Ту-126: яким був радянський попередник російського А-50 та що з ним сталося

Ту-126: яким був радянський попередник російського А-50 та що з ним сталося

Українські воїни 23 лютого збили вже другий російський літак дального радіолокаційного стеження А-50. Після цього у мережі з’явилося чимало інформації про цей "літаючий радіолокатор".

Натомість про його "попередника", радянський літак Ту-126, розповідають мало. Цю прогалину заповнив Defense Express, що розповів про перший літак радіолокаційного дозору у розпорядженні радянських військових і його долю.

Перший літак радіолокаційного дозору на озброєнні радянської армії, Ту-126, став попередником А-50. При цьому, попередником із низкою критичних недоліків, які зрештою й призвели до того, що цієї техніки в СРСР позбулися задовго до розпаду Радянського Союзу.

Зовні Ту-126 нагадував Ту-95 – і ця схожість базувалася на "походженні" першого літака радіолокаційного дозору. Основою для Ту-126 став пасажирський Ту-114, який вів свій "родовід" від базового варіанту бомбардувальника Ту-95.

Роботи зі створення Ту-126 розпочалися у 1958 році, у 1962-му стартували заводські випробування, котрі завершилися до грудня 1964 року. Уже за лічені місяці, у квітні 1965 року новий літак було прийнято на озброєння. За період із 1965 по 1967-й загалом виготовили 8 серійних екземплярів, які, на додачу до першого дослідного борту, використовувалися у стройових частинах.

"Ту-126 оснащувався комплексом радіотехнічної розвідки "Лиана", який мав доволі високі заявлені характеристики: дальність виявлення повітряних цілей – від 100 до 350 кілометрів, залежно від габаритів цілі; дальність виявлення цілі типу "крейсер" – до 400 кілометрів. А загалом головним призначенням Ту-126 на етапі розробки вважалось вчасне виявлення стратегічних бомбардувальників США на дистанції 1000 кілометрів від берегової лінії", – розповіли у Defense Express.

Однак, розповідає видання, радянські конструктори так і не змогли забезпечити бодай відносно прийнятні умови для роботи екіпажу та обслуги радіотехнічної апаратури на Ту-126. Від особового складу надходили скарги на високий рівень вібрації, а також на те, що апаратура "била" членів екіпажу струмом. І в таких умовах патрулювати доводилося 8-9 годин.

При цьому інформації про те, чи підтверджував заявлені характеристики радіотехнічний комплекс "Лиана", у публічному доступі досі немає.

"Можливо, саме ці обставини продиктували умови, за яких Ту-126 залучались переважно для нерегулярних польотів на ведення радіотехнічної розвідки та координації дій монструозних перехоплювачів Ту-128 (попередників МиГ-31)", – зазначає Defense Express.

Усі наявні дев’ять зразків Ту-126 (вісім серійних та один дослідний) були зведені до складу 67-ої окремої ескадрилії центрального підпорядкування військ ППО. Ці літаки літали на чергування переважно або в район Нової Землі, або над акваторією Балтійського моря.

Однак щойно з 1984 року на озброєння радянської армії почали надходити перші А-50 – від невдалих Ту-126 поспішили позбутися: через описані недоліки їх почали списувати. До 1990 року усі Ту-126 було утилізовано.