The Economist назвав низку країн, які отримають економічні "суперсили" до 2050 року

The Economist назвав низку країн, які отримають економічні "суперсили" до 2050 року

До 2050 року можуть відбутися зміни серед країн-лідерів глобальної економіки. Отримати економічні "суперсили" до цього часу планують Індія, Індонезія та Саудівська Аравія. Крім того, власні схеми проривного зростання підготували й невеликі країни, включно з Камбоджею та Кенією.

Про це йдеться у матеріалі The Economist. Аналітики видання описали три основні стратегії країн, що розвиваються, з досягнення проривного зростання економіки до середини XXI століття.

• Стрибок до високотехнологічного виробництва

Таким сценарієм планують скористатися Індія, Індонезія та Саудівська Аравія. Ці країни хочуть перетворити численну та дешеву робочу силу на конкурентну перевагу.

У планах реформ вказані держави роблять ставку на створення заводів та фабрик, які вироблятимуть складні товари з високою доданою вартістю. Зокрема, комп’ютери та ракети.

Для цього держави пропонують запроваджувати податкові пільги, обмежувати імпорт і заохочувати іноземні інвестиції. Водночас серед труднощів, які можуть завадити втіленню амбіційних планів, аналітики виділяють кризу технологічного прогресу, високу конкуренцію в цій сфері та протекціонізм.

• Метали та зелений перехід

Індонезія, Камбоджа та Кенія спробують використати свої природні ресурси. Особливо це стосується рідкісноземельних металів та мінералів, необхідних для зеленого переходу.

Держави хочуть досягти своїх цілей, забороняючи експорт бокситів та нікелю й одночасно створюючи власні промислові парки. Також плануються субсидії для переробки металів та виробництва акумуляторних батарей і вітряних турбін. Серед ризиків такого підходу аналітики виділяють низьку продуктивність і зниження глобального попиту на "зелені" товари.

• Створення глобальних хабів

Країни Перської затоки, особливо ОАЕ та Саудівська Аравія, прагнуть стати місцем, де ведеться світовий бізнес. Три кити їхніх економічних планів – залучення торгівлі, розвиток туризму та впровадження високих технологій.

Вони витрачають величезні суми на інфраструктуру, мистецтво, освіту й космічну галузь. Однак ці країни сильно залежать від іноземної робочої сили, не можуть розвивати приватний сектор і мають обмежений час до зниження попиту на нафту, яке позбавить їх "зайвих" ресурсів.