін виконання "Мінських угод" зберігається.

"Президент Франції Франсуа Олланд від імені "нормандської четвірки" заявив, що Мінські угоди мають бути реалізовані до кінця 2015 року", - повідомила агенція.

Однак невдовзі низка інших світових агенцій, зокрема Reuters, повідомили... геть протилежне. Більше того, з’ясувалося, що продовження термінів виконання "Мінську" стало одним з ключових пунктів паризьких домовленостей – на ньому, по суті, ґрунтуються інші складові. "Імовірно, чи навіть можна говорити з переконанням..., що ми вийдемо за межі тієї дати, яка була встановлена як завершення Мінську – а саме 31 грудня 2015 року", цитує Reuters президента Олланда.

Хтось може сказати, що причина в "російському походженні" Інтерфаксу і достатньо читати західні агенції, щоби знати справжні заяви... Але не все так просто.

На жаль, помилки або неприпустимі спрощення цитат бувають у всіх, і той самий Reuters – не виняток.

Приклад 2. Чи відмовилась Меркель від Криму?

В суботу ввечері в новині Reuters про відсутність зв’язку між Україною та Сирією, з’явилася цитата, гідна міжнародного скандалу – якщо вірити їй, Меркель визнала, що претензії України на Крим можуть бути неправомірними.

"Україна має право очікувати поваги до її територіальної цілісності; можливо, без врахування Криму, але щодо решти території країни", - процитував Reuters очільницю Німеччини.

Цей вислів міг би стати головним "результатом" паризьких переговорів, адже досі світова спільнота (а тим більше – ЄС чи Німеччина) не піддавала жодному сумніву той факт, що Крим є частиною України і має повернутися під юрисдикцію Києва.

Але скандалу не спостерігається. Причина в тому, що цитата канцлера ФРН звучала в принципово іншому контексті і була дещо ширшою. Зокрема, УНІАН повідомляє, що йшлося саме про відновлення кордону в рамках мінських домовленостей. А вони, як відомо, від початку не стосувалися Криму.

Так, тут теж можна говорити про недоречність висловлювання Меркель, але не про зміну позиції Німеччини і не про #зраду, яку всі так прагнуть бачити.

Отже, підсумовуючі: аналізувати мінські домовленості можна, але лише якщо співставити позицію Олланда, Меркель та заяви Порошенко у окремому спілкуванні з пресою.

Про що домовилися в Парижі
і де найбільша небезпека?

Перш за все, щодо підсумків паризької зустрічі.

можемо рекомендувати текст на порталі "Ліга" – там теж є певні неточності (адже текст писався по гарячих слідах, за заявами політичних лідерів), однак ключові речі передані коректно, без "зрадофільства", але без "ура-підтримки" :)

Ключова суть: за всіма ознаками, окремих "Паризьких домовленостей", за аналогом "Мінських угод", не планувалося і не було укладено. Йшлося про те, як виконати Мінськ.

В реалістичність виконання якого – подобається нам це, чи ні – вірять і західні політики, і українське керівництво.

А основні речі, щодо яких ми бачили найбільше обурення соціальних мереж – про проведення місцевих виборів, про амністію, а також про те, що контроль за кордоном встановлять лише після виборів - все це присутнє в лютневому мінському протоколі. І про це все писалося ще тоді.

Просто багато хто про це забув за більше ніж півроку.

Але це не означає, що Париж не додав деталей. Саме про них – про подробиці виконання Мінську – і йшлося на саміті.

Проблема в тому, що детальні зобов’язання сторін, за підсумками зустрічі не погоджені. Є лише усні політичні домовленості, які тепер мають узгоджені в деталях на рівні тристоронньої групи – тобто з представниками так званих "ДНР" та "ЛНР".

Де є найбільша небезпека? Перш за все – в особливостях виборчого процесу на Донбасі. Наразі на окупованих територіях майже не лишилося проукраїнських мешканців – всі, хто міг, втік до "великої України". І якщо їх думку не враховувати, то результат виборів буде очевидним – легалізація "ДНР" та "ЛНР" з найгіршими їх елементами

Тому ключова задача Києва – домогтися, щоби переселенці з Донбасу отримали право обирати і бути обраними, навіть не повертаючись до зони АТО.

Тобто – переселенцям має бути надана можливість голосувати. Щонайменше Києві, обласних центрах та великих містах.

І вони повинні мати право балотуватися без зобов’язання жити и Донецьку, Макіївці та Луганську весь період кампанії.

Ще один пункт, де є серйозна загроза для України – невибіркова амністія. Цей пункт є у лютневих мінських домовленостях, але його деталі – неочевидні. Українські політики багаторазово заявляли, що амністія не стосуватиметься "тих, хто вчинив військові злочини". Але в міснському пртоколі цього немає!

Чи зможе Київ відстояти цей важливий пункт – залежить від професійності нашої переговорної команди.

Також давно очевидно, що Україна і Росія по-різному розуміють питання звільнення заручників. Чи увійдуть Савченко, Сєнцов та інші до переліку тих, хто підлягає безумовному звільненню? Київ каже, що так, Москва – що ні, і до узгодження цього протиріччя подальші процеси – включно з виборами – запущені не будуть.

І, нарешті, треба пам’ятати не лише про "довиборчі", але й про "поствиборчі" процеси. Перш за все – про порядок роззброєння незаконних формувань та про перехід кордону под. український контроль.

Потрібно вимагати, щоби порядок цього був узгоджений до того, як Київ призначить дату виборів на Донбасі. І Москва точно не буде в захваті від цієї ідеї.

Будемо відвертими: така невизначеність по ключовим питанням Україні не на руку. І тому паризька зустріч – це точно не #перемога.

Бо тепер – в разі, якщо тристороння група не дійде спільної думки – нам буде складніше довести, що у зриві перемовин винні не ми, а саме росіяни.

Треба розуміти суть та сенс паризьких перемовин. Бо на думку ЄС йдеться не лише про Донбас, але й про долю антиросійських санкцій.

Вже в грудні-січні Євросоюзу доведеться вирішувати, що буде з санкціями надалі – продовжать їх чи послаблять. І рішення це ґрунтуватиметься на думці країн ЄС про те, хто винний – ми чи росіяни. Перш за все - на думці Меркель та Олланда.

А враховуючи, що незадоволення санкціями в Німеччині та Франції нікуди не зникало, події можуть піти і в небажаному для Києва напрямку. І з’ясується це, можливо, лише напередодні "дати Ч".

eurointegration.com.ua

Теги: Нормандская четверка