Як Путін «усував» кандидатів у президенти Росії і що стоїть за «спектаклем»

З 15 по 17 березня у Росії відбудеться заключний акт спектаклю під назвою "Вибори президента РФ". Це дійство позбавлене навіть мінімальної інтриги і недарма серед самих росіян отримало назву "вибори Путіна": загадка полягає лише в тому, яку "явку" намалюють на "виборах" у російському Центрвиборчкомі і який відсоток "всенародної підтримки" – 80 або 90% – цього разу задовольнить апетити Кремля та його господаря.

При цьому "вибори" 2024 року в РФ ознаменувалися тотальною зачисткою навіть номінальних конкурентів для Володимира Путіна, який готується до перепризначення: ті нечисленні "кандидати", яких до виборів милостиво допустили, відкрито заявляють, що не є настільки "божевільними", щоб розраховувати на перемогу. Про "збитих льотчиків" виборчого процесу в РФ, а також про те, як російський диктатор "усував" потенційних суперників.

Вибори без вибору: як росіяни "обирають" президента

Обов’язковий інструмент демократії – вибори – у Росії давно втратили свій сенс і наповнення. Від процесу, покликаного забезпечити змінність влади, там залишилася лише форма, певний карго-культ. Що, втім, ніяк не заважає ні російській владі, ні населенню цієї країни брати участь у цій виставі з фіналом, який давно прописано.

"Наші президентські вибори – це не зовсім демократія, це дорога бюрократія. Президента Путіна буде переобрано наступного року з більш ніж 90% голосів", – заявляв прессекретар російського диктатора Дмитро Пєсков ще влітку 2023 року.

І, слід визнати, для того, щоб намалювати потрібні цифри, Кремль має всі механізми.

Так, президентські вибори в РФ відбуваються з періодичністю раз на шість років. У 2024 році основний етап голосування відбудеться 15-17 березня: таке рішення наприкінці минулого року ухвалили в ЦВК РФ. І, як показує російська практика, розтягнута на кілька діб робота виборчих дільниць полегшує маніпуляції з бюлетенями, масові вкидання та підміну й фальшування документації.

Але для певності в Кремлі запровадили ще й електронне голосування, яке, на думку правозахисників, суттєво розширює простір для підтасовування результатів. Адже проконтролювати кількість тих, хто проголосував, а також те, що один виборець голосував лише один раз, що робив він це особисто або що він висловлював власну думку, – неможливо. Спостерігачі проконтролювати процес не можуть, а попередні вибори показали: провладні кандидати серед тих, хто проголосував електронно, мають приголомшливу "підтримку". При цьому в Москві в електронному вигляді на одних з останніх виборів проголосували близько 50% виборців.

Але й на цьому російська влада вирішила не зупинятися: вона цього року організувала також "дострокове голосування" в регіонах, де оголошено "воєнний стан", зокрема, й на окупованих територіях України, де по оселях громадян ходили "представники виборчкомів" з урнами та озброєними окупантами. Стартували ці "дострокові вибори" ще з кінця лютого – під приводом забезпечення права віддати свій голос на виборах для мешканців важкодоступних місць.

При цьому з листопада 2023 року своїм указом Путін суттєво ускладнив роботу ЗМІ: на дільниці пускатимуть представників лише "правильних" видань, обмеження запроваджуються також на ведення фото- та відеозйомки під час виборів.

Втім обурюватися масовими маніпуляціями та махінаціями під час виборів буде особливо нікому: Кремль подбав про те, щоб у бюлетенях не було жодного прізвища людини, здатної хоча б гіпотетично скласти конкуренцію Путіну – до виборів допустили виключно узгоджені з адміністрацією президента РФ кандидатури.

І крім арештів чи навіть фізичного усунення, як трапилося з Олексієм Навальним, у хід для цього йдуть інші способи. Зокрема, "збити" небажаних кандидатів дозволяє вимога законодавства про збір підписів за висування на вибори: не менш ніж 100 тисяч, якщо кандидата висуває політична партія, і не менш ніж 300 тисяч для самовисуванців.

Самовисуванки Катерина Дунцова та Олександра Тищенко

Невдалий похід на вибори президента РФ у 2024 році здійснила 40-річна самовисуванка – журналістка та ексдепутатка Ржевської міської думи Катерина Дунцова. Її, згідно з рішенням ЦВК РФ, не допустили навіть до етапу збору підписів на підтримку висування. "Зарубали" самовисуванку Дунцову на зібраних нею підписах від членів ініціативних груп, що виступили на її підтримку: це є перший етап на шляху до реєстрації кандидатом.

Саме до якості цих підписів у членів ЦВК виникли претензії. Зокрема, серед "понад 100 порушень у документах" у Центрвиборчкомі назвали те, що деякі підписанти замість автографа писали слово "так".

"В одному випадку було використано малюнок кота", – повідомляли провладні росЗМІ.

"Ви молода жінка, у вас все ще попереду. Будь-який мінус завжди можна перевести в плюс. Будь-який досвід – все одно досвід", – заявила глава ЦВК РФ Елла Памфілова, оголошуючи Дунцовій про те, що вона не допущена до збору підписів виборців для висування.

На цьому етапі з виборчих перегонів викинули 47-річну інженерку, кандидатку технічних наук Олександру Тищенко. У її випадку приводом для відмови ЦВК стала неправильна дата, проставлена нотаріусом в одному із документів.

І Дунцова, і Тищенко намагалися оскаржити рішення ЦВК у Верховному суді, проте цілком прогнозовано – безрезультатно.

Економістка Ірина Свиридова та б’юті-блогерка Рада Русскіх

Дещо довше вдалося протриматися 37-річній економістці Ірині Свиридовій. Її на вибори висувала Демократична партія Росії. Однак, як заявили в цій політичній силі, Свиридова нібито не змогла зібрати необхідну кількість підписів на свою підтримку: їх необхідно було зібрати не менш ніж 100 тисяч, при цьому не більше 2,5 тисяч з одного регіону.

"Ми повідомили ЦВК, що не здаватимемо підписи, оскільки не зібрали потрібної кількості підписів, які були потрібні, у всіх регіонах. Щоб не відволікати ресурс Центрвиборчкому та інших державних відомств, ми підписи здавати не будемо", – сказав з цього приводу голова партії Олександр Зорін.

Також, як і водиться серед "опозиціонерів" до чинної влади в РФ, він заявив, що ДПР на майбутніх виборах підтримає президента Володимира Путіна.

Серед невдалих конкуренток російського диктатора виявилася також блогерка Рада Русскіх із півмільйоном підписників у соцмережах. Ця самовисуванка в РФ відома як б’юті-коуч та професійна візажистка.

"Вона також захоплюється магією та езотерикою, володіє двома брендами косметики, позиціонує себе як екоактивістка та волонтерка у притулках для собак. При цьому в довгому списку її інтересів раніше ніколи не була помічена політика", – розповідало про "кандидатку" одне з російських видань.

Сама Русскіх відкрито заявляла, що не сподівається не лише на перемогу, а й на те, що їй вдасться зібрати необхідні 300 тисяч підписів. Мовляв, висування було їй необхідне, оскільки вона "хоче навчитися політики", щоб "взяти участь у наступних виборах через багато років".

На відміну від Дунцової та Тищенко, до збору підписів виборців Раду Руських у ЦВК допустили. Але заручитись необхідною підтримкою вона не змогла.

"Антивоєнний" кандидат Борис Надєждін

Російська опозиція покладала великі надії на ще одного кандидата – Бориса Надєждіна. Цей постійний гість пропагандистських ток-шоу на федеральних каналах виявився єдиним висуванцем, який озвучував хоч якоюсь мірою антивоєнну тему і заявляв про необхідність припинення російської агресії проти України.

Попри очікування, у ЦВК йому дозволили збирати підписи виборців. І російські ліберали захоплено репостили відео з великими чергами росіян, які по кілька годин вистоювали на морозі, щоб залишити свої підписи та допомогти Надєждіну подолати необхідний для реєстрації кандидатом бар’єр у 100 тисяч підписантів.

Зрештою, як заявляли в ЦВК РФ, Надєждін зібрав 104 734 підписи, з яких нібито було перевірено 60 тисяч. В очолюваному Памфіловою відомстві забракували 9147 із них – понад 15% при тому, що приводом для відмови є 5% визнаних недійсними підписів.

Основні претензії до підписів полягали в помилках, допущених під час оцифрування підписів, наприклад, в адресах (вулиця Мяковського замість Маяковського, Ростов-на-Дому замість Ростов-на-Дону тощо). Також у ЦВК заявили, що серед підписантів нібито є громадяни, що померли. Заперечення кандидата до уваги ніхто не прийняв, його спроби оскаржити рішення ЦВК ні до чого не призвели.

"Тут стоять десятки мільйонів людей, які збиралися за мене голосувати. Я на другому місці після Путіна, в опитуваннях набираю двозначні цифри, а ви мені розповідаєте про 11 померлих", – обурювався після відмови в реєстрації Надєждін, який, згідно з опитуваннями російського "Левада-Центру", на кінець січня міг розраховувати на 4-5% голосів російських виборців.

Кандидати-"відмовники"

У путінській Росії є маса важелів, натиснувши на які, можна усунути потенційного конкурента. Так, наприклад, голова "Російської партії свободи і справедливості" Андрій Богданов, який висловив бажання взяти участь у виборчих перегонах, примудрився зібрати необхідну кількість підписів виборців, а потім відмовився від участі у виборах. Послався він на те, що має відкритий іноземний рахунок, але не має Шенгенської візи, щоб поїхати за кордон та особисто врегулювати питання.

Богданов написав заяву про вихід із президентської кампанії, у ЦВК її оперативно задовольнили.

"Я в ЦВК не перший рік приходжу, хотілося б залишитися у добрих відносинах і не завантажувати зайвою роботою, яка ні до чого не приведе", – пояснював сам Богданов журналістам.

При цьому він зазначив, що його "ніхто особисто не просив" підтримати чиюсь кандидатуру на виборах.

А ось ще одного "відмовника", голову партії "Російська загальнонародна спілка" Сергія Бабуріна, схоже, "просили". Він зібрав необхідну кількість підписів виборців і навіть здав їх у ЦВК – а потім раптово відмовився від реєстрації кандидатом і закликав своїх прихильників, а також представників усіх політичних сил у Росії "об’єднатися навколо кандидатури Володимира Путіна".

"Не можна дробити владу у важкий для Батьківщини час в умовах протистояння із Заходом, ніякого роздвоєння патріотичних сил бути не повинно. "Російський загальнонародний союз" ухвалив рішення підтримати національного лідера. Для нас залишається непорушною підтримка будь-яких зусиль влади Росії щодо захисту російської цивілізації та інтересів багатонаціонального народу Росії. Наказ Путіну від "Російського загальнонародного союзу" такий: не зупинятися, завершити денацифікацію та демілітаризацію України", – заявив кандидат, який під час президентських виборів у 2018 році набрав аж 0,65% голосів виборців.

Серед перелічених персонажів немає жодного, хто б представляв для Путіна і наявної в його розпорядженні величезної адміністративно-пропагандистської машини хоч найменшу небезпеку. Проте Кремль вирішив не залишати навіть натяку на виникнення будь-якої загрози для себе – і легко й невимушено позбавився неугодних кандидатів, не зустрівши бодай найменшого опору ні з боку так званої опозиції, ні з боку "російського народу".

Тож "обирати" росіянам доведеться між Путіним і абсолютно "стерильними" та повністю підконтрольними Кремлю "опонентами", наприклад, комуністом Миколою Харитоновим, соратником Жириновського Леонідом Слуцьким та чинним депутатом Держдуми Владиславом Даванковим.